Вивчення елементів рельєфу. Точкові та лінійні елементи рельєфу
Елементи рельєфу – це найпростіші неподільні складові частини нерівностей земної поверхні.
Розрізняють точкові, лінійні та площинні елементи.
Точкові елементи
Точкові елементи найчастіше трапляються в межах глибоко та різко розчленованого рельєфу. Разом з лінійними елементами творять каркас рельєфу. Проте можуть розташовуватись поза межами морфологічних ліній і не формувати каркас рельєфу (наприклад, точки нанорельєфу – купини, заглибини).
Точки в плані: гирлові, повороту або виступу, перетину, з’єднання (наприклад, приток) або розгалуження (зокрема, хребтів), точки початку чи закінчення лінійного елемента чи видовженої форми рельєфу (наприклад, сліпої карстової долини).
Точки в профілі: вершинні, які ще називають піками (рис. 2.1.1, 2.1.2), сідловинні, брівкові (виступу чи вгину), підніжжя, донні (ямки на дні западинних форм).
Під час морфологічного аналізу описують характерні точки, які є складовими зовнішньої будови рельєфу. Зазначають таке:
- місцеположення точки в плані та профілі;
- координати за GPS-приймачем;
- абсолютну та відносну висоту (рис. 2.1.3). Абсолютну висоту знаходять як середнє арифметичне певної кількості абсолютних висот, значення яких написане на топографічній карті Відносну висоту обчислюють за формулою
- вираженість в рельєфі – слабко чи чітко виражена;
- характерність чи унікальність серед подібних елементів.
На точкових елементах рельєфу під час польових обстежень закладають точки спостережень, оскільки вони є примітними об’єктами місцевості. На таких точках зазначають особливості геологічної будови (залягання пластів, їхнє виклинювання), які спричиняють точкову форму елементів рельєфу – вигинів чи вгинів брівок, піки вершин тощо.
Лінійні елементи
Лінійні елементи значно поширені у різних генетичних типах рельєфу і є його визначальним елементом. Творять морфологічний каркас, за яким простежують особливості зовнішньої будови форм рельєфу [3].
Лінійні елементи такі: вододільні або гребеневі, брівкові (випуклих перегинів схилів), ввігнутих перегинів схилів, підніжжя (тилові шви), тальвегові. Вододільні лінії можуть бути основними проміжними. Окремо виділяємо також лінію урізу води та берегову лінію, які є мобільними елементами і залежать від рівня водного басейну в конкретний момент.
Морфогенетичне значення ліній полягає в тому, що вони зазвичай є межами елементарних поверхонь різного походження, віку, по-різному спрямованих рельєфотвірних процесів, границями порід неоднакового ступеня денудації. Морфологічно лінії рельєфу є границями різнонапрямлених площин (наприклад, тальвеги є межею схилів різної експозиції) або границями площин різного кута нахилу (наприклад, лінії найбільш ввігнутих перегинів є межею між крутішою та пологішою частиною схилу) (рис. 2.1.4).
Під час морфологічного аналізу для лінійних елементів зазначають:
- назву ліній або їхнє місцеположення (для ліній перегинів – привершинне чи придолинне);
- форма в плані – прямі, випуклі, ввігнуті, звивисті, зубчасті;
- форма в профілі – горизонтальні, зростаючі, спадаючі, складні;
- чіткі у профілі чи поступові;
- відносні перевищення над дном долини;
- довжина ліній;
- витримані за простяганням на заданій висоті чи локальні, змінюють відносні висоти і як часто;
- чи є границями різних пластів порід, денудаційних процесів чи лише морфологічними межами.
Лінійні елементи рельєфу часто стають об’єктами морфометричного картографування. На підставі виділення ліній тальвегів будують карти горизонтального розчленування рельєфу; лінії вододілів фіксують річкові басейни, на основі чого визначають їхні площі.