Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Абразійний профіль рівноваги берегового схилу

Абразійний профіль рівноваги. За значної крутості підводного схилу ширина прибережного мілководдя незначна і хвилі під час його подолання витрачають порівняно мало своєї енергії. Виходячи на малі глибини у верхній частині підводного берегового схилу, вони досить інтенсивно впливають на породи, що складають дно, проте значну кількість енергії доносять до берега. Руйнування хвилі відбувається доволі бурхливо. Залишкова хвильова енергія передається прибійному потоку і затрачається на роботу з руйнування берега.
Вихідними умовами розвитку берега за абразійним типом слугують (рис. 3.7): 1) значна крутість підводного берегового схилу; 2) однаковий похил дна схилу; 3) підводний береговий схил, складений корінними породами, які в процесі руйнування не утворюють відкладів, з яких змогли б сформуватися наноси грубого складу.

Рис. 3.7. Схема формування абразійного профілю рівноваги, складеного корінними породами, за В.П. Зенковичем

Як зазначає В.П. Зенкович, процес формування абразійного профілю підводного берегового схилу налічує декілька стадій (фаз). Передусім, на рівні прибою завдяки ударам хвиль утворюється виїмка, яку називають прибійною нішею. Вона поступово збільшується, а біля підніжжя накопичуються нові брили від руйнування корінного берега. Прибій подрібнює їх. Крупні уламки залишаються біля берега, утворюючи пляж, а дрібні відносяться на глибину. Оскільки руйнування в цьому місці зазнає нахилений блок суші, то хвилі більше руйнуватимуть нижню частину хвилеприбійної ніші. Внаслідок відступання нижньої частини стінки ніші у глибину суші в приурізовій частині берега залишається вироблена абразією площадка. Нависаючий над нішею карниз через певний час обвалюється. Виникає прямовисний обрив, який продовжує зазнавати руйнування прибоєм. Цей обрив, вироблений у корінних породах під час абразійної діяльності хвиль і прибою, називають кліфом або береговим обривом. Отже, як виявилось, характерними для абразійного профілю елементами будуть високий обрив з нішею біля основи і майже плоска поверхня корінної породи, що лежить нижче рівня моря.
Обвал порід може призупинити на деякий час процес подальшого руйнування берега, доки хвилі не розмиють і не перероблять продукти руйнування карнизу, після чого розмив берега відновлюється. Повільно і поступово береговий обрив продовжує рухатися в бік суші. Зовнішні наземні екзогенні процеси поступово виположують береговий обрив і він стає відносно пологим. Водночас хвилі руйнують поверхню корінних порід схилу. Вплив хвиль на корінні породи відбувається по всій поверхні підводного схилу, проте з різною швидкістю, залежно від глибини.
Через певний час поверхня корінних порід по всій ширині підводного схилу набуває пологого похилу і відповідного профілю. Цю поверхню називають, залежно від морфометричних характеристик, бенчем, абразійною терасою або абразійною платформою.
Якщо хвилі руйнують такий береговий схил досить тривалий час, то зрештою профіль схилу набуває вигляду випуклої кривої, в кожній точці якого величина витрати хвильової енергії буде постійною і дорівнюватиме тому мінімальному значенню, вище якого починається руйнування цієї породи.
Досліджуючи формування абразійного схилу, В.В. Лонгінов зазначає такі його особливості: 1) крива абразійного профілю найбільш випукла у верхній частині і поступово виположується у бік берега; 2) профіль абразійного підводного берегового схилу характеризується відсутністю горизонтальних ділянок; 3) чим більші абсолютні розміри хвиль, тим довшим і пологішим буде профіль рівноваги.