Береги ерозійно-флювіального розчленування. Ріасові береги
Береги ерозійно-флювіального розчленування
Ріасові береги (від іспанського «rios» – річки, «rio» – річка) виникли в результаті післяльодовикового евстатичного затоплення нижніх приморських частин річкових долин гірських і височинних територій (рис. 7.2, Б). Під назвою «ріа» (ria, мн. rias) у північно-західній частині Іспанії називають глибоко врізані в сушу бухти, що поступово звужуються від входу до верхів’їв, інколи розгалужуються і переходять вище в річкові долини. Зазвичай такі долини виникають під впливом тектонічних чинників (розривів і розколин), уздовж ліній скидів, які перетинаються загальним напрямом берегової лінії. Однак це не є головною умовою їхнього утворення. Ріасовими берегами І.С. Щукін пропонує називати також береги окремих гірських масивів, природно розчленованих річковою ерозією, які зазнали інгресії моря. Вперше ріасовий тип бухтового берега виділив Ф. Рихтгофен.
Рис. 7.2. Типи вихідного розчленування берегової лінії:
А – фіордовий берег; Б – ріасовий берег; В – лиманний берег; Г – лопатевий (тектонічний, жирними лініями позначено розломи); Д – далматинський
Оскільки ріаси приурочені до гористих узбережжів, вони відрізняються значною крутістю підводного берегового схилу, і їхні береги переважно зазнають абразійних процесів. Складені такі береги в основному кристалічними породами. Глибина ріасів зменшується від гирла до вершини затоки, внаслідок чого найінтенсивніше зазнають абразії ті ділянки, які прилягають найближче до гирла затоки. Отож затоки ріасового типу переважно розширюються від вершини до відкритого моря. Для цих берегів характерний дефіцит відкладів і майже відсутні їхні вздовжберегові переміщення.
Класичний тип ріасів поширений на півночі і північному заході Піринейського півострова. Ріасові береги також мають значне поширення на півострові Бретань, на півдні Ірландії, на узбережжях Східно-Китайського і Південно-Китайського морів, уздовж півострова Ляодунь, Корейського півострова, на північно-східному узбережжі Азії, атлантичному узбережжі США, в нас – на південно-західному узбережжі Кримського півострова – Севастопольська бухта (рис. 7.3).
Рис. 7.3. Типові ріасові (інгресійні абразійно-бухтові первинного розчленування в скельних породах) береги Чорного моря на південному заході Кримського півострова (за Ю.Д. Шуйським)