Дослідження морфології рельєфу

Рельєф земної поверхні – це складносформований результат дії ендогенних і екзогенних процесів. Ендогенні чинники сформували вигляд великих структурних одиниць – платформ і рухомих поясів Землі,тоді як екзогенні чинники вплинули на вигляд рельєфу цих структур.

Морфологія рельєфу (грец. μορφη morphe – вигляд, форма + λογία logia – наука) – вчення про зовнішню будову рельєфу. Є складовою частиною геоморфологічної тріади: морфологія, генезис і вік.

Морфологічний аналіз рельєфу полягає у наданні характеристики зовнішнім обрисам рельєфу та визначенні їхніх параметрів. Він охоплює два аспекти: словесний опис, який називають морфографією, та кількісну характеристику або морфометрію рельєфу.

Морфографія (грец. morphe – вигляд, форма + grapho – пишу) – опис місцеположення, орієнтування, поєднання, конфігурації нерівностей земної поверхні. Подібний термін – орографія. Його використовують у фізико-географічних описах, де дають характеристику рельєфу в загальних рисах. Морфографія передбачає детальний опис обрисів конкретних форм рельєфу, поділ їх на ранги з виділенням морфологічних елементів.

Морфометрія (грец. morphe – форма + metreo – міряти) – числова характеристика висоти, глибини, крутості, розчленованості та інших вимірів рельєфу. У словесному описі закладена змістовна характеристика рельєфу, тоді як морфометрія передбачає набір кількісних даних.

Морфографічні описи часто ґрунтуються на обчислених значеннях морфометричних показників. Після складання картограм горизонтального та вертикального розчленування (морфометричні дані) виділяють ділянки зі слабким, середнім і сильним розчленуванням, описують їхнє місцеположення, локальність чи неперервність поширення (морфографічна характеристика). Тому в морфологічній характеристиці рельєфу поєднують морфографічні судження, підкріплені морфометричними даними.

Щоб виконати морфологічний аналіз рельєфу, сукупність нерівностей досліджуваної території розбивають на складові частини. Ними є елементи, форми та комплекси форм або типи рельєфу. Виконують характеристику цих складових частин з використанням топографічних карт, космознімків різних масштабів, аерофотознімків і стереофотограмметричних визначень, а також польових вимірювань простих форм та елементів рельєфу. Синтезують отримані морфографічні та морфометричні дані окремих складових частин для з’ясування загальних морфологічних закономірностей певного генетичного типу рельєфу.

Вперше поділ рельєфу на морфологічні елементи запропонував Ю.К. Єфремов (1949) [12]. Автор багатоманіття форм земної поверхні зумів звести до простих геометричних тіл і поділити їх на елементи – так званий каркас рельєфу, який відображає зовнішні обриси будь-якої форми. Ще у 30-х роках ХХ ст. І.С. Щукін дав детальну характеристику зовнішньої та внутрішньої будови переважаючим на Землі генетичним типам рельєфу у праці “Морфологія суші” [38]. В.В. Єрмолов (1958, 1964) ввів поняття “морфологічно однорідні поверхні” та одним із перших побудував геоморфологічні карти на підставі морфологічних показників. О.І. Спірідонов (1970) узагальнив і систематизував морфологічне вчення, доповнив його аналізом комплексів форм рельєфу [30]. Практичне керівництво для геологів-пошуковців з геоморфологічних досліджень і, зокрема морфологічного аналізу, розробив Ю.Ф. Чемеков і група науковців з ВСЕГЕИ, головного інституту Міністерства геології СРСР. Вони висловили свій підхід до морфологічних класифікацій, який використали під час пошуків корисних копалин та інженерно-геологічних розвідок [34]. Найбільш повний морфологічний аналіз з детальними класифікаціями елементів і форм рельєфу провів А.Н. Ласточкін [15-18].