Палеогеоморфологічний аналіз

Палеогеоморфологія – це наука, яка вивчає рельєф, утворений в минулі геологічні епохи Землі (від грец. παλαιός – давній).

За визначенням В. Галицького (1980), палеогеоморфологія – це окрема історико-природнича наука, яка вивчає давній рельєф Землі та закономірності його розвитку на підставі реконструкції за допомогою решток та індикаторів рельєфу, які збереглися в земній корі і на її поверхні [13].

За визначенням Ю. Сімонова (2005), палеогеоморфологія – це наука, яка займається відновленням історії розвитку рельєфу [26].

В палеогеоморфології прийнято розрізняти рельєф

• похований,
• відкопаний,
• експонований,
• реліктовий і
• реконструйований.

Похований рельєф – створений у більш ранні епохи існування суші, який був повністю перекритий або частково перекритий льодовиковими, вулканічними, моренними та іншими відкладами.

Відкопаний рельєф – який спочатку був похований, а потім відкритий завдяки денудації та видалення залягаючих зверху відкладів. Це трапляється у випадку, коли похований рельєф був складений породами міцнішими, ніж ті, що його перекривають. Наприклад, давні поверхні вирівнювання, відкопані від морських відкладів і підняті на поверхню у Середній Азії, на Уралі, Кавказі, Тянь-Шані. Безпосереднє вивчення давніх відкопаних форм дає багато інформації про їхній генезис, вік, морфологічні риси й особливості розвитку.

За розумінням О. Спірідонова (1970), палеогеоморфологія вивчає похований і відкопаний рельєф, їхнє узгодження із сучасним рельєфом, а також з’ясовує вік рельєфу та історію його формування [2].

Похованому чи відкопаному рельєфу протиставляють видимий чи експонований рельєф. Експонованим у палеогеоморфології називають сучасний рельєф. Експонований рельєф складається з елементів досить різного віку, не тільки сучасного. Наприклад, долини Поділля, в яких схили утворюють силурійсько-девонські породи; Український щит, де в долинах відслонені архейсько-протерозойські породи тощо.

Ю. Сімонов виділяє рельєф: експонований або видимий (незалежно від віку) і знищений (незалежно від способу його знищення).

Експонований рельєф поділяє на два підтипи:

1. рельєф, який не був знищений, а лише дещо перероблений, і вдається визначити його вік і походження;
2. відкопаний.

Знищений рельєф може бути двох підтипів:

1. знищений акумуляцією, або похований;
2. знищений денудацією.

Знищений акумуляцією рельєф охоплює такі класи: протоседиментаційний (зберігся таким, яким був до поховання), синседиментаційний (створений у процесі поховання) і епіседиментаційний (створений після поховання).

Експонований рельєф поділяється на групи або класи відповідно до часу утворення та тривалості фаз зародження, становлення, рівноважного стану, фази деградації [26].

Реліктовий рельєф – це форми сучасної земної поверхні, які виникли в попередні геологічні періоди, у відмінних від теперішніх умовах. Реліктові форми можуть бути значно перетворені сучасними денудаційними процесами. Прикладом реліктових форм рельєфу слугують камові й озові пагорби на Прип’ятській низовині; еолові дюни, водно-льодовикові улоговини стоку на Малому Поліссі; грязеві вулкани на Керченському півострові. Аналоги реліктових форм трапляються і в похованому стані. Вивчення реліктів сприяє складанню характеристики одновікових з ними похованих форм і умов їхнього розвитку до поховання під товщею осадів.

Реконструйований рельєф – вже знищений до теперішнього часу або недоступний для вивчення. Під час реконструкції рельєфу, звичайно, визначається лише його середній вигляд, а для похованого рельєфу можливе вивчення його конкретних форм.