Морфологічний метод вивчення берегових форм рельєфу

Морфологічний метод забезпечує широкі можливості вивчення берегових форм рельєфу, а специфіка його проведення дає підстави вважати його одним з головних методів геоморфологічних досліджень акумулятивних берегових форм. Аналіз взаємного розміщення берегових акумулятивних форм, їхнього поперечного профілю, а також особливості конфігурації берегової лінії часто дають досить важливий матеріал для встановлення недавньої історії берегової зони і пояснення її сучасної динаміки. Завдяки аналізу поперечних профілів через систему берегових акумулятивних форм, як уже зазначено, можна отримати дані про характер вертикальних змін рівня моря – про стабілізацію, відносне підняття або ж відносне опускання берега.
Вивчення конфігурації акумулятивних форм та їхньої орієнтації переважно дає переконливий матеріал про напрям переміщення берегових наносів і про їхню зміну в темпі наростання. Акумулятивні форми рельєфу завжди бувають орієнтовані за напрямом переміщення відкладів, про що свідчать розігнуті та витягнуті в напрямі потоку краї цих форм. Блокування потоком відкладів гирл дельт також можна розглядати як надійний індикатор напряму поздовжнього переміщення. Різке звуження кореневої частини акумулятивної форми або її цілковите відмежування від корінного берега є надійною ознакою недостатнього живлення форми і того, що акумулятивна форма перебуває у стадії низхідного розвитку (деградує). Наявність лагуни в середині кореневої частини акумулятивної форми переважно може свідчити про двобічне живлення цієї форми. Проте цей висновок потрібно ще перевірити даними аналізу розміщення берегових валів, а в разі потреби – аналізом складу відкладів.
Головні риси рельєфу берегів і прибережного мілководдя, а також питання літодинаміки десятиліттями вивчають за допомогою аерофотознімання. Останніми роками досить широко використовують дослідження рельєфу і процесів берегової зони дистанційним космічним зніманням. Застосування спеціалізованого знімання різними зонами спектра дає змогу різко збільшити обсяг отриманої з космосу інформації. Космічне знімання має колосальні можливості щодо отримання інформації та повторення знімання через необхідні інтервали часу для одержання динамічних характеристик явищ.
Масове переміщення відкладів характеризує, здебільшого, зміни рельєфу берегової зони, отож вивчення масового переміщення відкладів є одним з головних методів дослідження динаміки рельєфу. І навпаки, динаміка рельєфу (морфодинаміка) – один із головних і надійних методів дослідження масового переміщення відкладів. Для вивчення динаміки відкладів (літодинаміки) використовують широкий набір методів, частково запозичених від інших суміжних наук, а частково створених саме для вирішення геоморфологічних завдань. Успішно застосовують методи індикації руху відкладів міченими частинами. Значного поширення набули методи природної індикації, коли трансерами слугують мінералогічний або петрографічний склад природних відкладів, а також зміни гранулометричного складу. Рух відкладів вивчають у морфодинаміці та з енергетичних позицій, оскільки літодинаміка берегової зони нерозривно пов’язана з рухом і трансформацією хвиль та виникненням похідних течій. Дослідження трансформації хвиль у береговій зоні неможливе без урахування підводного берегового схилу. Навіть якщо зважити на потребу розкриття головних закономірностей масового переміщення відкладів, то й тоді необхідно було б почати із хвилювання, течій та інших рухів води – гідродинаміки берегової зони. Зазначимо, що рельєф мілководдя – головний чинник трансформації хвилювання, нагонів, припливів і течій. Водночас чимало геоморфологічних особливостей берегів – здебільшого результат впливу гідрогенних процесів.
Загальні експериментальні методи у природних умовах посіли пріоритетне місце в дослідженнях геоморфологів-береговиків. Безліч питань динаміки, передусім підводного рельєфу, важко вивчати за умов штормового моря, отож для дослідження деталей природних процесів уже з часів Леонардо да Вінчі широко застосовують лабораторне моделювання. Останніми роками, з огляду на щораз більші технічні можливості, значного поширення набули методи математичного моделювання динаміки рельєфу.
Як і в інших науках географічного циклу, важливе місце в геоморфології морських берегів посідає картографування. Аналіз просторового положення об’єктів геоморфологічного картографування морських берегів є головним засобом прогнозування динаміки й еволюції рельєфу.