Водна ерозія грунтів. Передмова

Водна ерозія грунтів є головним деградаційним процесом у сучасних агроландшафтах, який завдає величезної екологічної та економічної шкоди в багатьох країнах світу, у тому числі і в Україні. За даними Державного комітету із земельних ресурсів України на 1 січня 2000 р. у країні налічувалося 13,9 млн. га еродованих сільськогосподарських угідь, що становить 33,2% їх загальної площі, а щорічне зростання еродованих грунтів перевищує 80 тис. га. Щороку з орних земель змивається до 500 млн. тонн грунту, з яким втрачається 24 млн. тонн гумусу, 964 тис. тонн азоту, 678 тис. тонн фосфору, 9,4 млн. тонн калію. Прямий збиток від ерозії щорічно становить близько 5 млрд. дол. США, а побічний, через втрати врожаю на еродованих грунтах, – ще 1 млрд. дол. (Булигін, 2005).

Негативні наслідки прояву сучасної – антропогенної – ерозії стосуються не тільки грунтового покриву, але й інших компонентів ландшафту – рельєфу, рослинного покриву, поверхневих та підземних вод, біоти. Кінцевим результатом ерозійної діяльності є утворення пустелеподібних малопродуктивних ландшафтів, отже, проблема ерозії грунтів є не тільки економічною, але й комплексною географічною та екологічною.

Окремі аспекти проблеми водної ерозії традиційно становлять предмет дослідження грунтознавства, геоморфології, гідрології, меліорації, землеустрою та агрономії. Ці науки використовують специфічні прийоми і методи досліджень. Проте комплексний характер проблеми водної ерозії, її непересічна актуальність зумовили виникнення вже у 70-ті роки минулого сторіччя самостійної наукової дисципліни, яка одержала назву «ерозієзнавство». Саме ерозієзнавство є тією синтетичною науковою дисципліною, яка вивчає водну ерозію, її наслідки для навколишнього середовища і господарської діяльності та засоби запобігання їй. Знаходячись на стику циклу географічних наук, грунтознавства, біології, окремих сільськогосподарських та економічних дисциплін, ерозієзнавство має свої чітко визначені об'єкт та предмет дослідження, свої методи і напрямки розвитку, а тому потребує спеціального курсу в рамках університетської освіти.

Саме вирішення цього завдання і є метою навчальної дисципліни «Основи ерозієзнавства». Зміст і структура підручника повністю відповідають програмі цієї навчальної дисципліни. Він складається з семи глав, у яких розглянуто:

суть процесу ерозії грунтів, підходи до класифікації її видів, особливості розповсюдження у світі і в Україні, особливості ерозієзнавства як самостійної наукової дисципліни та історія її становлення (1-й розділ);
методологія ерозієзнавства (2-й розділ);
закономірності формування водної ерозії (3-й розділ);
чинники ерозійної небезпеки земель (4-й розділ);
методи кількісної оцінки і прогнозу ерозійних втрат грунту в різних природно-господарських умовах (5-й розділ);
існуючі протиерозійні заходи та їх грунтозахисна ефективність (6-й розділ),
принципи і методи оптимізації використання ерозійно-небезпечних земель як основи стійкого (збалансованого) розвитку (7-й розділ).

У підручнику узагальнені накопичені до цього часу в колишньому Радянському Союзі, Україні, країнах Західної Європи (перш за все, у Великобританії, Франції, Бельгії, Нідерландах) і США теоретичні знання та практичний досвід з різних аспектів ерозієзнавства, а також представлені результати сучасних досліджень. При написанні підручника використані численні джерела сучасної літератури з проблеми водної ерозії, які були видані в різних країнах світу, публікації в спеціалізованих періодичних наукових виданнях (як українських, так і зарубіжних), матеріали вітчизняних та міжнародних наукових форумів, інтернет-видання тощо. При цьому також був використаний більш ніж двадцятирічний досвід авторів з наукових досліджень і практичної діяльності в цій галузі, у тому числі й досвід викладання різних аспектів ерозієзнавства в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова, Херсонському державному університеті та Миколаївському державному аграрному університеті.
Підручник призначений у першу чергу для студентів і аспірантів фізико-географів та геоекологів. Він також може бути використаний як навчальний посібник студентами та аспірантами інших географічних спеціальностей (гідрологами, геоморфологами, ландшафтознавцями тощо), а також студентами та аспірантами, які присвятили себе вивченню грунтознавства, землевпорядкування, агрономії, меліорації, екології, інших природничих наук. Книга стане в пригоді і фахівцям зазначених спеціальностей.

За приємний обов'язок автори вважають висловити подяку за позитивну оцінку підручника рецензентам: члену-кореспонденту УААН, доктору сільськогосподарських наук, професору С.Ю. Булигіну (Харківський національний аграрний університет), доктору географічних наук, професору, завідувачу кафедри географії материків та океанів К.А. Позаченюк (Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, м. Сімферополь) і доктору географічних наук, професору, завідувачу кафедри агрометеорології та агрометеорологічних прогнозів Одеського державного екологічного університету A.M. Польовому.

Автори щиро дякують колегам, які допомагали в підготовці до друку тексту окремих розділів підручника, зокрема, В.В. Єрьоміній та М.В. Піскуновій.