Байрак Г.
Методи геоморфологічних досліджень

Структурно-геоморфологічні вишукування

Структурно-геоморфологічні методи – це вивчення рельєфу з погляду виражених у ньому геологічних структур. За допомогою цих методів визначають обумовлені глибинною будовою риси рельєфу, на їхній підставі виявляють новітні тектонічні структури, а також з’ясовують роль тектоніки у формуванні комплексів, форм та елементів рельєфу. Наука, яка вивчає рухи земної кори та створені ними структури (складки, розриви тощо), називається геотектонікою, або просто тектонікою (грец. tektonike – будівельне мистецтво), а самі рухи земної кори називають тектонічними рухами [40]. На стику геоморфології та геотектоніки розвинувся окремий напрям геоморфології – структурна геоморфологія [1].

Виділяють три різновиди структурно-геоморфологічного аналізу:

  • морфоструктурний,
  • морфотектонічний,
  • морфоструктурно-неотектонічний.

Методи, які дають розуміння геологічних структур за особливостями морфології рельєфу, називають морфоструктурними. Суть морфоструктурних досліджень полягає в аналізі морфологічної будови рельєфу для виявлення геологічних структур і вивчення надр Землі. Головний аспект пошукувань – виділення морфоструктур земної поверхні. Морфоструктура – це поєднання форм та елементів рельєфу, в якому простежується їхній взаємозв’язок із геологічною структурою. Протягом геологічної історії характерні спільні умови розвитку рельєфу та структури. Утворення морфоструктур відбулося під переважаючим впливом потужних ендогенних сил з поєднанням дії екзогенних процесів. У межах морфоструктур екзогенні процеси обумовлюють утворення морфоскульптур. Виділенням морфоструктур, визначенням їхнього змісту та аналізом взаємозв’язків рельєфу з геологічними структурами займалися Герасімов І.П. [10], Горєлов С.К. [14], Ганєшин Г.С., Ласточкін О.М., Мещеряков Ю.О. [32], Флоренсов М.О. [46], Сімонов Ю.Г. та ін. В Україні значний вклад у розвиток морфоструктурних досліджень зробили В.Г. Боднарчук (першим виклав уявлення про роль тектонічних рухів у формуванні орогенів Землі), М.Г. Волков, І.Л. Соколовський [9], І.Д. Гофштейн [16], В.П. Палієнко [34], Я.С. Кравчук, С.Ю. Бортник. Герасімов І.П. під морфоструктурою розумів “форми земної поверхні, створені тектонічними рухами, в їх взаємодії з факторами денудації та акумуляції” [10]. За розумінням М.О. Флоренсова, зміст морфоструктури полягає у характеристиці “структурних рис субстрату і поверхневого рельєфу”, а не в характеристиці деякої визначеності самого рельєфу [45].

Виділяють геологічні структури площинного та лінійного типу. В геоморфології до структур площинного типу зачисляють морфоструктури. Структури лінійного типу – це різні розривні порушення.

Методи вивчення тектонічних рухів за геоморфологічними ознаками означують як морфотектонічні. Тектонічні рухи – це основний чинник формування рельєфу земної поверхні. Вони створюють області седиментації та зони змиву або знесення, контролюють проходження цих процесів і потужності накопичення товщ. Обумовлюють трансгресії і регресії морів. Деформують первинні структури, створюючи вторинні – складчасті, розривні. Формують неоднорідності будови земної кори. Цим пояснюється важливість для географів і геоморфологів, зокрема, вивчення швидкості, амплітуди, направленості та проявів тектонічних рухів.

В останні десятиліття набув розвитку морфоструктурно-неотектонічний аналіз. Це поєднаний аналіз рельєфу і геологічних структур для визначення закономірностей їхніх співвідношень та особливостей розвитку в різних ендогенних обстановках протягом неотектонічного етапу розвитку літосфери. Вивчають активність площинних і лінійних структур протягом олігоцен-четвертинного або лише четвертинного періоду. Об’єктами досліджень стають рельєф і неотектонічні структури різного рангу [35].

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом