Байрак Г.
Методи геоморфологічних досліджень

Діагностичні методи досліджень в екологічній геоморфології

Діагностика (від грец. diagnostikós) означає здатність розпізнавати що-небудь. По-іншому, визначення і вивчення ознак, які характеризують стан і розвиток об’єкта [22]. Еколого-геоморфологічна діагностика – це з’ясування стану та ступеня розвитку небезпечних екзогенних процесів, їхнього впливу на життя чи господарську діяльність людини. Мета діагностики полягає у виявленні об’єктивних даних про передумови та наслідки активізації морфодинамічних процесів, різноманітні порушення екологічного стану території. Завданням є аналіз та оцінка проблемних екологічних ситуацій, сценаріїв їхнього розвитку, визначення екологічних збитків довкіллю внаслідок змін у виробничій діяльності людини.

Серед діагностичних методів виділяють:

  • аналіз чинників рельєфотворення;
  • морфометричні методи;
  • інтенсивності морфодинамічних процесів;
  • балансовий;
  • ідентифікації ступеня небезпеки і чинників ризику та ін.

Аналіз чинників рельєфотворення

Чинники рельєфотворення є важливим поштовхом до розвитку сучасних екзодинамічних процесів. Вони створюють ті передумови, які призводять до направленої дії процесів ерозії, акумуляції, зсувів, сельосходження, розвіювання, заболочування тощо. Вивчають диференціацію чинників у межах геоморфологічних чи адміністративних одиниць, їхню кореляцію з морфометричними показниками рельєфу та геологічним субстратом, успадкованість, взаємообумовленість. Виділяють природні й антропогенні чинники рельєфотворення.

До природних належать:

  • корінні породи та четвертинні відклади,
  • морфологія рельєфу,
  • атмосферні опади,
  • температури,
  • радіаційний режим,
  • вітер,
  • покриття рослинністю.

До антропогенних зачисляють:

  • розорювання,
  • промислове та житлове будівництво,
  • видобуток корисних копалин,
  • меліоративні роботи,
  • лісокористування,
  • рекреація,
  • скидання відходів.

Кількісні показники впливу природних чинників отримують з даних експедиційних пошукувань інженерно-геологічних і геолого-розвідувальних організацій, стаціонарних спостережень постів Гідрометеорологічної служби України, досліджень проектних установ. Дані беруть за певний інтервал часу – добу, сезон, рік, десятиліття, з яких визначають середні та максимальні показники. Інформацію черпають також із фондових матеріалів, літературних, інтернеті картографічних джерел. Ставлять також лабораторні чи польові експерименти.

Дані з впливу антропогенних чинників отримують за допомогою прямих польових спостережень, опитування й анкетування очевидців подій (наприклад, з приводу скидання відходів), аналізу різночасової дистанційної та картографічної інформації.

Безпосередньо досліджують стан довкілля, щоб визначити ступінь його зміни під дією антропогенних чинників. Зокрема, вимірюють температуру, прозорість, солоність і хімічний склад води; визначення фізичних, механічних, фізико-хімічних властивостей ґрунтів; вимірювання освітленості, радіаційного фону; виявлення хімічного і бактеріального забруднення середовища тощо. Виконують класифікацію чинників, які впливають на проходження сучасних екзоморфодинамічних процесів:

  • за періодичністю: періодичні (як часто проявляються) – неперіодичні: випадкові, закономірні;
  • за масштабом прояву: глобальні, регіональні, місцеві (локальні), точкові;
  • за умовами впливу: сприятливі, несприятливі, нейтральні;
  • за ступенем впливу: летальні, екстремальні, лімітувальні, тривожні, мутагенні;
  • за спектром впливу: вибіркові, загальної дії та ін. [29].

Результати досліджень чинників рельєфотворення подають у вигляді таблиць, графіків, діаграм, математичних розв’язків, картосхем.

Морфометричні методи

Спрямовані на вивчення геометричних обрисів і чисельних параметрів рельєфу з подальшою інтерпретацією. Головне завдання морфометричного аналізу – створення математичних моделей рельєфу, обґрунтування системно-структурного підходу до його вивчення, аргументація кінематики та виявлення властивостей, створення прогнозних моделей розвитку рельєфу та рельєфотвірних процесів тощо.

Морфометричний аналіз ґрунтується на низці взаємодоповнювальних принципів і підходів. Принцип геометризації рельєфу – на уявленні про рельєф як комплекс геометричних фігур: точок, ліній, поверхонь, які перебувають у певних співвідношеннях між собою, утворюють різні типи морфологічної структури. Кінематичний підхід передбачає вивчення рельєфу в процесі його розвитку. Суть континуумного підходу полягає в уявленні про рельєф як поле висот, що дає змогу отримати різні характеристики, які є похідними від висоти рельєфу. За допомогою рівнянь руху речовини різного складу і стану в гравітаційному полі Землі можна вивчати динаміку рельєфу, зіставляти експоновані і поховані поверхні, моделювати тощо. Графоаналітичний підхід, за В.П.Палієнко (2005) ґрунтується на графічному перетворенні рельєфу, відображеного на топографічних картах, з виділенням різно-порядкових похідних поверхонь і профілів і на проведенні з ними низки математичних операцій.

Для визначення морфометричних характеристик рельєфу, які є важливим чинником розвитку багатьох сучасних екзогенних процесів, будують його цифрові моделі у ГІС. На їхній підставі отримують дані середніх, максимальних і мінімальних абсолютних та відносних висот, горизонтального і вертикального розчленування, крутості й експозиції схилів.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом