Комплексний профіль припливного берегу

Переважно підніжжя кліфу на припливних морях приурочене до рівня припливу, проте зрідка можна спостерігати, що підніжжя кліфу приурочене до лінії відпливу (рис. 7.4, б). В цьому випадку під час відпливу затоплюєтся поверхня, що лежить вище бровки кліфу, де і формується акумулятивний вал. Це, безперечно, свідчить про тектонічне опускання берега.
За достатньої акумуляції наносів може формуватися комплексний профіль припливного берега – до рівня сизигійного припливу приурочений кліф, до якого знизу прилягає площадка бенча, а біля рівня малої води формується акумулятивний вал (рис. 7.4, в). Берег, складений пухкими піщаними наносами, під час припливу швидко руйнується, отож може утворитися два абразійних уступи: перший відповідатиме сизигійним припливам, а другий – найчастіше повторюваним припливам. Під час відпливу відбувається нарощування піщаної осушки ущільненим піщаним валом.
Будова різних типів акумулятивних припливних берегів визначається співвідношенням між акумулятивною роботою припливної течії і роботою хвиль. Перший тип акумулятивного припливного берега (рис. 7.4, г) характеризується дуже пологим похилом дна і поступовим переходом піщано-мулистої осушки в низьку прибережну сушу. На такому березі береговий вал відсутній, оскільки вся енергія хвиль затрачається на подолання відстані над пологим дном і такою ж пологою і видовженою осушкою. Такий тип берега характерний для дуже і дуже мілких берегів з похилами 0,001 і менше. Осушка у цьому випадку набуває випуклого профілю завдяки тому, що в її середній частині відбувається максимум випадання завислих наносів.
За відносно більших похилів у береговій зоні і суттєвого впливу вітрового хвилювання на рівні припливу формується дещо ущільнений береговий вал, до якого знизу прилягає полога поверхня осушки із ледь випуклим профілем у нижній частині (рис. 7.4, д). Переважно помітні суттєві відмінності в крупності матеріалу, який формує вал і осушку. Вал переважно складений черепашником або грубозернистим піском, а осушка – піщано-мулистим матеріалом. Похил берега в межах осушки становить 0,001-0,005. Для цих двох типів характерна зона деякого укрупнення матеріалу біля морського краю осушки.
Для відносно високих акумулятивних берегів, складених із грубоуламкового матеріалу (крупнозернистий пісок, гравій, галька) характерна відсутність морфологічно чітко виражених меж між береговим валом і осушкою (рис. 7.4, е). Осушка в цьому випадку виглядає як сильно розтягнутий морський схил пляжу. Цей тип акумулятивного припливного берега описано В.П. Зенковичем.