Байрак Г.
Методи геоморфологічних досліджень

Документи польових досліджень. Польовий щоденник

Польовий щоденник – головний робочий документ, який розкриває виконання завдань польового етапу досліджень. Це звичайний учнівський зошит або блокнот, у якому фіксують характеристики досліджуваних геолого-геоморфологічних об’єктів. Формат щоденника може бути будь-яким, а об’єм залежить від кількості планованих точок спостереження.

Форма запису у щоденнику залежить від особливостей характеристики певної форми рельєфу – або це буде переважаючий словесний опис з числовими даними, чи зарисовка відслонення, або лінія профілю. Записують зазвичай олівцем. У погану погоду користуються додатковою записною книжкою, а потім переносять записи на сторінки щоденника. Всі записи у щоденнику чіткі, об’єктивні та вичерпні (рис. 1.4.1).

image
Рис. 1.4.1. Приклад записів у польовому щоденнику

Існують певні правила ведення польового щоденника. Праву сторінку розкритого щоденника використовують для опису, характеристики об’єкта, ліву – для рисунків, профілів, доповнень і виправлень. Замальовки з натури суттєво доповнюють і пояснюють текстовий опис.

У польовому щоденнику на початку кожного польового дня пишуть:

  • дату: число та годину;
  • номер маршруту;
  • погоду на момент дослідження. Це важливо для характеристики відкладів і ґрунтів, які у сухому та зволоженому стані мають неоднакові кольори і фізичні властивості;
  • місце проведення маршруту;
  • мету маршруту;
  • номер точки спостереження. Нумерацію дають загальну на весь польовий сезон. Отримують координати на GPS-приймач і точку з відповідним номером ставлять на карті фактичного матеріалу;
  • прив’язку точки до примітних орієнтирів місцевості (мости, перетини доріг, вузлові елементи рельєфу тощо).

Точки спостереження – це місця вигідного огляду форм, елементів рельєфу чи проявів морфодинамічних процесів, з яких можна дати їм вичерпну характеристику. Її починають зі словесного опису морфології рельєфу, потім розкривають геологічну будову. Польовий щоденник заповнюють безпосередньо на точці спостереження, навіть після погіршення погодних умов і зменшення видимості. Записи по пам’яті, через певний час, можуть містити неточності, деякі особливості досліджуваного об’єкта можна забути, викривити певні факти внаслідок накладання нових вражень на попередні спостереження. Треба пам’ятати вислів: “те, що не записане – не спостерігалось”, тобто вважати не відмічені у щоденнику протягом дня спостереження – такі, що не відбулися [2].

Точки спостереження вибирають на місцевості так, щоб можна було найдетальніше і якісно описати характерні елементи рельєфу та його геологічну будову. Наприклад, опис долини річки починають із заплави. Точку спостережень закладають на ділянці чітко вираженої, не розмитої, заплави з урізом до русла, де простежують виходи порід. Якщо спостерігають унікальні відслонення (приміром, старичні на фоні заплавного алювію) чи видозміни у морфології заплави, то закладають ще одну-дві точки спостережень. Далі, після опису заплави, характеризують русло річки. Його потрібно описати стільки разів, скільки воно суттєво змінюється (розгалужується, меандрує, звужується і спрямлюється). Потім характеризують першу надзаплавну терасу. На 1 км долини її вимірюють та описують не менше трьох разів. Зазначають величину максимальної ширини і висоти над урізом води. Геологічну будову описують кожен раз, як бачать її зміни. Відзначають мікрорельєф поверхні тераси, характер її сполучення з корінним берегом і місця вклинювання. Так само описують вище розташовані ряди терас. Наприкінці характеризують вершини або привершинні поверхні. Точки спостережень вибирають у характерних місцях так, щоб контури рельєфу можна було перенести на карту і знати їхню геологічну структуру.

Кількість точок спостереження, які потрібно зробити на досліджуваній території, залежить від:

  1. розчленованості території;
  2. неоднорідності геологічної будови: чим більш розчленований рельєф і різноманітніша геологічна структура, тим більше точок треба закласти;
  3. від масштабу знімань: чим він більший, тим більше деталей рельєфу і його будови треба описати. Прийнято, що для масштабу 1:25 000 відстань між точками не повинна перевищувати 250 м, для масштабу 1:50 000 – 500 м, 1:100 000 – 1000 м [14].

Записи переглядають і редагують у кінці кожного дня польового маршруту. Виконують також попередні узагальнення. Під час досліджень потрібно розділяти суттєві та несуттєві факти, усвідомлювати поставлені завдання і вирішувати конкретні питання. Регулярність характеристик об’єктів є важливою для складання науково-обґрунтованих висновків.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом
При копіюванні інформації обов'язкові прямі посилання на сторінки сайту.
Всі книги та статті є власністю їхніх авторів та служать виключно для ознайомлення.