Дослідження наслідків діяльності селів
Польові дослідження рівнів селів
Після сходження селю можна виявити його рівень непрямими методами:
- для грязекам’яних селів – за висотами гряд і терас, обмащення бортів русла, дерев, стін тощо грязевою суспензією;
- для воднокам’яних селів – за висотою сельових терас, прирусловою смугою відкладів, розсипами піску та гравію;
- для водноснігових потоків – сліди коразії на скалистих поверхнях.
В усіх випадках на деревах залишаються збитості, здерта кора, нахилені стволи.
Польові дослідження сельового рельєфу
Форми рельєфу:
- у зоні зародження – сельові врізи з V-подібним поперечним профілем;
- у зоні транзиту – сельові пасма (вали), тераси, сельові поля та смуги акумуляції вздовж русла ріки;
- в зоні акумуляції – сельові конуси виносу.
На місцевості інструментальними (теодолітами, далекомірами) та напівінструментальними методами (мірна стрічка) визначають параметри цих форм.
Польові дослідження сельових відкладів
Визначають:
- літологічний склад наносів;
- гранулометричний склад;
- форми уламків;
- характер обкатаності;
- ступінь вивітрілості частинок;
- сортування матеріалу;
- потужність сельових відкладів.
Для відкладів селів характерна слабка обкатаність і сортованість (валуни часто розташовуються зверху), зміна складу, слабка консолідованість. Ознаками грязекам’яних селів є залишки бруду на бортах русла, стовбурах дерев; розташування коротких пасм (валів) вздовж русла, складених на поверхні уламками порід; несортованість і слабка зцементованість відкладів; чіткі границі конусу виносу і його компактна форма. У воднокам’яних селів конуси мають нерівні (порізані) границі, нижче тіла конусу тягнуться рукави з дрібнішого матеріалу; вздовж русла утворюються сельові тераси; наявні ознаки сортування матеріалу; відклади дуже розущільнені, не консолідовані, внаслідок вимивання пилувато-глинистих фракцій [18].
Дендрохронологічні методи
За віком дерев, які проростають на конусах виносу чи характером трав’яної рослинності, з’ясовують час сходження селю та повторюваність сходжень. Час визначають за річними кільцями спиляних дерев (не менше п’яти), або за деревними кернами, які отримали спеціальним буром (див. рис. 2.3.12). На деревах після ударів по них сельовими потоками залишаються деформації річних кілець (збитості). Після спилювання за збитостями з’ясовують час, коли відбувався сель. Для абсолютного датування використовують лишайниковий метод – за даними про максимальні діаметри проростання коркових (накипних) лишайників. Використовують групу лишайників Rhizocarpon geographicum, які забезпечують оцінку віку до 4 тис. р.
Дистанційні методи вивчення селів
Виявлення шляхів сходження селів, наслідків сельової діяльності і деякі параметри сельового рельєфу виконують за допомогою великомасштабних космознімків (1-5 м/пікс) та аерофотознімків. Головними дешифрувальними ознаками є форма, фототон (світлий для свіжих форм, світло-сірий – для селів недалекого минулого) і малюнок зображення на поверхні акумулятивних форм.
Інтерпретуючи дистанційні матеріали, з’ясовують:
- густоту сельових русел і, відповідно, ступінь сельової активності;
- за переважаючим фототоном сельових русел і відкладів – повторюваність селів;
- тип сельових потоків (грязекам’яні та грязеві мають чіткі границі форм акумуляції, воднокам’яні – розпливчасті);
- параметри сельових басейнів, шляхів сходження й акумулятивних форм сельового рельєфу.
Знімки допомагають також виявити території, уражені свіжими потоками; оцінити площі і ступінь руйнування споруд, ушкодження рослинного покриву; приблизно оцінити збитки від негативної дії селю.
Картографування сельових явищ
Для наочного відображення сельопроявів складають спеціальні карти. Розрізняють карти поширення селів, сельової небезпеки, інженерно-геологічного районування за ступенями сельової небезпеки, сельонебезпечних районів тощо. На дрібномасштабних картах (1:1 000 000 – 1:500 000) умовними значками відображають місця сельопроявів, кольором – генезис, ареалами – інтенсивність сельопроявів у тому чи іншому районі або гіпсометрію регіону. На середньомасштабних картах (1:200 000 – 1:100 000) можна деталізувати характеристику сельових явищ: показують границі сельотвірних басейнів, характеристики басейнів за об’ємом виносів і частотою сходження селів (кольоровим фоном і штрихуванням), параметри великих селів (точковими умовними знаками). На великомасштабних картах (1:50 000 – 1:25 000) зображають: сельові басейни, русла, вогнища зародження і твердого живлення селів, великі форми сельового рельєфу, деякі характеристики сельових потоків (склад сельової маси, об’єм виносів, повторюваність). На картах сельової небезпеки зонують території за ступенем небезпеки – найбільшої небезпеки з руйнуванням споруд і загрозою для життя людей; середньої небезпеки з пошкодженням споруд; слабкої небезпеки; територія безпечна [7].
Карти селів потрібні для отримання інформації загального характеру про поширення селів у регіоні, ступінь їхньої активності, а також для проектування заходів захисту. Карти сельової небезпеки потрібні для регулювання нового будівництва в сельонебезпечних районах і надання потрібних рекомендацій зі зменшення шкоди, якої можуть завдати сельові потоки [8].
Складання кадастрів селів
Для систематизації інформації про сельові явища створюють каталоги (кадастри). Для території України ще у 1969 р. був створений кадастр сельонебезпечних рік і сельових паводків у гірських районах. Він охоплював такі таблиці: площа водозбору сельонебезпечних рік, довжину і середній ухил водотоків, абсолютні відмітки джерел і конуса виносу, дати сходу селів, відомості про минулі селі, основні параметри селів – швидкість, витрати, тривалість, кількість і висота валів, об’єм сельових паводків, об’ємна вага сельової маси, об’єм відкладів на конусі виносу, а також вказівники сельознавчих публікацій. Кадастри дають змогу порівняти дані про минулі та теперішні сельові явища, їхню потужність, частоту сходження. Це потрібно для вирішення питань прогнозування сельової активності регіону.
Комплексні дослідження
Використовуючи публікації, архівні джерела, звіти експедицій, кадастри, а також опитування очевидців, з’ясовують частоту сходження селів (повторюваність),потужності сельових потоків у минулому і тепер. Комплексні методи допомагають визначити головні передумови їхнього утворення, запропонувати комплекс заходів з інженерної підготовки у цьому регіоні (рис. 3.3.6).

а

б
Рис. 3.3.6. Протисельові заходи:
а) ґрунтова дамба (укріплює каток Медео у Казахстані);
б) залізобетонна гребля [10]
Питання для самоперевірки знань
- Назвати чинники сельотворення.
- Перелічити види селів.
- Які методи досліджень передумов розвитку селів?
- Описати характеристики, які дають під час вивчення сельових потоків.
- Які види досліджень наслідків сельової активності?
Бібліографія
Основна
- Перов В.Ф. Селеведение: учеб. пособие / В.Ф. Перов. – Москва: Изд-во МГУ, 2012. – 271 с.
- Сіренко І.М. Динамічна геоморфологія / І.М. Сіренко. – Львів: ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2003. – 224 с.
Допоміжна
- Будз М. Геолого-геоморфологічна класифікація сельових потоків / М.Будз, І. Ковальчук // Вісн. Львів. ун-ту. Серія геогр. – 2008. – Вип. 35. – С. 28-33.
- Будз М.Д. Генетические типы селевых потоков // Земная поверхность, ярусный рельеф и скорость рельефообразования. Материалы Иркутского геоморфологического семинара, Чтений памяти Н.А. Флоренсова. – Иркутск: ИЗК СО РАН, 2007. – С. 122-123.
- Будз М.Д. Инженерно-геологическая характеристика селеопасных басейнов // Инженерная геология Прибайкалья / М.Д. Будз. – Москва: Наука, 1968. – С. 129-136.
- Виноградов Ю.Б. Этюды о селевых потоках / Ю.Б. Виноградов. – Ленинград: Гидрометеоиздат, 1977. – 155 с.
- Гагошидзе М.С. Селевые явления и борьба с ними / М.С. Гагошидзе. – Тбилиси: Сабчота сакартвело, 1970. – 385 с.
- ДБН В.1.1-24:2009. Захист від небезпечних геологічних процесів. Основні положення проектування.
- Динамическая геоморфология / Под ред. Г.С. Ананьева, Ю. Г. Симонова, А.И. Спиридонова, – Москва: Изд-во МГУ, 1992.
- Куковський А.Г. Виконання робіт по будівництву селезахисних споруд / А.Г. Куковський, В.П. Кизима, І.І. Алексієвець, П.П. Семчук // Вісник НУВГП. Серія “Технічні науки”. – Вип. 1(73). – 2016. – С. 19-33.
- Олиферов А.Н. Селевые потоки в Крыму и Карпатах / А.Н. Олиферов. – Симферополь: Доля, 2007. – 176 с.
- Олиферов А.Н. Геоинформационная система “Сели Украины и меры борьбы с ними”/ А.Н. Олиферов, А.В. Давыдов // Инженерная география: инженерно-геоморфологические аспекты. Вологда, 1993. – Т. 1. – С. 78-79.
- Перов В.Ф. Селевые явления: терминол. словарь / В.Ф. Перов. – Москва: Изд-во Москов. ун-та, 1996. – 46 с.
- Сель
- Флейшман С.М. Сели / С.М. Флейшман, В.Ф. Перов. – Москва: Изд-во МГУ, 1986. – 127 с.
- Флейшман С.М. Сели / С.М. Флейшман. – Ленинград: Гидрометеоиздат, 1978. – 312 с.
- Черноморец С.С. Селевые очаги до и после катастроф / С.С. Черноморец. – Москва: Научный мир, 2005. – 184 с.
- Шеко А.И. Закономерности формирования и прогноз селей / А.И. Шеко. – Москва: Недра, 1980. – 296 с.
- Jakob M. a. Hungr O., ed. Debris-flow Hazards and Related Phenomena. Springer. Publ. In assoc. With Praxic Publishing. Chichecter, UK, 2005.