Ландшафти Закарпатської області: Стрімчаковий, Вигорлат-Гутинський, Вододільний, Горганський, Полонинський та Рахівський природні райони

Природні ландшафти

Стрімчаковий природний район — це один із найбільш екзотичних районів Закарпаття. Екзотичності йому надають урочища стрімчаків, що поширені у тектонічних зонах Мармароських і Пенінських стрімчаків. Хоча ці зони досить відмінні між собою особливостями розвитку і тектонічної будови, проте мають і певні спільні риси. Ця спільність виявляється насамперед у тому, що в обох зонах трапляються вапнякові гостроверхні брили-стрімчаки, утворені невластивими для карпатського флішу породами юрського віку. Брили ізольовані одна від одної, мають різні розміри (від кількох метрів до кількох кубічних кілометрів), вкладені в породи набагато молодшого віку. Основна частина цих відкладів представлена конгломератами та пісковиками соймульської світи, мергелями пуховської світи, дрібноритмічним флішем шопурської світи та масивними пісковиками драговської світи, які значною мірою бронюють підстеляючі породи.

Згадані відклади верхньої крейди та палеогену (олігоцену), зім'яті в складки та розбиті численними розломами утворюють дуже складний рельєф, серед якого поширені куестоподібні форми, яри, шпилясті вершини тощо. Багатство рельєфу поєднується зі складними мікрокліматичними умовами та численними відмінами у літологічному складі геологічних порід, що зумовлює різноманість рослинного світу, тваринного населення й грунтів. Саме тому в цьому природному районі створено одне з найбагатших у флористичному відношенні відділення (Угольське) Карпатського державного заповідника.

Вигорлат-Гутинський вулканічний район є також прикладом переважання ярусу крутосхилового низькогір'я тільки не на осадових, а на вулканічних породах: андезитових і базальтових туфах, базальтових й андезитових, дацитових і ліпаритових лавах тощо. Кислі лави створили крутосхилові нагромадження вулканів досить труднодоступних, внаслідок чого на них збереглися переважно дубові та дубово-букові ліси до висоти 550-600 м, а вище — чисті букові. Нижні частини вулканічних масивів добре освоєні. Верхні частини схилів і особливо вершини вулканічних масивів, хоча й мало освоєні туристами, проте становлять виключний інтерес своїми рештками вулканічних апаратів (кратерів, кальдер тощо).

Ріки поділили Вигорлат-Гутинський хребет на окремі масиви, які можна назвати ландшафтами одного виду — Вулканічного. Серед індивідуальних ландшафтів назвемо такі: Попрічний (Поперечний), Маковиця, Синяк, Верхній Діл, Тупий (Великий Шолес), Гутин, західну частину якого, що належить Закарпатській області, слід було б називати Шаянським за назвою курорту, що розміщений тут.

З Вододільного хребта почнемо аналіз групи середньогірських ландшафтів Закарпаття, які характеризуються щонайменше трьома, чотирма, а то й п'ятьма ландшафтними ярусами.

Вододільний природний район представлений поодиноким гірським хребтом, по гребеню якого проходить межа Закарпатської і Львівської областей. Отже, до Закарпаття належить лише його південний схил, крутий, обривистий і залісений. Вододільний хребет добре фіксує адміністративну межу, оскільки виразно підноситься над горбистим верховинським низькогір'ям, яке розглядається по обидва боки від нього: на північ — Стрийсько-Санська верховина, а на південь — Воловецько-Міжгірська. За геологічною будовою Вододільний хребет — це кілеподібна складка пачки твердих пісковиків, які трапляються у потужній, понад тисячометровій товщі кросненської світи. Складка асиметрична, з крутим південним крилом і положистим північним, що й зумовлює асиметричність усього хребта. Абсолютні висоти хребта ненабагато перевищують 1200 м, а найвища вершина (г. Пікуй) досягає всього 1406 м. Незважаючи на порівняно невеликі висоти, Вододільний хребет несе на своїй гребеневій поверхні полонинські, справжні, а не післялісові луки, приблизно з висоти 1200-1250 м. Луки переважно пустищні, біловусникові, з чагарниковими заростями чорниці, але місцями збереглися різнотравно-щучникові, кострицеві, метлицеві. На північному схилі хребта межа смереково-букового лісу утворена справжнім буковим криволіссям, яке свідчить про те, що й північні, як і південні, схили колись були покриті буковими лісами.

Для Львівської області Вододільний хребет є єдиним не тільки найвищим гірським хребтом, але й таким, на якому можна побачити справжні полонини. Саме тому східна частина цього хребта заслуговує на охорону як пам'ятка природи. Район Вододільного хребта належить до виду верховинських середньогірних ландшафтів. До групи середньогірних ландшафтів відносяться також Горгани, їх декілька хребтів входять у Закарпатську область, утворюючи окремий природний район.

Горганський природний район займає так звані Зовнішні, або Привододільні, Горгани, представлені системою декількох хребтів, найбільші з яких Братківський, Стримба, Дарів, Негровець, Прилука-Буштул. Система цих горганських хребтів сформувалася у тектонічній зоні Кросно, складеній в цьому місці переважно твердими пісковиками, які надають хребтам вигляд гострих гребенів та крутих схилів. Така форма гребенів та їх значна висота (в середньому вище 1500 м) сприяла поширенню на вершинах і пригребеневих схилах кам'яних розсипів, справжніх кам'яних рік — курумів. Тут майже відсутні субальпійські луки - полонини, зате дуже поширені чагарникові зарості гірської сосни, ялівцю сибірського та кам'яні осипища. На горганських хребтах організовано декілька ботанічних резерватів: кедрово-модриновий на схилах хребта Побита, кедрово-смерековий на хребті Тавпишірка, на південних схилах г. Попадя тощо. По хребтах Горганського природного району прокладено досить багато зимових і літніх туристських маршрутів. Зимові маршрути до деякої міри небезпечні, тому що на схилах досить часто утворюються лавини.

Полонинський вид середньогірних ландшафтів приурочений до Полонинського хребта, Свидівця та Чорногори. Він, як і Горганський, утворився виключно на осадових породах Дуклянського, Поркулецького, Магурського та Чорногірського покривів, представлених переважно пісковиками груборитмічного флішу. Наявність тектонічних покривів зумовила плосковершинність, відносна рівнинність яких до того ж посилена процесами денудаційного вирівнювання в дочетвертинні епохи. Полонинський хребет відзначається найбільшими абсолютними висотами в Українських Карпатах і великими коливаннями відносних висот. Абсолютні висоти хребта зростають від 1450 м на заході (полонина Рівна) до 1950-2000 м на сході (Чорногора). Відносні висоти, між днищами долин основних річок, що перетинають хребет, та його поверхнею досягають 1000-1200 м. Отже, цей природний район має чотири-п'ять ландшафтних висотних ярусів і є одним із найскладніших за своєю ландшафтною структурою. Найбільш поширений ярус круто-схилового лісистого середньогір'я, який займає до 70% загальної площі району.

Характерною особливістю ландшафтної структури Полонинського природного району є наявність в ньому ярусу давньольодовикового скелястого високогір'я, зайнятого переважно чагарниками гірської сосни, зеленої вільхи, рододендрона тощо. Цей ярус характерний переважно для пригребеневих схилів Чорногори та Свидівця, особливо їх північних схилів; на інших гірських масивах Полонинського хребта він трапляється лише спорадично.

У Полонинському середньогір'ї розрізняємо такі індивідуальні ландшафти:

полонини Рівної,
полонини Боржави,
полонини Красної,
полонини Свидівця,
полонини Чорногори.

Ландшафти полонинського виду дуже мальовничі. Тут побудовано досить багато туристських і спортивних баз. Наявність мінеральних джерел і чарівних пейзажів сприяли розвиткові санаторіїв, будинків відпочинку та інших закладів оздоровлення трудящих.

Рахівський природний район поширюється на одноіменний кристалічний масив, що є західним закінченням Мармароського. Переважаючими ландшафтними ярусами тут є лісисті крутосхили з численними скелястими урвищами, шпилями, гребенями тощо. Серед шпилів найбільшої висоти сягає Піп Іван Мармароський (1946 м). Певне місце займає в цьому районі ярус полонин.

Рахівський природний район поділяється Тисою на два ландшафти:

Білотисенський, у структурі якого головну роль відіграють крутосхилове лісисте середньогір'я, значно збезлісене поблизу таких населених пунктів, як Рахів, Ділове, Костилівка;
Росішківський — крутосхилове низькогір'я в поєднанні з плосковершинними міжрічковими вододілами. Цей ландшафт має важливе значення в рекреаційному відношенні, тому що через нього проходять туристські маршрути.