Байрак Г.
Методи геоморфологічних досліджень

Вивчення елементів рельєфу. Точкові та лінійні елементи рельєфу

Елементи рельєфу – це найпростіші неподільні складові частини нерівностей земної поверхні.

Розрізняють точкові, лінійні та площинні елементи.

Точкові елементи

Точкові елементи найчастіше трапляються в межах глибоко та різко розчленованого рельєфу. Разом з лінійними елементами творять каркас рельєфу. Проте можуть розташовуватись поза межами морфологічних ліній і не формувати каркас рельєфу (наприклад, точки нанорельєфу – купини, заглибини).

Точки в плані: гирлові, повороту або виступу, перетину, з’єднання (наприклад, приток) або розгалуження (зокрема, хребтів), точки початку чи закінчення лінійного елемента чи видовженої форми рельєфу (наприклад, сліпої карстової долини).

Точки в профілі: вершинні, які ще називають піками (рис. 2.1.1, 2.1.2), сідловинні, брівкові (виступу чи вгину), підніжжя, донні (ямки на дні западинних форм).

Піки гірських хребтів Тянь-Шаню як точкові елементи рельєфу
Рис. 2.1.1. Піки гірських хребтів Тянь-Шаню як точкові елементи рельєфу
Типи гірських вершин 
Рис. 2.1.2. Типи гірських вершин:

а – купол;
б – пік;
в – пірамідальна;
г – конусоподібна;
д – плоска (платоподібна)

Під час морфологічного аналізу описують характерні точки, які є складовими зовнішньої будови рельєфу. Зазначають таке:

  • місцеположення точки в плані та профілі;
  • координати за GPS-приймачем;
  • абсолютну та відносну висоту (рис. 2.1.3). Абсолютну висоту знаходять як середнє арифметичне певної кількості абсолютних висот, значення яких написане на топографічній карті
    image

    де hi – абсолютні відмітки точок; 
    n – кількість точок.

    Відносну висоту обчислюють за формулою
    Δh = hmax - hmin;

    де hmax – найвища абсолютна висота досліджуваної ділянки; 
    hmin – найнижча абсолютна висота;

  • вираженість в рельєфі – слабко чи чітко виражена;
  • характерність чи унікальність серед подібних елементів.
Визначення абсолютної та відносної висоти місцевості
Рис. 2.1.3. Визначення абсолютної та відносної висоти місцевості

На точкових елементах рельєфу під час польових обстежень закладають точки спостережень, оскільки вони є примітними об’єктами місцевості. На таких точках зазначають особливості геологічної будови (залягання пластів, їхнє виклинювання), які спричиняють точкову форму елементів рельєфу – вигинів чи вгинів брівок, піки вершин тощо.

Лінійні елементи

Лінійні елементи значно поширені у різних генетичних типах рельєфу і є його визначальним елементом. Творять морфологічний каркас, за яким простежують особливості зовнішньої будови форм рельєфу [3].

Лінійні елементи такі: вододільні або гребеневі, брівкові (випуклих перегинів схилів), ввігнутих перегинів схилів, підніжжя (тилові шви), тальвегові. Вододільні лінії можуть бути основними проміжними. Окремо виділяємо також лінію урізу води та берегову лінію, які є мобільними елементами і залежать від рівня водного басейну в конкретний момент.

Морфогенетичне значення ліній полягає в тому, що вони зазвичай є межами елементарних поверхонь різного походження, віку, по-різному спрямованих рельєфотвірних процесів, границями порід неоднакового ступеня денудації. Морфологічно лінії рельєфу є границями різнонапрямлених площин (наприклад, тальвеги є межею схилів різної експозиції) або границями площин різного кута нахилу (наприклад, лінії найбільш ввігнутих перегинів є межею між крутішою та пологішою частиною схилу) (рис. 2.1.4).

Лінія ввігнутого перегину між крутою верхньою та пологою нижньою частиною схилу
Рис. 2.1.4. Лінія ввігнутого перегину між крутою верхньою та пологою нижньою частиною схилу

Під час морфологічного аналізу для лінійних елементів зазначають:

  • назву ліній або їхнє місцеположення (для ліній перегинів – привершинне чи придолинне);
  • форма в плані – прямі, випуклі, ввігнуті, звивисті, зубчасті;
  • форма в профілі – горизонтальні, зростаючі, спадаючі, складні;
  • чіткі у профілі чи поступові;
  • відносні перевищення над дном долини;
  • довжина ліній;
  • витримані за простяганням на заданій висоті чи локальні, змінюють відносні висоти і як часто;
  • чи є границями різних пластів порід, денудаційних процесів чи лише морфологічними межами.

Лінійні елементи рельєфу часто стають об’єктами морфометричного картографування. На підставі виділення ліній тальвегів будують карти горизонтального розчленування рельєфу; лінії вододілів фіксують річкові басейни, на основі чого визначають їхні площі.