Діагностичні методи в геоморфології. Інтенсивність морфодинамічних процесів і її головні показники

Інтенсивність морфодинамічних процесів

Визначають закладанням різних стаціонарних майданчиків багаторічних спостережень за проходженням площинних змивів, лінійних розмивів, зсувів, кріпу, осипання, розвіювання.

Для вивчення еродованості ґрунтів застосовують також метод ґрунтово-ерозійного профілювання. За його допомогою фіксується потужність змитої частини ґрунтів порівняно з незмитими цілинними еталонами. Метод потребує ретельного відбору еталонів незмитого ґрунту в умовах (положення на схилі, крутість схилу, його експозиція тощо), що відповідають тим, в яких вивчають профіль змитих ґрунтів.

Інтенсивність карстових чи гравітаційних процесів визначають за складом і потужностями порід, в яких розвиваються ці процеси, їхніми фізичними та хімічними властивостями, структурою і текстурою.

Інтенсивність процесів денудації з’ясовують за співвідношенням загального об’єму зносу і тривалості денудації. Використовують формулу

Визначають ступінь ураження території морфодинамічними процесами або створеними ними чинниками. Для цього використовують аерофоточи космічні матеріали, карти. Під ураженістю території сучасними процесами розуміють співвідношення площ, зайнятих процесами до загальної площі досліджуваної території. Результат подають у відсотках. Найчастіше визначають показники еродованості ґрунтів (інтенсивності площинної ерозії), заяркованості, закарстованості, покритості зсувами, заболоченості.

Головні показники інтенсивності процесів

• Для флювіальних процесів інтенсивність підмивання: слабка 1-2 м/рік, середня 2-5, сильна 5-10 і дуже сильна – понад 10 м/рік (за Я. Кравчуком, 2006);
  • за іншими даними: слабка глибинна річкова ерозія – менше 10 мм/рік, бокова – менше 45; активна глибинна 10-50, бокова – більше 45 мм/рік (за Ф. Геворкяном, Ж. Карапетяном, 1976);
  • класифікація аномальних значень річкового стоку: до позитивних екстремаліїв зачислені річні величини стоку наносів <3% забезпеченості, до великих аномалій – 3-6%, до малих – 6-15%; негативні екстремалії мають забезпеченість >97%, великі – 97-94%, малі – 94-85%. Значення стоку наносів із забезпеченістю від 15 до 85% розглядають як “нормальні” (за А. Дєдковим, В. Мозжеріним, 1996). Нагадаємо, що забезпеченість стоку – це кількість років у відсотках від розрахункового, протягом яких обсяг стоку ріки не нижче розрахункового. Забезпеченість за стоком 75% означає, що протягом 75 років зі 100 необхідний обсяг стоку буде забезпечений.
• Для ерозійних процесів: щорічний приріст вершин: малий – менше 1 м, середній 1-3, активний 5-10, катастрофічний – понад 10 м (за В. Любімовим, 1987);
  • розчленованість схилів за середньою відстанню між двома ярами може бути: слабкою – понад 1000 м; середньою – 500-1000; сильною – 250-500; дуже сильною – менше 250 м (за М. Заславським, 1983);
  • інтенсивність площинного змиву: не перевищує 0,2 мм/рік, або 2-3 т/га за рік – нормальна, яку не беруть до уваги,у разі втрати ґрунтів 3-6 т/га за рік ерозію зараховують до слабкої, 6-12 – до середньої, понад 12 т/га за рік – до сильної (за Г. Швебсом, 1974);
  • за іншими даними: дуже низька 0,2-1,0 кг/м², низька 1-3, нижче середньої 3-6, середня 6-9, вище середньої 9-11, висока – більше 12 кг/м² (за Ю. Зіньком, 1978).
• Для карстових процесів: ступінь закарстованості: слабкий 4-5, середній 15-20, сильний 30-60 лійок на 1 км² (за О. Кучеруком, 1974);
  • частота утворення карстових провалів (середньорічна кількість провалів на км² територіїї (випадків/км² за рік): більше 1,0 – дуже інтенсивна; 0,1-1,0 – інтенсивна; 0,05-0,1 – середня; 0,01-0,05 – нижче середньої; до 0,01 – низька (за СП 11-105-97).
• Швидкість руху зсувів: надзвичайно швидка – 3 м/с; досить швидка – 0,3 м/хв; швидка – 1,5 м/добу; 1,5 м/місяць – помірна; 1,5 м/рік – повільна; 0,06 м/рік – дуже повільна (за Є. Ємельяновою, 1972).
• Активність розвитку селів: 1 раз на 3-5 років – високої, 1 раз 6-15 років – середньої, 1 раз в 15 років і рідше – низької активності (за С. Флейшманом, 1978).
• Частота сходу лавин: дуже активна – щороку, часта – 2-10 років, середня – 10-30-50 років, рідкісна – понад 50 років, до 200 років (за К. Акіф’євою, 1975).