Ландшафтні райони Волинської області. Поліські природні райони

Ландшафтні райони

Поглянувши на карту природних комплексів Волинської області, легко помітити, що вони дуже нерівномірно, і на перший погляд, хаотично розміщені по її території. Проте, придивившись уважніше, впевнимося у закономірності їх розміщення, а саме: природні комплекси з першого по восьмий розташовуються в північній, поліській частині області, тоді як комплекси з дев'ятого по дванадцятий притаманні переважно південній, або так званій лісостеповій частині області. Такий розподіл природних комплексів ще раз підтверджує поділ території області на дві частини: поліську і лісостепову, які представлені дуже відмінними ландшафтами.

Наступний уважний розгляд карти природних комплексів виявить певні закономірні відмінності у співвідношенні і взаємному розташуванні окремих видів місцевостей. Так, поблизу Прип'яті переважають місцевості заболочених заплав, надзаплавних борових терас і погано дренованих територій першої надзаплавної тераси, тоді як в районі Турійська поширені переважно місцевості денудаційних рівнин з перегнійно-карбонатними грунтами помірно дренованих супіщаних міжрічкових рівнин; у районі Ковеля до цих місцевостей додаються ще й кінцево-моренні горби. Завдяки цим різноманітним сполученням місцевостей розрізняють окремі природні райони і називають їх також природними ландшафтами, які являють собою природні комплекси більш вищого рангу, ніж місцевості, складніші від них і більші за площею.

Уважний читач цієї книжки помітив, що в основі характеристик ландшафтних місцевостей лежать особливості їх геологічної будови і рельєфу. Ми описуємо місцевості денудаційних плоскохвилястих межиріч з близьким заляганням крейдових мертелів і розташуванням перегнійно-карбонатних грунтів або місцевості друїої надзаплавної тераси, яка складена лесами і покрита чорноземами глибокими і неглибокими тощо, не завжди згадуючи при цьому тип природної рослинності, поширеної в цих місцевостях. Рослинність, як і тваринний світ – це такі компоненти природних комплексів, які часто дуже змінюються або й цілком замінюються, наприклад, культурними рослинами різних видів (зяб, ячмінь, пожнивна гречка). Все це вказує на те, що геологічна будова і рельєф території (їх називають літогенною основою її) є основним компонентом природних комплексів, який визначає їх будову і найхарактерніші або так звані фізіономічні риси. Ось чому і кількість природних ландшафтів (районів), їх межі, навіть їх назви збігаються досить точно з геоморфологічними районами. Після цих зауважень переходимо до характеристики природних ландшафтів, які дуже виразно поділяються на дві глибоко відмінні між собою групи: поліську і лісостепову, які ми охарактеризуємо окремо.

Поліські природні райони

Верхньо-Прип'ятський ландшафтний район

Верхньо-Прип'ятський ландшафтний район найбільший за площею природний район Волинського Полісся, найбільш заболочений і найменш освоєний орними землями, які тут займають не більше 12-15% його площі. Домінуючими місцевостями в цьому районі є заплавні і слабодерновані терасові землі, зайняті переважно заболоченими луками, болотами і вогкими суборами. Тільки борові і піщані місцевості, які теж дуже властиві для цього району, являють собою найбільш зручні для поселення місця.

Агрокліматичні умови характеризуються такими показниками: тривалість періоду активної вегетації – 145 днів з сумами температур приблизно 2330°С, сумами опадів за цей період – до 330 ям. При загальній перезволоженості території спостерігається недостача вологи в піщаних масивах завдяки великій водопроникності і малій капілярності пісків. Початок весни тут запізнюється тому, що велика кількість тепла витрачається на випарування залитих водою заплав і боліт.

Мала заселеність Верхньо-Прип'ятського району робить його зручним для вибору заповідника, який необхідно тут створити, щоб мати природні еталони болотних ландшафтів.

Шацький ландшафтний район

Шацький ландшафтний район невеликий за площею, але дуже своєрідний за ландшафтом. Найхарактернішої особливості йому надає група озер – Свитязь, Луки, Пулемецьке, Кримне, Чорне та інші (всього 17 озер карстового походження). Другою рисою цього району є поширення денудаційних урочищ з перегнійно-карбонатними грунтами, наявність кінцево-моренних горбистих урочищ і порівняно мале поширення болотних урочищ. Такі характерні риси Шацького ландшафту пояснюються його вододільними положеннями та високим заляганням мергельних порід.

Агрокліматичні умови цього району характеризуються такими показниками: тривалість періоду активної вегетації перевищує 150 днів з сумами активних температур до 2450°С. і сумами опадів за цей період понад 350 мм. Весни тут також затяжні завдяки великим затратам тепла на випарування води з озер і боліт.

Шацький район формується як відпочинковий, тут будуються пансіонати, а кількість туристів щороку зростає. Щоб надати Шацькому ландшафту певний природничий режим, слід продумати можливість організації тут природного ландшафтно-озерного парку.

Любомль-Ковельський ландшафтний район

Любомль-Ковельський ландшафтний район займає західну частину Волинського кінцево-моренного пасма між ріками Західний Буг і Турія. Характерними рисами ландшафтної структури цього району є домінуюче поширення кінцево-моренних горбистих місцевостей добре дренованих і вкритих сосново-дубовими лісами з досить багатим видовим складом підліска і трав'яного покриву. Значне місце в районі займають також озера карстового походження і денудаційні місцевості з перегнійно-карбонатними грунтами. Завдяки цьому Любомль-Ковельський район відзначається досить значною (30-35%) площею орних земель і порівняно невеликою питомою вагою боліт (менше 5%).

Тривалість періоду активної вегетації досягає 155 днів, суми активних температур – 2500°С, а річні суми опадів – 600 мм – такі агрокліматичні умови описуваного району.

Маневицький ландшафтний район

Маневицький ландшафтний район хоча є східним продовженням Любомль-Ковельського району, проте відрізняється від нього деякими суттєвими рисами. Основними відмінностями є більша лісистість і заболоченість Маневицького ландшафтного району і в зв'язку з цим менша питома вага орних земель і тривалість періоду активної вегетації через великі затрати тепла на випаровування боліт. У районі багато кінцево-моренних горбів, які оточені місцевостями озерно-алювіальних слабодренованих рівнин, зайнятих мішаними лісами, заболоченими луками і болотами.

Турійський ландшафтний район

Турійський ландшафтний район належить до найбільш освоєних природних районів Волинського Полісся. Тут найбільші площі орних земель, які займають майже половину всіх угідь, а найменші – лісів, на які припадає не більше 15% загальної території району. Висока сільськогосподарська освоєність цього природного району пояснюється тим, що тут найбільше поширені денудаційні межиріччя з перегнійно-карбонатними грунтами, які відзначаються високою природною родючістю і здавна використовуються під орні землі.

У зв'язку з високим заляганням крейди в цьому ландшафтному районі трапляються карстові озера (біля с. Озеряни, Клюськ, Дольськ та інші). Багато також заплавних місцевостей і міжрічкових лук, боліт.

Агрокліматичні умови Туринського ландшафтного району найкращі у Волинському Поліссі: тривалість періоду активної вегетації досягає 160 днів з сумами температур понад 2500°С, що дозволяє вирощувати багато сільськогосподарських культур, зокрема цукрові буряки і кукурудзу.

Цуманський ландшафтний район

Цуманський ландшафтний район деякими рисами нагадує Турійський природний район. Тут також є місцевості денудаційних межиріч з перегнійно-карбонатними грунтами, але їх питома вага значно менша, ніж у Турійському районі. Найбільш поширеними місцевостями тут є помірно дерновані з мало потужним шаром супісків, на яких переважають дерново-слабопідзолисті грунти. Значні площі займають слабодреновані місцевості з дерновими, лучними лучно-болотними грунтами. Співвідношення угідь в районі таке: орні землі займають приблизно 25% площі, луки – більше 20% і ліси, переважно дубово-соснові понад 50% всієї площі району.

Агрокліматичні умови подібні до умов Турійського району.

Колківський ландшафтний район

Колківський ландшафтний район простягається досить вузькою смугою між річками Стохід і Стир і відзначається високою заболоченістю, нагадуючи деякою мірою Верхньо-Прип'ятський район. Тут переважають погано дреновані супіщані рівнини, заплави і борові тераси, немає денудованих рівнин з карстовими озерами. Особливості помітні і в агрокліматичних умовах. В Колківському ландшафтному районі тривалість вегетаційного періоду більша приблизно на 10 днів і суми активних температур вищі щонайменше на 100°С.