Термоабразійні береги. Поняття термоабразії, термоденудації, термокарсту. Термотераси і термоабразійні ніші

Типовими берегами полярних широт є термоабразійні береги. Власне процес термічного руйнування кліфів, складених льодом і багаторічномерзлими породами, названо М.М. Єрмолаєвим термоабразією, a O.K. Леонтьєвим виокремлено термоабразійний тип берегів. Типовими елементами термоабразійних берегів є термоабразійні тераси і термоабразійні ніші (рис. 7.11).

Рис. 7.11. Схематичний профіль термоабразійного берега (за Б.О. Поповим):
1 – відтала поверхня тундри; 2 – залишковий шар сезонного промерзання; 3 – товща багаторічномерзлих пухких порід; 4 – полігонально-жильний лід; 5 – пластовий лід; 6 – поверхня корінного підводного схилу, виробленого в багаторічномерзлих породах (підводна термоабразійна тераса); 7 – продукти термоденудації; 8 – продукти термоабразії; 9 – середній багаторічний рівень моря: 10 – термоабразійна ніша

Термоабразійні процеси по-різному проявляються на кліфі і підводному береговому схилі. В надводній частині термоабразійні процеси розвиваються в аеральних умовах, а на підводному схилі – в водному середовищі. Взимку солона вода в полярних широтах має від’ємну температуру, отож руйнівний термічний вплив на прибережне дно відсутній. Навесні вода теплішає пізніше, аніж повітря, тому тепле повітря спричиняє танення верхнього шару порід на кліфі, насичення його водою і стікання розмерзлого шару до підніжжя кліфу у вигляді делювіального шлейфу. Відбувається поступове формування термотерас на стінці кліфу. Після становлення стійких плюсових температур морської води починає відтаювати і поверхня прибережного дна. Нерівномірне розмерзання льодяних вкраплень і пластів у складі пухких порід формує складний малюнок порожнин, подібних до типових карстових. Тому цей процес називають термокарстом. Він охоплює мілководну частину підводного берегового схилу і тим самим зумовлює формування великої кількості дрібнозернистих відкладів, головним чином – алевритових і пелітових. Ці відклади швидко виносяться хвилями за межі берегової зони, відкриваючи нову льодянисту поверхню дна для дії теплої води. Після того як товща прибережного морського льоду розтріскається на крижини і прибережна зона частково очиститься від льоду, на поверхню кліфу починає діяти морське хвилювання. Разом із уламками криги хвилі починають активно руйнувати підніжжя кліфу, утворюючи термоабразійну нішу. Водночас сама поверхня кліфу активно переробляється термічною дією повітря, починають танути льодяні жили або пласти. Дуже швидко ніша стає досить глибокою, отож верхня частина кліфу розтріскується і обвалюється. Вода руйнує цей блок і знову починається процес утворення нової термоабразійної ніші. Залежно від географічної широти глибина ніші може сягати до 10 м. Отже, термоабразійний процес зумовлений сукупним тепловим і механічним впливом морської води на берег і підводний береговий схил. Руйнування берега тільки тепловим впливом, що супроводжується утворенням термотерас, називають термоденудацією. Головною відмінністю термоабразійного процесу від інших типів абразії є безперервне відступання берега, внаслідок чого термоабразійні береги руйнуються особливо швидко (в середньому 5 м у рік, а в окремих випадках – 20 м і більше).