Коливання протиерозійної стійкості грунтів упродовж року
Одним із шляхів подальшої деталізації показників протиерозійної стійкості грунтів є визначення їх внутрішньорічної динаміки. Прикладна цінність цього напрямку полягає в можливості одночасного внутрішньорічного аналізу трьох факторів ерозії: гідрометеорологічного, рослинності і протиерозійної стійкості грунтів. Слід зазначити, що одночасний аналіз двох перших – досить пересічне явище (наприклад, Константинов, 1987; Ларионов, 1993), однак розгляд внутрішньорічної зміни протиерозійної стійкості вносить певну ясність у послідовність основного і додаткового обробітку грунту, застосування проміжних посівів, визначення термінів поливів при зрошенні тощо.
Спеціальні дослідження внутрішньорічної динаміки протиерозійної стійкості темно-каштанових незмитих грунтів на посівах озимої пшениці й горохо-вівсяної суміші, зроблені методом Бастракова, показали (рис. 4.10), що загальною тенденцією у внутрішньорічній динаміці цього показника є поступове його зменшення від весни до літа та осені (Чорний, 1996). Така тенденція перш за все пов'язана з динамікою чисельності мікроорганізмів, особливо бактерій, в орному шарі грунту. Поступовий спад протягом теплого періоду року чисельності бактерій, які відіграють визначену роль у створенні водостійких мікро- і макроагрегатів, зв'язано зі зменшенням інтенсивності розкладання рослинних залишків (Торжевский, 1989). Другим обмежуючим фактором інтенсивності мікробіологічної діяльності є вологість грунту. Саме її збільшення, пов'язане з дощами в другій половині липня, спричинило тимчасове збільшення протиерозійної стійкості, що, імовірно, і визначило короткий сплеск мікроорганічної діяльності в цілому в дуже сухому через високі літні температури грунті. Цілком можливо також, що опади викликали короткий процес коагуляції елементарних грунтових часток і утворення водостійких мікроагрегатів, коли орний шар грунту був перезволожений і перебував у стані суспензії.
Слід зазначити, що на чисельність мікроорганізмів у грунті, а, отже, на її мікрооструктуреність і протиерозійну стійкість впливає структура сівозмін і вихід пожнивних рослинних залишків, а також величини внесених добрив, особливо, органічних. Тому досить важко відшукати якусь однозначну закономірність у внутрішньорічній динаміці протиерозійної стійкості грунтів. Однак слід сказати, що цей аспект водно-ерозійного процесу треба враховувати як при протиерозійному проектуванні, так і при математичному моделюванні.