Лагуна. Лагунні береги. Протокова дельта

Лагунні береги – акумулятивні мілководні береги вторинного розчленування. Своєрідною особливістю цього типу є наявність лагун.
Лагуна (італ. laguna, від лат. lacus – озеро) – невеликий за площею мілководний природний басейн, відокремлений від моря неширокою смугою суходолу або ж сполучений з морем вузькою протокою; внутрішня водойма коралових островів (атолів).
Найпоширеніші такі береги на низьких акумулятивних узбережжях з широкою мілководною прибережною смугою моря. Лагуни відокремлюються від моря вузькою і низькою смугою у вигляді бара, пересипу або коси, або ж двох кіс, які ростуть назустріч одна одній. Такі форми рельєфу утворені пухкими наносами (піском, галькою, черепашником тощо) за поперечного чи поздовжнього їхнього переміщення. Лагуни вирізняються від відкритого моря особливим гідродинамічним режимом, характером накопичення донних наносів, умовами формування акумулятивних форм. Рівень води в лагуні може бути вищим або ж нижчим від рівня у морі. Залежно від цього, у місцях вузьких проток, якими з’єднуються лагуни з морським басейном, може утворитися протокова дельта (channel fan) – дельта в гирлі протоки лагуни (рис. 7.14, а). Формуються такі дельти течіями, що утворюються в протоці, внаслідок стійкого перепаду рівнів водойми і відкритого морського басейну, на які накладаються припливно-відпливні і згінно-нагінні течії. Ці течії виносять із берегової зони в затоку різноманітні наноси (пісок, черепашник, водорості тощо). Окрім того, вони також розмивають дно затоки і накопичують розмитий матеріал у гирлі. Найчастіше утворюються багаторукавні протокові дельти з великою кількістю здебільшого видовжених островів.

Рис. 7.14. Протокові дельти (за O.K. Леонтьєвим і В.П. Зенковичем):
а – протокова дельта, утворена постійною течією із моря в затоку; б – нагінна дельта; в – комплексна дельта, утворена в результаті спільної дії нагінної і постійної течії в протоці; 1 – суглинки; 2 – акумулятивний берег; 3 – наноси дельти; 4 – уступи розмиву; 5 – водоспад; 6 – межі надводної дельти; 7 – напрям течії, що утворює дельту

Дельти, що утворюються припливними і нагінними течіями, є досить нестійкими. Глибина і положення проток у дельті постійно змінюються в зв’язку зі зміною припливів і нагонів різної величини. Протокові дельти, сформовані постійними течіями, значно стійкіші, хоч і тут можливий вплив припливів і нагонів, що змінюють їхню конфігурацію.
Типова нагінна протокова дельта характеризується великою кількістю островів і приєднаних до корінних берегів акумулятивних форм, що утворюються по всій протоці (рис. 7.14, б), а дельта, що формується за спільної дії нагінної і постійної течії (рис. 7.14, в), характеризується великою кількістю невеликих островів у гирловій частині затоки чи лагуни. Протокові дельти дуже поширені на океанічних лагунних берегах. Унаслідок непостійності течій, що формують ці дельти, їхні протоки дуже часто мігрують у межах значних ділянок берега.
Раніше вважалося, що утворення лагун відбувається лише в умовах підняття узбережжя або ж пониження рівня моря. Проте дослідження В.П. Зенковича на узбережжі Чорного моря засвідчили, що лагуни можуть утворюватися як за стабільного положення рівня моря, так і за пониження суходолу.