Словник основних термінів з ерозієзнаства

Авторегуляція флювіального рельєфу (синонім – саморегуляція рельєфу): регулювання інтенсивності і характеру ерозійного розвитку схилу формуванням хвилястого подовжнього профілю внаслідок чергування зон ерозії на випуклих ділянках схилу та зон акумуляції наносів – на увігнутих. Авторегуляція флювіального рельєфу приводить до динамічної рівноваги та певної самоорганізації в процесі розвитку флювіального рельєфу, але може спричиняти формування досить складних за рисунком ерозійних структур грунтового покриву.
Агрегат водотривкий: грунтовий агрегат, який повністю або частково зберігається в нерухомій або проточній воді.
Базис ерозії: горизонтальна поверхня, на рівні якої припиняється ерозія: для яру базисом ерозії є меженний рівень ріки або її заплави; для дрібних річок – рівень ріки, у яку вони впадають. Загальний базис ерозії – рівень Світового океану.
Вали протиерозійні: земляні споруди, що будуються на схилах для припинення процесів ерозії та зростання ярів. За цільовим призначенням поділяються на водозатримувальні та водовідвідні.
Вали-тераси (синоніми – вали з широкою основою, гребенеподібні тераси): земляні споруди, які призначені для регулювання поверхневого стоку талих та зливових вод шляхом зміни профілю схилу. Висота валів, як правило, 0,3-0,6 м, ширина основи – у 8-12 разів більше висоти. Вали-тераси поділяються на: горизонтальні (розташовувані по горизонталях місцевості в умовах нестійкого зволоження) і похилі (застосовувані в умовах надлишкового зволоження для перехоплення і часткового відведення поверхневих вод).
Вимоїна: лінійний розмив, який не можна зарівняти (заорати) землеробськими знаряддями. Глибина вимоїн становить 0,5-3,0 м.
Грунти еродовані (змиті): грунти з укороченим гумусним профілем; еродовані грунти є результатом інтенсивного процесу ерозії.
Дефляція (вітрова ерозія) (від лат. deflatio – видування, здування): руйнування і знесення грунту вітром.
Дистанційні методи: методи вивчення еродованих грунтів без входження у фізичний контакт з грунтом; дистанційні методи здійснюються за допомогою літальних апаратів (літаків, гелікоптерів, штучних супутників, пілотованих космічних апаратів тощо) або наземних платформ шляхом систематичної реєстрації електромагнітних випромінювань з поверхні грунту.
Дощування штучне: фізичне моделювання процесу ерозії, поверхневого стоку, процесів краплинної ерозії, протиерозійних властивостей грунтів тощо за допомогою штучного дощувального пристрою.
Дощ змивоутворюючий: дощ, здатний сформувати схиловий стік, який викликає ерозійне руйнування грунту (за Г.І. Швебсом – з інтенсивністю випадання не менше 0,08 мм/хв, у США – з шаром за дощ більше 12,6 мм (півдюйма)).
Ергодичності теорія: теорія, на основі якої формулюється вихідна гіпотеза, згідно з якою існує можливість об'єднання коротких рядів кліматичного фактора ерозії по окремих метеостанціях в один довгий просторово-часовий ряд, що характеризує зливову ерозію визначеної території, де склалися однакові умови формування опадів у вигляді злив.
Еродуємість: загальне позначення податливості грунту ерозійному руйнуванню; існують різні кількісні показники і методи визначення еродуємості.
Ерозієзнавство: наукова дисципліна, яка розглядає водну ерозію як процес, наслідки цього процесу для навколишнього середовища та господарської діяльності, а також засоби боротьби з ерозією.
Ерозія антропогенна: ерозія грунту, яка є результатом діяльності людини.
Ерозія (водна ерозія): частина процесу денудації, яка складається з руйнування, переміщення і відкладення частинок грунту і порід під дією дощу та поверхневого стоку і визначається законами падіння крапель і руху водних потоків.
Ерозія геологічна: ерозія як складова процесу денудації, що відбувається під впливом тільки природних чинників.
Ерозія грунту: змив і розмив грунту, а іноді й грунтоутворюючих порід, поверхневим стоком тимчасових водних потоків.
Ерозія зливова: ерозія, обумовлена дією зливових вод.
Ерозія іригаційна: у широкому трактуванні терміну застосовується при визначенні ерозійних процесів на зрошуваних землях. У вузькому розумінні термін іригаційна ерозія часто використовують на позначення тільки ерозії при поливах і є синонімом поливної ерозії.
Ерозія лінійна: процес інтенсивного розмиву в глибину природного або штучного поглиблення на схилі. Результатом лінійної ерозії є лінійні розмиви – витягнуті ерозійні форми різних розмірів – вимоїни і яри.
Ерозія нормальна: ерозія грунту, за якої інтенсивність ерозійного руйнування не перевищує швидкості грунтоутворення і яка не призводить до деградації грунтового покриву.
Ерозія поверхнева (площинна): змив і розмив грунту в тимчасовій струмковій мережі, а також на міжструмковях ділянках. Поділяється на поверхнево-дрібноструминний і зливовий поверхневий змиви.
Ерозія поливна: ерозійне руйнування грунту, обумовлене безпосередньою дією зрошуваних (поливних) вод.
Ерозія прискорена: ерозія грунту, за якої інтенсивність ерозійного руйнування перевищує швидкість грунтоутворення і йде деградація грунтового покриву.
Ерозія розбризкування (крапельна ерозія): руйнування і переміщення вниз по схилу грунту під дією крапель дощу при їх падінні на зволожену поверхню.
Ерозія струминна: ерозія, яка проявляється в струменях (струмках, водомиях) поверхневого стоку.
Ерозія яружна: ерозія грунту і грунтоутворюючих порід у лінійних поглибленнях з подовжнім профілем, відмінним від профілю поверхні, що розмивається (ярах); проявляється під дією концентрованих водних потоків.
Залуження: посів багаторічних трав на ерозійно-небезпечних та еродованих грунтах з метою, зменшення та розпилення поверхневого стоку і послаблення ерозії внаслідок утворення щільної дернини, створення водостійкої структури, підвищення водопроникності грунту і захисту поверхні грунту від ударів дощових крапель.
Землі (або грунти) ерозійно-небезпечні: землі (або грунти), на яких можливе ерозійне руйнування земель при гіпотетичному суцільному використанні території під ріллю без проведення будь-яких протиерозійних заходів.
Злива: короткочасні атмосферні опади у вигляді дощу, що відрізняються великою інтенсивністю (до 100 мм/год); випадають на обмеженій території і виникають у вертикально нестійких повітряних масах; Злива викликає, як правило, формування поверхневого стоку та ерозію.
Зливовий поверхневий змив: змив грунту, який відбувається в тих же умовах, що й поверхнево-дрібноструминний, але при додатковій енергетичній дії крапель дощу.
Змив грунту: втрати грунту внаслідок водної ерозії; виражається в тоннах з гектара площі (т/га) або міліметрах шару (мм) за деякий період часу (найчастіше всього – за рік).
Змив весняний: втрати грунту, спричинені ерозійною дією вод при сніготаненні.
Змив зливовий: втрати грунту, які обумовлені ерозійною дією крапель зливових дощів та поверхневого стоку, що формується зливовими опадами.
Змиваємість: у загальному розумінні синонім терміну еродуємість; у вузькому – параметр логіко-математичної моделі поверхневого змиву грунту Г.І. Швебса.
Ізоероденти: ізолінії, які з'єднують на картах точки з однаковим значенням еродуючої здатності опадів.
Індекс ерозійний опадів: добуток сумарної кінетичної енергії дощу на його максимальну 30-хвилинну інтенсивність; індекс ерозійних опадів – кліматичний фактор математичних моделей ерозії USLE та RUSLE; норма індексу ерозійних опадів картується у вигляді ізоеродент.
Каламутність: концентрація наносів в одиниці об'єму води, кг/м³ .(хоча може бути і безрозмірною – у вигляді так званої об'ємній каламутності).
Класифікація земель ерозійна: розподіл орних земель за однотипністю і інтенсивністю прояву ерозійної деградації грунтів; найчастіше виділяються три типи земель («ерозійних фондів», «еколого-технологічних груп» і т.п.) – з ухилом до 3°, 3-7 (9)°, > 7 (9)°.
Коефіцієнт протиерозійної ефективності: відношення величини змиву грунту на варіанті досліду з оцінюваним грунтозахисним заходом до змиву грунту на контролі.
Коефіцієнт шорсткості (синоніми – коефіцієнт гідравлічної шорсткості, коефіцієнт гідравлічного тертя): кількісний показник, який характеризує нерівностями поверхні, по якій відбувається стікання води.
Контурний обробіток грунту: проводиться на складних схилах у напрямку, близькому до горизонталей місцевості. Запобігає змиву грунту, сприяє затримці талих та дощових вод, покращує їх використання сільськогосподарськими рослинами. Контурний обробіток грунту здійснюється з одночасним утворенням гребенів, лунок, мікролиманів, щілюванням тощо.
Крупність гідравлічна: швидкість рівномірного падіння часток наносів у спокійній воді.
Ламінарний режим: режим течії рідин і газів, при якому швидкість у кожній точці потоку або постійна, або змінюється поволі за певним законом. Швидкість потоку при ламінарному режимі течії пропорційний величині ухилу поверхні, по якій відбувається стікання.
Лісосмуги прияружні: лісові насадження у вигляді стрічок уздовж великих ярів, створені для запобігання подальшого розвитку ерозійних процесів; скріплюють грунт, перешкоджають його розмиву, переводять поверхневий стік у внутрішньогрунтовий, поліпшують мікроклімат, сприяють раціональному використанню малопродуктивних земель.
Лісосмуги стокорегулювальні: лісові насадження у вигляді стрічок на схилах, які створюються для захисту грунту від ерозії; один із видів захисних лісових насаджень; стокорегулювальні лісосмуги сприяють рівномірному розподілу снігу, затримці і регулюванню поверхневого стоку; стокорегулювальні лісосмуги зменшують змив і розмив грунту, підвищують його вологість, збільшують урожайність сільськогосподарських, культур; стокорегулювальні лісосмуги на схилах більш 2°, а в районах сильного прояву ерозії і менше, закладають упоперек схилу; на водозборах з різноманітним падінням схилів – у напрямку горизонталей з випрямленням по балках; стокорегулюючі лісосмуги, як правило, поєднують з гідротехнічними спорудами.
Логіко-математична модель поверхневого змиву грунту: емпірична фізико-статистична модель змиву грунту, розроблена Г.І. Швебсом і в повному вигляді опублікована в 1974 р. У 80-90-ті роки минулого сторіччя була модифікована. Сучасний модифікований варіант логіко-математичної моделі поверхневого змиву грунту (1995) являє собою емпіричну фізико-статистичну модель змиву-акумуляції грунту.
Майданчик стоковий: частина природного водозбору або штучно обмежений майданчик, пристосований для детального спостереження за ерозією та стоком талих, дощових та (або) поливних вод; вивчення впливу на стік та ерозію агротехнічних заходів, культурної і природної рослинності тощо.
Метод стаціонарних досліджень: спостереження будь-якого грунтового процесу на «типових для даної місцевості грунтах, у тому числі й еродованих з визначеним сполученням грунтоутворюючих факторів; стаціонарні методи досліджень застосовуються в вигляді польових досліджень, які, у свою чергу, розпадаються на метод траншей, ключових ділянок, грунтово-екологічних профілів, полігонів-трансект, катен тощо.
Метод струминних розмивів (водомиїв): метод оцінки ерозійних втрат грунту, який полягає в тому, що вздовж схилу закладаються профілі, на яких визначаються перетини водомиїв, обраховується їх обсяг, який потім перераховується в м³ або в тонни на гектар.
Модель: образ (у тому числі умовне або уявне зображення, опис, схема, креслення, графік, план, карта тощо) або прообраз (зразок) якого-небудь об'єкту, явища або системи об'єктів («оригіналу» даної моделі), що використовується за певних умов як їх «замінник».
Модель ерозії теоретична: математична модель водної ерозії, що спирається на опис основних складових ерозійно-акумулятивного процесу з використанням диференціальних рівнянь нерозривності (балансу маси) і руху (балансу енергії). Як субмоделі у складі теоретичної моделі ерозії, як правило, використовуються емпіричні формули інтерполяційного типу.
Модель змиву логіко-математична

Модель змиву фізико-статистична: емпірична математична модель ерозійних втрат грунту, отримується в результаті обробки емпіричних даних з широким застосуванням теоретичних знань про процес ерозії. Деякі з моделей другої групи в ерозієзнавстві називають ще логіко-математичними.
Модель змиву формально-статистична: емпірична математична модель ерозійних втрат грунту, отримується в результаті обробки емпіричних даних на основі формально-статистичного підходу з використанням апарату множинної регресії.
Моделювання: дослідження будь-яких явищ, процесів або систем об'єктів шляхом побудови і вивчення їхніх моделей. Моделювання включає: визначення, попередній аналіз досліджуваного об'єкта (формалізацію об'єкта), побудову моделі і її вивчення; отримання інформації щодо явища, яке моделюється, процесу, об'єкта і зіставлення її з реальною інформацією про явище, процес, об'єкт; корегування моделі до одержання задовільних результатів при порівнянні зазначеної інформації.
Моделювання імітаційне: побудова моделей реальних систем, які створюються спочатку концептуально, а потім із залученням відомих методів формалізації і математичного опису, включаючи методи інформатики, системного аналізу; при імітаційному моделюванні строге математичне описання об'єкту (процесу) необов'язкове: значне місце в цій процедурі посідають діалоги людини і комп'ютера, методи системного аналізу тощо; поступаючись за точністю математичного опису традиційним математичним моделям реального об'єкта (процесу) імітаційна модель, як правило, має перевагу при розв'язанні практичних завдань.
Моделювання математичне: опис будь-якого класу явищ зовнішнього світу за допомогою математичної символіки; в ерозієзнавстві широко застосуються моделі ерозії USLE; RUSLE; логіко-математична тощо.
Моделювання фізичне: вид моделювання, який реалізується через процедуру заміни при вивчення деякого об'єкта або явища експериментальним дослідженням його моделі, що має ту саму фізичну природу; в ерозіезнавстві прикладом фізичного моделювання є штучне дощування.
Мульчування: покриття поверхні грунту різними матеріалами (мульчею) з метою зниження ерозійних втрат грунту, а також зменшення випаровування вологи з його поверхні, регулювання температури грунту, запобігання руйнування грунтової структури тощо; для М. застосовуються картон, торф'яна крихта, дрібний гній, солома тощо.
Наносоутворення: процес формування схилових наносів – надходження в потік частинок грунту або грунтоутворюючих порід під дією крапель дощу або води, що тече.
Небезпека ерозійна потенційна (син. – небезпека ерозійна): можливість ерозійного руйнування земель при гіпотетичному суцільному використанні території під ріллю без проведення будь-яких протиерозійних заходів.
Нерозмиваюча швидкість потоку: найбільша швидкість потоку, при якій ще не відбувається переміщення частинок.
Норма ерозії припустима: максимальні ерозійні втрати грунту (т/га/ рік, м³/га/рік або мм/рік), що не призводять до деградації грунтового покриву, а в більш широкому розумінні – агрояандшафта в цілому.
Обробіток грунту протиерозійний: безполицевий обробіток грунту, прийом розпушування грунту знаряддями, які не обертають верхній шар грунту; застосовується під час осіннього основного глибокого і дрібного обробітку, при обробітку пару та весняній передпосівній підготовці грунту; протиерозійний обробіток грунту забезпечує розпушування грунту, але при цьому найбільш родюча її частина залишається на своєму місці, забезпечує збереження на поверхні ріллі до 50-80% стерні і рослинних решток; протиерозійний обробіток грунту – невід'ємна частина грунтозахисної системи землеробства.
Період активного наносоутворення: період всередині зливи з найбільшими інтенсивностями випадання, впродовж якого формується головна частина схилових наносів; для умов України П.а.н. дорівнює 10-15 хвилинам.
Питома потужність дощу: величина роботи крапель дощу на 1 м- поверхні за 1 с, Вт/м².
Підхід балапсовий: урахування всіх статей надходження та витрат речовини і енергії в еродованому грунті, за яким ведуться спостереження; П.б. передбачає урахування всіх міграційних та трансформаційних процесів на різних рівнях, починаючи з мікропереміщень.
Покриття проективне: відношення площі вертикальної проекції надземної частини рослинного покриву в межах розглянутої площі до величини цієї площі; П.п. визначається або в безрозмірних показниках (частках одиниці), або у відсотках.
Потенційний змив грунту: можливі в даних кліматичних і грунтово- геоморфологічних умовах щорічні втрати грунту (т/га/рік, м³/га/ рік, мм/рік) при використанні території під ріллю і відсутності протиерозійних заходів.
«Пояс максимальної ерозії»: найбільш ерозійно небезпечна територія рівнинної України; П.м.е. знаходиться на півдні Лісостепу – півночі Степу, у межах Подільської, Придніпровської і Донецької височин, де максимальна розораність сільськогосподарських угідь поєднується з максимальною зливовою діяльністю та найбільш ерозійно небезпечним характером рельєфу.
Прийоми фітомеліоративні: комплекс протиерозійних заходів, які використовують грунтозахисні властивості дерев та польових сільськогосподарських культур; П.ф. включають грунтозахисні сівозміни, смугове розміщення культур, лісосмуги, залуження, буферні смуги на парах та полях з просапними культурами тощо.
Протиерозійна стійкість грунту: здатність грунту протистояти руйнуючій дії поверхневого стоку та крапель дощу. Характеристика, протилежна змиваємості.
Розмиваюча швидкість потоку: найменша швидкість (м/с), при якій настає безперервний відрив грунтових частинок, що призводить до помітної ерозії грунтів.
Розпилювачі стоку: найпростіші протиерозійні гідромеліоративні земляні споруди, які призначаються для розосередження і відведення поверхневого стоку, який концентрується вздовж природних і штучних рубежів місцевості в безпечні щодо розмиву грунту місця.
Система землеробства грунтозахисна: забезпечує надійний захист грунту від ерозії; С.з.г. розробляється для кожної грунтово-кліма- тичної зони і є основою стійкого високопродуктивного землеробства; С.з.г. містить грунтозахисні сівозміни зі смуговим розміщенням зернових та кормових культур, безполицевим та плоскорізним обробітком грунту упоперек схилу або контурно з залишенням на її поверхні стерні та інших рослинних рештків для затримки стоку і захисту грунту від ерозії; у С.з.г. для підвищення врожайності зернових культур застосовують мінеральні добрива, особливо фосфорні (азотні – в обмеженій кількості); застосовують сівозміни без чистих пар, з багаторічними травами і з обмеженою площею просапних культур.
Сівозміни грунтозахисні: сівозміни з великою часткою багаторічні та однорічних трав, а також густопокривних культур.
Смугове розміщення культур: фітомеліоративний захід по боротьбі ерозією, пов'язаний з чергування упоперек схилу або по горизонт лям смуг, зайнятих культурами різною грунтозахисною ефекти) ністю.
Струменеві розмиви (водомиї): лінійні ерозійні форми, які ще можуї бути зарівняні землеробськими знаряддями. їх максимальна глі бина не перевищує 0,5 м, часто обмежуючись плуговою підошво: (20-22 см). Ширина С.р. може досягати 2-3 м і більше.
Тангенційне напруження (рушійна сила) потоку: сила, з якою поті діє на частинки грунту на його дні, ГІа/м-'.
Теорія подібності: вчення про умови подібності фізичних явищ; Тл спирається на вчення про розмірності фізичних величин і є осново] фізичного моделювання. Предметом Т.п. є встановлення критерії подібності різних фізичних явищ і вивчення за допомогою цих крї теріїв властивостей самих явищ; в ерозієзнавстві Т.п. застосовуєті ся при використанні як пасивних (зокрема, досліджень на стоковс ерозійних майданчиках), так і активних (штучного дощування гощс експериментів.
Терасування: штучна зміна поверхні схилів для боротьби з ерозією т кращого використання їх під сільськогосподарські та лісові культу ри; утворення терас – земляних споруд, обмежених валами майда нчиків, виступів; розрізняють тераси гребенеподібні, східчасті (лаво подібні), траншейні та тераси-канави.
Транспортувальна здатність потоку: гранична при даному гідравлічне му режимі потоку витрата наносів. Т.з. схилових потоків звичайні виражається у вигляді витрати наносів на одиницю ширини схил; (кг/(с-м)). Як характеристику Т.з.п. також використовують каламу тність потоку, що відповідає його транспортувальнії! здатності.
Турбулентний режим: режим течії рідин і газів, який характеризу ється безперервними змінами швидкості (пульсаціями швидкості у кожній точці потоку як за величиною, так і за напрямком; середні швидкість потоку при цьому пропорційна кореню квадратному ; . величини ухилу.
УкрНДІЗГЕ: Український науково-дослідницький інститут захисту грунтів від ерозії.
УкрНДГМІ: Український науково-дослідницький гідрометеорологічний інститут.
Рівняння Уїшмейєра – Сміта
Універсальне рівняння втрат грунту
Revised Universal Soil Loss Equation
RUSLE
Universal Soil Loss Equation
USLE: фізико-статистична-математична модель змиву (або – ерозійних втрат) грунту, перша редакція якої розроблена в США у 1958 p., друга – у 1978 p., остання (під назвок Revised Universal Soil Loss Equation, скорочено – RUSLE) – у 198E p. У.p.в.г. називають також на ім'я основних розробників перших версій У.Х. Уїшмейєра (W.H. Wischmeier) і Д.Д. Сміта (D.D. Smith) рівнянням Уїшмейєра – Сміта.
Формула Шезі: формула середньої в живому перетині швидкості потоку.
Формула Маннінга: формула розрахунку швидкісного коефіцієнта С у формулі Шезі, який характеризує, головним чином, опір, який створюється потоку нерівностями поверхні, по якій відбувається стікання.
Число Рейнольдса (Re): критерій переходу ламінарного режиму течії в турбулентний, характеризує також ступень турбулентності потоку. Ч.р. є безрозмірним відношенням добутку швидкості і глибини потоку та коефіцієнту кінематичної в'язкості.
Числа Фруда (Fr): критерій «бурхливості» потоку, що є відношенням сил інерції до сил тяжіння в потоці.
Швидкість грунтоутворення: швидкість утворення грунту (у тому числі еродованого) з материнської гірської породи під впливом дії на неї живих організмів, продуктів їх метаболізму і розкладання; ІП.г. залежить від властивостей гірських порід, клімату, рослинного покриву; основне джерело енергії грунтоутворення – сонячна енергія; великий вплив на Ш.г. у сучасну епоху робить людина.
Щілювання: прийом обробітку грунту; прорізання в ньому поперек схилу щілин, як правило, глибиною 40-60 см на відстані 100-150 см одна від одної, використовується для регулювання поверхневого стоку і більш повного поглинання грунтом талих, зливових та поливних вод.
Яр: лінійна ерозійна форма, що виробила подовжній профіль, відмінний від профілю схилу.
Яри берегові: схилові яри, які розташовані на крутих схилах балок і річкових долин, нижче за їх брівку.
Яри вершинні: схилові яри, розміщені у верхів'ях балок, лощин і малих річкових долин.
Яри донні: лінійні розмиви, що розміщуються по днищах стародавніх ерозійних форм – улоговин, лощин, балок. Характеризуються великою водозбірною площею (від десятків до тисяч гектарів і більше) і значною глибиною.
Яри схилові: яри, що утворюються на схилах лощин, балок і річкових терас. Залежно від розташування схилові яри можуть бути береговими, типово схиловими і вершинними. Я.с., як правило, є одноступінчатими ярами, що розвиваються однією вершиною.
Яри типово схилові: схилові яри, вершини яких вийшли за брівку стародавніх ерозійних форм (балок, річкових долин) на пологі при- вододільні схили.
Яружна система: єдина сукупність основного русла і густої мережі ярів менших порядків.
EUROSEM (European Soil Erosion Model – Європейська модель грунтової ерозії): динамічна математична модель ерозії-акумуляції, розроблена європейськими фахівцями під керівництвом профес.ора Р.П.С. Моргана (перша версія – у 1994 p.).
LISEM (Limburg Soil Erosion Model – Лимбурзька модель грунтової ерозії): динамічна математична модель змиву-акумуляції, розроблена в університеті м. Утрехта, Нідерланди (перша версія – у 1994 p.).
WEPP (Water Erosion Prediction Project): Проект прогнозу водної ерозії – науково-дослідницький проект, що розробляється у СІЛА з 1985 р. Мета проекту – розробка методичної бази протиерозійного проектування нового покоління.