Рельєф морських берегів. Вступ

Вся історія людства пов’язана з узбережжям,
з розмежувальною лінією поміж сушею і морем
П. Хаггет

ВСТУП

З-поміж усіх природних динамічних систем земної поверхні узбережжя відзначається найбільшою кількістю взаємодіючих компонентів і найінтенсивнішими зв’язками між ними. Це зона активної взаємодії гідросфери, атмосфери, літосфери і біосфери. Саме тут відбуваються зіткнення середовищ, різних за густиною та енергетичним потенціалом, і виникають такі специфічні утворення, як морські бризки та морська піна. А якщо зважити, що узбережжя слугує ареною інтенсивної господарської діяльності людства, то стає очевидним, наскільки інтенсивно ця активна зона взаємодіє з усіма географічними сферами.
Складність і суперечливість цієї взаємодії зумовлює високу динамічність берегової зони, швидкі й значні зміни географічних умов. Лише в межах берегової зони за лічені години можуть утворюватися і зникати нові форми рельєфу або ж цілі геологічні формації. Деякі процеси набирають тут катастрофічного характеру, наприклад, зсуви та обвали на крутих і високих берегах. Сильні шторми можуть інколи докорінно змінювати мікрорельєф пляжу. Завдяки намивній діяльності моря в одних місцях берег може швидко наростати, а в інших – так само швидко розмиватися.
Побережжя океанів і морів, а також великих внутрішньоматерикових озер І. С. Щукін (1960) вважає одним із головних типів природного середовища, який характеризується тим, що в комплексі діючих у ньому рельєфоутворювальних сил визначальний вплив має хвильова діяльність води, що суттєво вирізняє їхнє формування від інших типів рельєфу.
Своєрідною особливістю узбережжя є більша, порівняно з суходолом, різноманітність умов життя, доступність засобів існування та розподілу території. На морське узбережжя припадає близько третини всього населення земної кулі і значна частка промислового виробництва – розміщені численні порти, водозбірні споруди, рекреаційні заклади. В прибережній зоні здійснюють розвідку та видобування нафти і газу, будівельних матеріалів, розсипних корисних копалин. На багатьох узбережжях розміщено сільськогосподарські угіддя, вздовж берегів, іноді впритул до моря проходять важливі транспортні артерії – залізничні колії, автостради. Все це визначає надважливість практичного вивчення берегових зон морів та океанів.
З цього огляду найскладніші питання пов’язані з будівництвом та експлуатацією морських портів, а також із захистом приморських територій від руйнування морем. Для потреб промислового використання моря (вилов риби, розробка родовищ корисних копалин) та навігації необхідно мати точні батиметричні дані, знати океанографічні елементи та їхній режим. З метою вирішення завдань і гарантування безпеки мореплавства необхідно знати зміни прибережних глибин і обрисів берегів, а також процеси розвитку берегової зони. Численні галузеві установи, які займаються тими чи іншими практичними аспектами морських берегів, аж ніяк не схильні розглядати берегову зону насамперед як природний об’єкт, який треба оберігати. Таке необачне ставлення часто шкодить не тільки береговій зоні, але й несе велику загрозу екологічній ситуації та умовам проживання людини. Отож для вирішення практичних завдань у цій галузі необхідні знання щодо умов і чинників утворення берегових форм рельєфу, динаміки розвитку берегів, потрібен синтез усіх знань (передусім фундаментальних), що стосуються берегової зони. Захист прибережних територій від руйнування морем та виявлення найоптимальніших шляхів використання берегової зони у народному господарстві були, є і залишаються пріоритетними завданнями в епоху глобального потепління і підвищення рівня морів та океанів. Останніми десятиліттями до цих загальних завдань долучилися і завдання з профілактики забруднення морів та охорони природи прибережної зони.
Оскільки вивчення розвитку рельєфу земної кори є завданням геоморфології, то в кожному підручнику з цієї дисципліни ми знайдемо розділ про береговий цикл розвитку рельєфу. Геоморфологічні знання про берегову зону, як зону утворення специфічних форм рельєфу, покликані задовольнити й потреби різних галузей народного господарства, а також техніки і науки (геології, океанології, біології, хімії тощо). Тому сьогодні успішно розвиваються геоморфологія, літодинаміка і гідродинаміка берегової зони.
Під час підготовки фахівців-геоморфологів на географічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка для поглибленого наукового розуміння про особливості формування берегових форм рельєфу введено спецкурс «Рельєф морських берегів».
Мета курсу – ознайомити студентів-геоморфологів із загальними теоретичними, науковими та прикладними засадами геоморфології морських берегів загалом, а також особливостями утворення сучасних берегових форм. Важливо й те, щоб студенти усвідомили всю складність і багатогранність формування берегової зони морів та океанів, як найбільш динамічної екосистеми на сучасному етапі.
Головні завдання курсу: 1) ознайомити студентів з історією та методами вивчення морських берегів; б) проаналізувати основні гідродинамічні та літодинамічні умови формування берегів Світового океану; 3) з’ясувати утворення абразійних і акумулятивних форм рельєфу в береговій зоні та різнотипних берегів; 4) вміти оцінити господарський вплив на екосистеми берегової зони; 5) навчити аналізувати і прогнозувати динамічні процеси в береговій зоні в умовах антропогенного пресу.
Останніми роками в науковій літературі виникли певні розбіжності в берегознавчій термінології, визначеннях та її базових поняттях. Унаслідок цього одні й ті ж форми рельєфу або процеси берегової зони можуть мати різні назви. В навчальному посібнику автор дотримується найуживаніших термінів і понять в науковій літературі з рельєфу морських берегів, пропонуючи більш-менш вичерпні визначення. Для більшості термінів у дужках подано їхні англомовні відповідники.