Давні берегові лінії та морські тераси. Відклади пляжів, біч-рок, оолітові піски
8. 4. Давні берегові лінії та морські тераси
Поряд з сучасними формами у прибережній смузі суші і морського дна простежуються різні реліктові, давні форми берегового рельєфу, утворені за дещо нижчого або дещо вищого, ніж сучасний, рівня моря. Комплекси абразійних і акумулятивних берегових форм та прибережних типів відкладів, що простежуються вище або нижче сучасного рівня, називають давніми береговими лініями. Це поняття умовне, проте широко вживане, оскільки комплекси давніх форм рельєфу і відкладів, що їх утворюють, фіксують положення берега моря в минулому. Щодо цього «піднятими» береговими лініями (emerged shoreline) називають ті, які розташовані зараз вище, ніж сучасна берегова лінія, а «зануреними» (submerged shoreline), тобто затопленими, ті які розташовані зараз під водами Світового океану. Безумовно, що підняті берегові лінії вивчені краще. Реліктовими береговими формами називають ті берегові форми рельєфу, які за своїми морфологічними особливостями не відповідають сучасній динаміці берегової зони.
Одним із головних елементів давніх берегових ліній є тераси. Окрім них релікти берегової зони простежуються у вигляді хвилеприбійних ніш, абразійних уступів, накопичень грубоуламкового матеріалу, різних переривів і слідів розмиву в товщі відкладів, комплексів прибережно-морських осадів, розміщених на різних гіпсометричних рівнях, зі збереженими залишками мілководної фауни і пляжевою шаруватістю відкладів тощо. Систематизацію ознак давніх берегових ліній здійснено Д.Д. Бадюковим (1982). Автор поділяє їх на морфологічні, літологічні і біогенні. До морфологічних ознак зачислено кліф, бенч, хвилеприбійну нішу, котли висвердлювання, форми прибережного розчинення вапняків, усі берегові акумулятивні форми. До літологічних ознак зачислено відклади пляжів, біч-рок (beach-rock – своєрідна порода – результат молодої цементації пляжевих відкладів), оолітові піски (ооліти – зерна хімічного осідання із розчину вапняку, формуються тільки на малих глибинах), відклади осушок (ватів) і маршів, лагунні відклади. До біогенних ознак зачислено викопні торфи, черепашки молюсків (мушлі), рифоутворюючі корали. За біогенними утвореннями при допомозі радіовуглецевого методу можна визначити абсолютний вік давніх берегових ліній.
Давні берегові лінії дають змогу встановити коливання рівня моря в минулому. Проте лише зрідка вдається детально визначити положення берегової лінії в минулому, найчастіше визначають діапазон глибин і висот, у яких розміщувалась берегова зона в минулому.
Морфологічно підняті берегові лінії найчастіше простежуються у формі морських терас. Переважно морською терасою називають деяку похилу або слабопохилу поверхню морського генезису з прилеглим до неї уступом, одновіковим з поверхнею її утворення. З боку моря така тераса може бути обмежена уступом, дещо молодшим і одновіковим з нижче залягаючою терасою. Розрізняють декілька типів терас залежно від їхньої морфології і походження. Узагальненим їхнім поділом можна вважати поділ на берегові і донні тераси.