Прикладні проблеми вивчення берегів світового океану. Частина 2

З проблемами судноплавства і берегоукріплення тісно пов’язане питання прибережного рибальства. Світовий вилов риби наближається сьогодні до максимально допустимих норм, отож основний вилов риби переходить від прибережних районів у відкриті акваторії, передусім у шельфові води. Нині найважливішими районами вилову риби є прибережні зони Норвегії, Ісландії, Середземномор’я, морів Північного Льодовитого океану тощо.
Останніми роками берегова зона морів та океанів дедалі ефективніше використовується для розведення і вирощування морських організмів – устриць, гребінців, мідій, трепангів, морської капусти тощо. Особливо важливі роботи з риборозведення. Діяльність людини в галузі розведення і вирощування морських тварин і рослин з метою поповнення харчових ресурсів зазвичай не порушує природніх процесів, що відбуваються в береговій зоні. Проте вивчення динаміки берегів і визначальних її чинників також необхідне для прибережного рибальства і аквакультури.
Наприкінці 40-х років XX століття берегова зона стала зоною розвідки, а згодом – і видобування мінеральних ресурсів як в межах берегової зони, так і на шельфі. Морське буріння (глибокі свердловини) в районах, перспективних з огляду на нафту і газ, розпочато з плаваючих барж, естакад, штучних островів у 30-40-х роках у Мексиканській затоці і Каспійському морі. Зараз морське видобування нафти здійснюють також в Північному морі, в Перській затоці, в затоці Маракайбо, на перуанському шельфі, на шельфах Гайани і Венесуели тощо. Нині морська нафта становить майже третину її світового видобутку. Знання геоморфології берегової зони і шельфу під час розвідки та експлуатації морських нафтових родовищ просто необхідне, оскільки структурно-геоморфологічний метод пошуків корисних копалин найменш затратний у вартісному еквіваленті, а це заощаджує кошти і звужує зону пошуків. Видобуток корисних копалин зумовлює також побудову різноманітних інженерних споруд, а для їхнього проектування і будівництва необхідно мати чітке уявлення про процеси, що відбуваються в береговій зоні і на морському дні.
Сьогодні забруднення прибережних вод, наносів берегової зони і пляжів Світового океану стало актуальною проблемою для всіх приморських країн. Поширення розчинних у воді забруднювачів повністю визначається закономірностями гідродинаміки берегової зони. Відомо, що дрібнозернисті наноси берегової зони здатні накопичувати розчинні токсичні, а також радіоактивні речовини. Найбільш забрудненими виявляються наноси берегової зони поблизу приміських районів, а також гирла рік і естуаріїв. Розповсюдження твердих забруднювачів визначається літодинамікою берегової зони, а маршрути їхнього руху – шляхами транспорту наносів.
Однак пріоритети численних галузевих установ, що змушені займатися тими чи іншими аспектами морських берегів, аж ніяк не розглядають берегову зону як природний об’єкт, і це часто не тільки приносить значну шкоду береговій зоні, але й несе загрозу екологічній ситуації та умовам проживання людини. Отож вирішення практичних завдань постійно потребує синтезу знань про берегову зону моря, що має здебільшого фундаментальний характер. Вивчення наслідків впливу людини на процеси в береговій зоні та розробка методів запобігання негативному впливові становить одну з найгостріших проблем геоморфології морських берегів.