Береги припливних морів. Припливний берег і поняття осушки

7.2. Береги припливних морів

Вплив припливно-відпливних і згінно-нагінних явищ у береговій зоні характеризується тим, що частина берегової зони періодично затоплюється водою. Таке затоплення на певний період створює специфічні літодинамічні умови на даній ділянці берега, що спричинює до формування властивих тільки їм форм рельєфу.

Припливний берег (tidal coast) – берег, який має чітко виражені морфологічні риси, пов’язані з впливом припливів. Характерною рисою припливних берегів є наявність припливної осушки.
Осушка – частина берегової зони, що зазнає періодичного затоплення та осушення під час припливів і при згінно-нагінних явищах. Під час припливів формується припливна осушка (tidal flat). Акумулятивна припливна осушка (вати) становить собою плоску поверхню накопичення піщано-мулистого матеріалу шириною до декількох кілометрів. Головними умовами утворення таких осушок є мілинність берегової зони і значні накопичення наносів. Перед абразійними берегами припливних морів осушуються і затоплюються широкі валунно-брилові або глинисті бенчі. На дуже мілких берегах безприпливних морів аналогом припливних осушок є вітрові осушки, зумовлені вітровими нагонами. Нагінні води можуть далеко проникати вглиб низинної суші (наприклад, у морі Лаптєвих і Східно-Сибірському морі нагінні води можуть поширюватися навіть на 50 км вглиб суші).
На формування берегів у припливних морях впливає висота припливу і характер хвилювання, крутість підводного схилу і глибина водойми. За В.П. Зенковичем вирішальна роль в еволюції підводного схилу належить співвідношенню між величиною припливу та особливостями хвильового режиму.
На відносно глибоких берегах припливних морів з досить крутими похилами підводного схилу формується абразійний припливний берег, який має свої специфічні елементи – абразійний уступ (кліф) і пляж, який переходить в осушку, або ж поверхня бенча, яка осушується під час відпливу. Підошва абразійного уступу (кліфу) з хвилеприбійною нішею і площадкою бенча переважно розміщується на рівні сизигійно- го припливу. Внаслідок помітного збільшення глибини у прибережній смузі за максимального припливу спостерігається найінтенсивніша абразія. Біля підніжжя кліфу формується пляж, що поступово переходить в осушку, чи поверхня бенча, яка оголюється під час відпливу (рис. 7.4, а). При достатній кількості наносів у береговій зоні може сформуватися типова осушка як акумулятивна форма.

Рис. 7.4. Типи профілів берега припливного моря:
1 – мулисті наноси; 2 – піщані наноси; 3 – гравійно-піщані наноси; 4 – корінні породи; 5 – маршеві луки