Завдання охорони природи Волинської області

В охороні диких тварин в області є ще ряд недоліків. Не скрізь ведеться належна боротьба з браконьєрами. Деякі первинні мисливські колективи не беруть участі в заготівлі кормів, виготовленні кормушок, солонців, влаштуванні підкормочних майданчиків. В багатьох місцях відгодівельні площі не відмежовані натурними знаками.

Ліси та луки Волині багаті на лікарські рослини. Лікарська сировина заготовляється у великій кількості. Запаси багатьох видів дикоростучих лікарських рослин в області ще довго будуть залишатись практично невичерпними. Проте окремі види цих рослин, внаслідок надмірного осушення великих територій, вирубування лісів, випасання худоби та інтенсивної заготівлі стають рідкісними, скорочується їх ареал. Виникла загроза повного зникнення на значних територіях багатьох трав та чагарників. У результаті осушення все менше стає калини, журавлини, росички круглолистої, багна болотного та ін. Поступово зменшується ареал ромашки, звіробою, конвалії тощо. Поки не пізно, в області потрібно створити декілька заказників лікарських рослин.

У Волинській області є багато об'єктів, які потрібно взяти під охорону. Необхідно охороняти природні деревостани ялини європейської, які поширені тут невеликими «острівцями» південніше від межі суцільного поширення її в БРСР. Такі «острівці» ялинових лісів (А. І. Барбарич, 1953) відомі в Ратнівському (с. Сільця Млинівські), в Камінь-Каширському (села Пнівне, Рудка Червинська, Нуйно, Запруддя), в Любомльському (села Підгородне, Скрипниця), в Ковельському (села Несухоїже, Кашівка), в Маневицькому районах (села Софіянівка, Троянівка, Мала Осниця). Вкрай необхідно перевірити в якому стані згадані «острівці» ялинових лісів і відібрати деякі з них для охорони як державні заказники (резервати).

Волинська область багата також і на геологічні пам'ятки, найцікавіші з яких теж слід взяти під охорону. Середі них можна назвати «острівці» палеогенових відкладів, які де-не-де збереглися від розмиву, як наприклад, між селами Свинарин, Тупичів, Новий Двір тощо. З четвертинних відкладів слід подбати про охорону кінцевоморенних відкладів – озів, крупних валунів, моренних горбів, тому що матеріали цих відкладів у великих розмірах уже вибрали і далі вибирають на будівництво доріг, споруд тощо. Заслуговує на охорону озеро біля с. Любитів Ковельського району, значна частина якого являє собою кар'єр, в якому добре відкривається характер нашарувань водно-льодовикових відкладів. Слід провести обстеження таких відкладів і взяти на облік цінніші з них і ті, які мають науково-освітній характер, включаючи їх у списки природоохоронних об'єктів.

Треба нагадати також і про те, що у Волинській області трапляються унікальні геологічні розрізи озерно-льодовикових і лесових відкладів. Так, біля м. Ковеля є кар'єр, в якому добувають глину, яка являє собою відклади так званих стрічкових глин, дуже рідкісних на Україні. Не меншу зацікавленість викликають деякі розрізи лесових відкладів, які відкриті в кар'єрах біля Луцька, Торчина, Коршева, Горохова та в інших місцях. Важливе значення лесових кар'єрів Волинської області полягає в тому, що в них відкривається на поверхню серія так званих похованих грунтів, вивчення яких дасть можливість встановити етапи і основні риси природи цього краю протягом четвертинного періоду. Необхідно дослідити ці кар'єри, найповніші з них оголосити пам'ятками природи і відповідно охороняти.

У Волинській області є ще багато об'єктів, які потрібно взяти під охорону. Такі цінні об'єкти живої і неживої природи слід виявляти, описувати, брати під захист і контроль громадських організацій, особливо шкіл. Кожна школа, клас, піонерська дружина повинні взяти шефство над охороною певної ландшафтної ділянки, лісостану, джерела, окремого дерева.

Охорона природи не повинна зводитись тільки до збереження і догляду окремих природоохоронних об'єктів, а проявлятись насамперед у правильному, соціалістичному природокористуванні, повному і комплексному використанні природних ресурсів, боротьбі з шкідливими стихійними процесами, яким сприяє неправильне використання земель і вод, ресурсів живої та неживої природи. Великого значення набуває боротьба з забрудненням атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод та грунтів. Для Волинського Полісся особливе значення має правильний підхід до осушення перезволожених та заболочених земель, який повинен полягати у регулюванні водного режиму за допомогою осушувально-зрошувальних систем зворотної дії. Як показує досвід, переосушення земель, особливо з органічними грунтами, приносить велику шкоду природі і народному господарству, зумовлює загибель цінних видів рослин і тварин, викликає шкідливі стихійні процеси. Осушувати слід лише мінеральні грунти після ретельних досліджень доцільності таких робіт.

Отже, підхід до охорони природи повинен бути комплексним. Ми повинні охороняти природу в цілому, її дрібніші природно-територіальні комплекси-ландшафти як єдине ціле, бо лише тоді зможемо зберегти окремі її компоненти без значних перетворень і змін. Для збереження потрібних нам рослин і тварин найважливішою умовою є охорона їх місцезростань, того середовища, в якому вони можуть нормально рости і розмножуватись.

Охорона природи і раціональне використання її ресурсів – важлива всенародна справа, обов'язок кожної радянської людини. Ми повинні розумно використовувати багатства природи, відновлювати і примножувати її ресурси, не порушуючи тих віковічних зв'язків, які склалися між компонентами природного середовища. Від того, як ми будемо охороняти природу, буде залежати наша праця і відпочинок, наше здоров'я і настрій. Наш обов'язок не тільки зберегти придатне для нормального життя радянських людей географічне середовище, але й залишити його для майбутніх поколінь ще кращим і багатшим.