Методи вивчення сельових явищ. Дослідження передумов розвитку селів

Методи досліджень

Методи вивчення сельових явищ можна згрупувати так:

1. дослідження передумов розвитку селів: картографічні, дистанційні, польові експедиційні, польові стаціонарні на гідрометеоі сельових станціях, натурних експериментів;
2. характеристики зафіксованих сельових потоків: польові візуальні та аеровізуальні обстеження, опитування очевидців;
3. вивчення наслідків діяльності сельових потоків: польові експедиційні та напівстаціонарні, дистанційні;
4. прогнозування сельової активності й ефективності протисельових споруд: картографування, фізичного й математичного моделювання.

Дослідження передумов розвитку селів

Гідрокліматичні чинники у сельотворенні – найголовніша передумова формування селів. Дані про метеорологічні умови сельового району отримують на метеорологічних станціях. Це спостереження за тривалий період, на основі яких визначають річну суму опадів, добовий шар опадів 1% забезпеченості, ступінь нерівномірності випадання опадів, календарні терміни сельонебезпечного періоду, кліматичні відміни від сусідніх районів у цілому. На метеоі сельових станціях отримують інформацію про конкретний період проходження селю: сума опадів за один дощ, тривалість та інтенсивність дощу, температура повітря, рівні підйому води в ріках, висота снігового покриву. Для утворення селів потрібні опади середньої інтенсивності 100-200 мм за добу або від 0,5 мм/хв.

Геологічні чинники. Дані отримують шляхом аналізу карт четвертинних відкладів, геологічних і неотектонічних (наявність розломів), сейсмічності регіону, проявів вулканізму. У полі визначають генезис і літологічний склад сельотвірних порід, потужність денудованих корінних порід і продуктів екзогенних процесів, роблять висновки про властивості порід – їхню здатність до руйнування та розмиву. Відомо, що найменш сприятливі до формування твердої складової селів магматичні породи, сприятливі – осадові зцементовані і найбільш сприятливі – осадові незцементовані (пухкі).

Геоморфологічні чинники. Аналізують топографічні та морфометричні карти, дистанційні матеріали. На їхній основі визначають такі показники:

• глибину та густоту розчленування, які обумовлюють потенціальну інтенсивність сельових процесів: із збільшенням протяжності і площі схилів сельові явища потужніші;
• абсолютні висоти розташування сельових вогнищ, сельозбірних басейнів або місць зародження селів;
• крутість схилів, від яких залежить рухома сила водних потоків, їхня розмивна здатність;
• місцеві базиси денудації, які призводять до призупинення сельових потоків;
• густоту сельових вогнищ, ступінь ураженості району цими вогнищами;
• площі сельотвірних басейнів;
• довжини й ухили головних водотоків у басейні [2].

За дистанційними матеріалами отримують дані про стан сучасного зледеніння території: морфологічний тип і площу льодовиків, співвідношення площі, зайнятої льодовиками до всієї площі сельотвірного басейну. Біля краю льодовиків часто відбувається прорив моренних озер або інтенсивне їхнє танення у поєднанні зі зливами власне дають початок селям.

Ґрунтово-геоботанічні чинники. В полі вивчають стан і структуру ґрунтово-рослинного покриву, який має прямий вплив на режим і параметри стоку, а через них – на умови сельотворення. З’ясовують структуру ґрунтів, водонасиченість, глибину промерзання; характер рослинності та ступінь її деградації. За дистанційними даними обчислюють співвідношення заліснених і відкритих площ у сельотвірному басейні, оскільки ліси відіграють протиерозійну та регулювальну роль сельоформування.

Антропогенні чинники. На підставі аналізу великомасштабних космознімків виявляють місця транспортного та громадського будівництва, гірничопромислові зони, розорюваність басейну, площі вирубок лісів. У польових маршрутах з’ясовують наслідки будівництва та гірничопромислових розробок: наявність високих відвалів пухких порід з крутими стінками, розмивів, знесення несучих здатностей схилів, нещільних, порушених фрагментів дамб. У лісах знаходять місця трелювання деревини, просіки вздовж схилів, які можуть бути шляхами сходу селів. На освоєних територіях спостерігають знищення лучної рослинності внаслідок перевипасу худоби, розорювання ерозійно-небезпечних схилів [9].