Фауна Волині. Зооценози водойм та річково-озерних заплав

Усі акваторії та їх заплави заселені водно-болотяними та амфібіотичними видами, а також тваринами-убіквістами. Дуже строкатий фауністичний комплекс утворює водно-береговий зооценоз, особливо різноманітний у вегетаційний період року, коли активні усі земноводні, плазуни, гніздяться численні перелітні пернаті.

Іхтіофауна

Іхтіофауна волинських річок та озер включає такі цінні види, як щука, плітка, головень, в'язь, краснопірка, лин, густера, лящ, карась, сом, річковий вугор, миньок, окунь. З метою збагачення аборигенної іхтіофауни в Шацьких озерах проведена акліматизація карликового сомика, сигів (чудського і лудоги), ладозького рипуса та інших промислових риб (О. П. Маркевич, І. І. Короткий, 1954). Для цінних промислових риб у водоймах Волинської області є усі необхідні екологічні умови. Біологія розмноження – важливий показник, на підставі якого можна говорити про численність популяцій, про загальну біомасу риб, отже, і планувати розумну експлуатацію запасів прісноводних риб, вести обгрунтоване перспективне використання одного з видів природної сировини.

Щука нереститься з початку до кінця квітня. Найбільш інтенсивний нерест спостерігається з 3 по 8 квітня при температурі води 5-7°С. Статева зрілість настає на третьому році життя, середня плодючість – 14300 ікринок, що при сприятливих умовах обумовлює високу численність популяції. Проте в річках, старицях та озерах Волинської області у промислових виловах переважають маломірні щуки, що свідчить про дуже інтенсивне використання природних запасів.

Плітка у водоймах Волинської області нереститься протягом першої декади травня при температурі води 9-11°С. Статева зрілість зареєстрована в трирічному віці. Середня плодючість – 17500 ікринок. У виловах на Волині має місцеве значення.

Краснопірка в озерах Волинської області нереститься з середини червня до першої декади липня при температурі води 17,5-24°С. Самки відкладають ікру на стебла трав'янистих рослин. Середня плодючість 29200 ікринок. У виловах має місцеве значення.

Лин і карась у Заболотівських озерах нереститься майже одночасно з останніх днів травня або перших днів червня. Порогова температура води для нересту лина – 20,5°С, для карася – 19,5°С. Середня плодючість карася – 10000 ікринок, лина – 59000. Ростуть ці риби повільно, у виловах переважають маломірні особини, що свідчить про інтенсивне використання природних запасів цих риб.

Густера у Заболотівських озерах відкладає ікру з кінця травня до середини останньої декади червня при температурі води 17°С. Середня плодючість самок (статева зрілість яких припадає на третій рік життя) – 25800 ікринок. Густера в Шацьких озерах досить численна і у виловах становить 8,4%.

Лящ нереститься у два-три строки з помітними переривами між ними. К. П. Мальчевська (1960) перший нерест ляща констатувала 5 і 11 травня (озера Тур і Пісочне) при температурі води 12°С, другий – 26-29 травня при температурі води 16,5-17,5°С, третій – 6-7 червня. Статевозрілим лящ стає на третьому (самки) та четвертому (самці) році життя. Плодючість – 75000-875000 ікринок, з яких на п'ятий– восьмий день інкубації з'являються личинки. Лящ – цінна промислова риба, яка у виловах становить 17,7%.

Окунь нереститься у квітні, причому розпал відкладання ікри припадає на 13-16 квітня при температурі води 8-9°С. Середня плодючість – 26600 ікринок. У промислі на Волині окунь має місцеве значення.

Досить багато у Шацьких, Заболотівських та інших озерах сомів та карликових сомиків. Сомики – дуже витривала всеїдна риба, яка була завезена в СРСР з Німеччини у 1935 р. Питома вага карликового сомика у промислі Волинської області становить 1,6%.

Часто, хоч і у невеликих кількостях, на оз. Свитязь виловлюють річкових вугрів, які досягають довжини до 2 м при вазі до 6 кг. Вугор – прохідна риба. Більшу частину свого життя проводить у прісній воді, але розмножується в океанічній, де протягом трьох років розвивається від прозорої, тонкої, плоскої личинки до малька.

У Волинській області успішно розводять різні раси коропа (лускатий, рамчастий, дзеркальний, голий), срібного карася, судака та інших цінних риб. Для інтенсивного риборозведення і рибоводства на Волині є всі умови. Рибопродуктивність природних озер і річок можна підвищити за рахунок гідромеліорації, штучного запліднення ікри і випуску мальків у водойми, боротьби з забрудненням акваторій стічними і промисловими відходами та браконьєрським виловом маломірної риби.

Амфібії та рептилії

Серед амфібій в зооценозі водойм та річково-озерних заплав протягом усього вегетаційного періоду є багато озерних та ставкових жаб, червоночеревої кумки. У квітні-травні деякі стоячі водойми густо заселені звичайними, рідше гребенястими тритонами. Усі перелічені фонові види земноводних мають позитивне значення у даному зооценозі. Вони поїдають шкідливих комах та інших безхребетних, а самі є об'єктом живлення коштовних хутряних звірів та корисних птахів.

До рептилій, що заселяють зазначений зооценоз, належать живородяща ящірка – найчисленніший в заплавах представник класу плазунів; болотяна черепаха – звичайний мешканець стариць та дрібних озер, які розташовані серед заплавних сінокосів; звичайний, а подекуди і водяний вужі та звичайна гадюка. Слід відмітити значну корисність живородящої ящірки, у складі їжі якої шкідливі тварини становлять 59%.

Птахи

На річках, старицях, озерах, ставах, заплавних луках Волинської області у теплий період року (з березня по листопад) спостерігається чимало видів птахів: пастушків, журавлів, куликів, мартинів, норців, гусей, голінастих, сов, горобиних та окремих представників інших рядів. Масовими, або фоновими, видами пернатих цього водно-болотно-лучного орнітологічного комплексу в наш час є деркач, водяна курочка, лиска, малий зуйок, чайка, травник, перевізник, великий веретенник, звичайний мартин, крячки чорний і річковий, норець великий, крижень, чирки свистунок та тріскунок, чернеті білоока та червоноголова, лелека білий, чаплі руда і сіра, бугайчик, лунь болотяний, сова болотяна, ворона сіра, вівсянка очеретяна, жайворонок польовий, плиски біла та жовта, щеврик луговий, очеретянки велика, чагарникова і лугова (бар-сучок), чекай луговий, ластівка берегова.

Особливо велике значення мають мисливсько-промислові види качиних, пастушків, куликів, які в цьому зооценозі знаходять оптимальні умови для свого існування, а тому на деяких водоймах та річково-озерних заплавах Волинської області досягають великої кількості. Так, на озерах поблизу сіл Несвичі, Чаруків та на луках вздовж р. Чорногузки влітку 1971 р. на стаціонарних маршрутах протягом годинного вечірнього обліку була зареєстрована така максимальна кількість водно-болотних птахів: лиски – 96 екземплярів, крижня – 21, чирок-тріскунок – 14, черні білоокої – 24, черні червоноголової – 26, бекаса – 28, великого веретенника – 28. На озерах у селах Несвичі, Чаруків крім перелічених видів, які тут гніздяться, є великі гніздові колонії звичайного мартина, річкового крячка та невелике поселення сірої чаплі.

За нашими обліками, проведеними у першій декаді липня 1971 p., кількість звичайних мартинів становила більше 1200 особин, річкових крячків – близько 1000, сірих чапель – понад 50. Слід відмітити, що наростання численності пташиного населення водойм пов'язане з підростанням пташенят та підняттям їх «на крило».

Полювання є найбільш істотним антропогенним «пресом», який відіграє вирішальну роль у скороченні кількості того чи іншого виду мисливсько-промислових птахів. Пернаті, наприклад бекас, полювання на яких вимагає високої мисливської вправності, протягом червня-жовтня зберігають сталу численність, яка трохи зростає на кінець липня – початок серпня за рахунок підросту цьогорічних птахів і після відкриття мисливського сезону майже не змінюється, скорочуючись лише в зв'язку з поступовим осіннім відльотом. Так, на заплавних луках р. Чорногузки протягом годинного вечірнього обліку зареєстровано у середині червня 5 бекасів, у середині липня – 6, на початку серпня – 9, у середині серпня – 10, у другій декаді вересня – 6, а в другій декаді жовтня – 1.

Необхідно здійснити комплекс заходів по охороні промислової авіфауни водойм та річково-озерних заплав, а саме:

збереження існуючої сітки дрібних річок, стоячих водойм та прилеглих до них вологих сіножатей – місць гніздування і жировки усіх промислових водноболотяних пернатих;
обмеження норм відстрілу качок і лисок за день полювання та перенесення часу полювання з серпня на вересень;
створення додаткових водойм у південній частині Волинської області (зокрема у верхів'ях річок Путилівки, Липи, Луги);
проведення сезону тиші у гніздовий період та час появи пташенят (квітень-червень).

Усі пропоновані заходи повинна взяти під свій повсякденний контроль обласна інспекція у справах охорони природи та громадськість.

Ссавці

До амфібіотичних, або півводних, ссавців зооценозу водойм та річково-озерних заплав Волинської області належать: водяна кутора, річкова видра, європейська норка, річковий бобер, ондатра, водяна та щуроголова полівка. Крім цих видів-стенобіонітів, тут поширена мала, середня та звичайна бурозубки, ставкова та водяна нічниці, горностай, ласка, лисиця, єнотовидний собака, мала та польова миші, сірий щур, темна та звичайна полівки, зрідка лось та деякі інші звірі. Зазначені ссавці залежно від численності популяцій мають позитивне чи негативне значення. При невисокій численності усі вони нейтральні, а при зростанні густоти того чи іншого виду він може ставати або корисним, або шкідливим.

Заслуговують на аналіз реакліматизація у Волинській області річкового бобра та проблема ондатрівництва. Ці питання пов'язані з підвищенням хутро-промислового потенціалу водно-болотяних угідь Волині, раціональним використанням заболочених і, частково, заліснених земель. У Волинську область річкові бобри (до 10 екземплярів) були завезені у 1965 р. з району затоплення Київської ГЕС і випущені на р. Стохід у с. Нове Червище Камінь-Каширського району. У цьому місці бобри знайшли відповідні екологічні умови і весною 1967 р. спостерігались молоді тварини.

Невисока густота населення також є сприятливим фактором росту кількості річкових бобрів у зооценозі водойм та річково-озерних заплав Волинської області. Влітку і восени ці гризуни живляться корою осики, корою та пагонами верб – білої, козячої, ламкої, кошикової, корою чорної вільхи, дуба, берези, граба, звичайної сосни, пагонами звичайної горобини, ламкої крушини, ліщини, ожини, стеблами та листям глухої кропиви, волосистої осоки, кінського щавлю, очерету білого та жовтого латаття.

На Шацьких озерах ондатра вперше з'явилась у кінці 1947 р. – на початку 1948 p., розширюючи свій західноєвропейський ареал. На озера проникала природним шляхом з Польської Народної Республіки по р. Західний Буг. Перші поселення цього гризуна були виявлені на озерах Свитязь, Луки та Перемут. У 1950 р. на оз. Свитязь зареєстровано п'ять ондатрових хаток, а в 1951 р. їх кількість потроїлась. У 1965-1970 pp. поселення цього гризуна констатовані на Заболотівських та інших озерах, Турійському каналі, на заплавних водоймах Прип'яті поблизу смт. Ратне, вздовж р. Турії, на ставах біля сіл Чаруків, Несвичі та у багатьох інших пунктах. Таким чином, у 1970 р. ондатра заселяла усі більш-менш придатні водойми Волинської області, але порівняно з 1960 р. густота популяції ондатр помітно скоротилась.

Як і в інших пунктах свого ареалу, на водоймах Волинської області ондатри ведуть присмеркове та нічне життя, будують хатки або риють нори. Живляться вони лепешняком, рогозом широколистим та вузьколистим, очеретом, комишем озерним, хвощем болотяним, аїром, жовтим лататтям, рдестом плаваючим, стрілолистом та іншими рослинами. Рідко споживають молюсків (катушки, беззубки). На озерах Волині є оптимальні умови для існування ондатри, зокрема: велика кількість стариць, озер, ставів, не заселених іншими амфібіотичними гризунами, крім водяної полівки, але остання не є суттєвим трофічним конкурентом ондатри; достатня кількість опадів, внаслідок чого стоячі водойми зберігають протягом року майже сталий рівень; багаті на кормові ресурси – лепешняк, очерет, рогіз, рдест. Ці рослини на деяких озерах вкривають до 70% акваторії.

Інтенсифікація ондатрівництва у Волинській області дасть значну кількість цінного хутра, дозволить більш раціонально використовувати водойми та річково-озерні заплави, сприятиме ефективній експлуатації цих угідь. Слід ширше впроваджувати комплексне розведення ондатри та риб-фітофагів (коропів, товстолобиків, білих амурів), водоплавних птахів, зокрема свійських качок, з розрахунку 100 качок на 1 га акваторії.