Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Форми абразійної скульптури. Поняття коразії та корозії

4.4. Форми абразійної скульптури

Найінтенсивніше абразія проявляється у вузькій приурізовій частині від лінії берега до зони руйнування хвиль. Тут простежуються найхарактерніші форми абразійної скульптури, важливою умовою поширення яких є просторова неоднорідність властивостей корінних порід узбережжя, що зазнають абразії.

Абразійна скульптура – комплекс форм мезо- і мікрорельєфу, що виникає за обробки хвилями досить стійких порід. Якщо породи масивні, то відбувається шліфування їхніх частин (форми виточування). При тріщинуватих породах переважають форми виламування окремих блоків.

Абразія корінних порід на бенчі або на стінці кліфу створює своєрідні форми мікро- і мезорельєфу, характер яких залежить від геологічного складу, густини, щільності, текстури та стійкості породи до абразії. Масивні скельні породи під такими ударами немовби шліфуються, виламуються і видовбуються. Якщо порода тріщинувата, то удари хвиль виламують від неї окремі шматки. Відповідно, на поверхні порід можна розрізнити форми видовбування, виламування і шліфування. До форм абразійної скульптури належать хвилеприбійні ніші, гроти, абразійні останці («кекури») тощо.
На підводній поверхні бенча добре простежуються різноманітні заглиблення, які виточуються валунами і галькою, що затримуються в первинних заглибленнях породи. Такі виїмки можуть досягати до 1 м завглибшки і більше. Розширюючись і збільшуючись у розмірах, а згодом з’єднуючись між собою, такі виїмки поступово руйнують поверхню бенча. В карбонатних породах донний процес посилюється завдяки розчинній дії морської води. При цьому виникають своєрідні підводні кари. Вивітрювання і розчинення потоншують перетинки між виїмками і сприяють загальному руйнуванню поверхні бенча. Через нагромадження в улоговинах «свердлуючого» матеріалу у вигляді валунів і гальки западини можуть бути глибшими, ніж на крутому схилі чи обриві.
Від’ємні форми рельєфу виникають переважно в зонах тріщинуватості породи або на ділянках дещо слабших її відмінностей. Наприклад, жили або штоки вивержених порід видозмінюються прибоєм і формують додатні форми рельєфу, тоді як сусідні зони контакту утворюють від’ємні форми. Будова форм «виламування» цілком залежить від характеру тріщинуватості породи. Такі форми, зазвичай, мають неправильний вигляд.
На утворення форм заглиблення впливає стійкість породи до абразії і характер та густота тріщин. У дрібнотріщинуватих або однорідних породах такі форми можуть взагалі не утворюватися, оскільки відбуватиметься рівномірне згладження поверхні породи. Такий процес називають коразією, що є лише частиною загального абразійного процесу. Щоправда, цей термін у морській термінології використовують доволі рідко.

Коразія (лат. corrasio, від corrado – зіскрібаю, переношу) – процес руйнування гірських порід уламковим матеріалом, що його переносять води, лід, вітер тощо. Морська коразія – один із процесів абразії, що приводить до загального стирання порід, які формують бенч. Коразія здійснюється шляхом утворення і з’єднання одне з одним котлів висвердлювання в неоднорідних породах або при рівномірному пониженні всієї поверхні бенча у випадку їхнього однорідного складу.
Корозія (лат. corrosio, від corrodo – гризу, роз’їдаю) – руйнування гірських порід унаслідок розчинення їх у воді.