Естуарії, як особливий тип гирла річки. Естуарієві береги

Естуарієві береги утворюються при затопленні гирлової частини рік підвищених рівнин на узбережжях, які зазнають дії припливно-відпливних явищ.
Естуарій (від лат. aestuarium (від aestus – кипіння, хвилювання) – затоплене гирло річки) – лійкоподібна звужуюча до вершини затока, що утворилася внаслідок підтоплення пониззів річкової долини і перетворена впливом річкових, хвильових і припливних процесів.
У межах гирлових звужень рік дія припливів суттєво зростає, тобто припливно-відпливні течії постійно «промивають» гирло річки. Це спричинює утворення однорукавного лійкоподібного гирла з особливим гідродинамічним режимом та відсутністю пересипів чи інших акумулятивних форм рельєфу. Прилегла частина моря має тут значно більші глибини. Таке розчленування берегової лінії зумовлене природою водного басейну річки і параметрами хвильової дії на гирло.
З гідрологічної точки зору межею естуарію з боку суші вважають початок перемішування річкової і морської вод, а з морфологічної – ту лінію, де річкове дно займає положення нижче середнього рівня моря. Типові естуарії розвиваються тільки в припливних морях і у гирлах рік з малим твердим стоком. Ще однією сприятливою умовою для утворення естуаріїв є минуле або сучасне затоплення узбережжя. Гідрологічні умови, типові для естуаріїв, можуть спостерігатися і в затоках типу ріасів і лиманів. Течії, спрямовані з естуаріїв у море, за швидкістю і тривалістю значно перевищують припливні, оскільки під час відпливів стікає вода не тільки припливна, але й річкова. Отже, виникає система течій, завдяки якій дно поглиблюється до стану рівноваги між діями чинників, що беруть участь у цьому процесі.
Естуарії – форми частково ерозійні. Картина течій і процес перемішування прісної та солоної води дуже і дуже складна, що і зумовлює формування особливого типу естуарної циркуляції.
Типовим прикладом естуарієвих берегів є береги Піринейського півострова.