Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Стадії розвитку берега під впливом хвильових процесів

На думку O.K. Леонтьева, Л.Г. Никифонова і Г.О. Саф’янова, найважливішою вимогою до класифікації є принцип стадійності розвитку, в основі якого лежить правильне розуміння того, що, по-перше, первинно-розчленований інгресійний берег під впливом хвильових процесів зазнає вирівнювання, але на певній стадії розвитку він може тимчасово набути ще більшої розчленованості. Практично це стосується і первинно-рівних берегів, виокремлення яких також може бути зроблено на цілком реальній основі (первинне розчленування берега може бути зумовлене, наприклад, тим, що берегова лінія збігається з площиною скиду); по-друге, в дещо пізнішій стадії розвитку може відбутися розмив акумулятивного вирівняного берега, або на абразійному березі абразія може змінитися на акумуляцію; по-третє, береги різних районів або ділянок узбережжя Світового океану відповідно до місцевих умов можуть сьогодні перебувати на різних стадіях розвитку.

Отже, у розвитку берега під впливом хвильових процесів беруть участь такі стадії:
1) початкова, або вихідна, яка представлена типом берега, не зміненого або мало зміненого хвильовими процесами;
2) стадія ранньої юності, яка характеризується частковим формуванням берегових уступів і схилу абразією або утворенням простих акумулятивних форм, головним чином, приєднаних і вільних;
3) стадія пізньої юності, коли береговий контур поряд з початковим вирівнюванням окремих ділянок набуває додатково вторинного розчленування завдяки утворенню абразійних бухт або розвитку достатньо крупних вільних і замикаючих (типу перейм) акумулятивних форм;
4) стадія зрілості, яка характеризується виробленням вирівняних абразійних берегів, повним або частковим відмежуванням великих заток широкими пересипами і заповнення дрібних заток примикаючими акумулятивними формами;
5) стадія старості, або перетворення, коли на колишніх абразійних берегах починається утворення акумулятивних форм, а колишні акумулятивні ділянки починають зазнавати розмиву.

Отже, в цьому переліку різноманітних типів берегів, що відповідають зазначеним стадіям, необхідно відшукати місце також для своєрідного типу берега, який зазнає дуже слабкої переробки хвильовими процесами внаслідок своєї мілинності. Такі береги утворюються за підтоплення дуже пологих і плоских рівнин, зовсім нерозчленованих. При нагонах чи затопленні припливними водами на таких берегах відбувається повільна акумуляція завислого матеріалу, проте за дуже високих нагонів і припливів, які супроводжуються сильними штормами, вони можуть також зазнавати розмиву. Умовно такі береги O.K. Леонтьев називає нейтральними, вважаючи, що за слабких або помірних хвилювань вони зазнають надзвичайно слабкого впливу моря і їх не можна назвати ні акумулятивними, ні абразійними у повному розумінні цього слова. Такі береги дуже часто утворюються в результаті спорудження великих штучних водосховищ при затопленні плоских просторів, що безпосередньо прилягають до улоговини водосховища (наприклад, дуже широкі і плоскі поверхні річкових терас).
Головною ж вимогою до класифікації типів берегів, на думку O.K. Леонтьева, Л.Г. Никифорова і Г.О. Саф’янова, є особливості та інтенсивність впливу хвильових чинників. Роль усіх інших чинників другорядна, їхній вплив повинен накладатися на дії хвилювання, прибою, хвильових течій та враховуватися при виділенні на більш низьких таксономічних категоріях – підтипів берегів.