Класифікації зсувів

За особливостями процесу зміщення

За особливостями процесу зміщення (за А. Павловим, 1932) [24]:

• детрузивні зсуви (з лат. detrusio – скидання), у випадку яких зміщення відбувається під напором, або шляхом штовхання блоками, які відірвались від схилу, блоків, розміщених нижче;
• деляпсивні зсуви (з лат. delapsa – стікати), коли гірські породи зісковзують під впливом власної ваги зі збереженням у зсувному тілі послідовності залягання шарів, дещо закинутих у сторону непорушеної частини схилу. Іншими словами, у деляпсивних зсувів рух мас гірських порід починається у нижній частині схилу, а в детрузивних – у верхній.

За формою в плані

За формою в плані виділяють зсуви:

• циркоподібні – головний і внутрішній уступи півколом облямовують зниження, утворюючи амфітеатр (рис. 3.4.3). Довжина вздовж схилу (по фронту) приблизно дорівнює ширині (L = В);
• фронтальні – головний уступ витягнутий вздовж схилу на значні відстані (L > В);
• зсуви-потоки (глетчероподібні, дендритоподібні) сильно витягнуті уздовж знижень (улоговини стоку) в напрямі падіння схилу (L < В) [21].

а                                                                  б                                                   в
Рис. 3.4.3. Форма зсувів у плані: 
а) циркоподібна; б) фронтальна; в) зсув-потік [19]

Є. П. Ємельянова, крім циркоподібних, фронтальних і глетчероподібних, виділяє також зсуви: невизначених обрисів (лабіринт), ложкоподібні, зі звуженою горловиною, віялоподібні, опливини еліпсоїдальної або грушеподібної форми, без виразних границь, складних форм [1].

За глибиною захоплення поверхні ковзання

За глибиною захоплення поверхні ковзання (за Ф. Саваренським, 1935):

• поверхневі – менше 1 м;
• дрібні – менше 5 м;
• глибокі – менше 20 м;
• дуже глибокі – більше 20 м [29].

За часом виникнення

За часом виникнення (за І. Поповим, 1946) (див. табл. 3.3):

Використовують ще такі терміни (за О.І. Шеко, 1984):

• “старі” зсуви – призупинені, зупинені та закінчені, морфологічні риси яких на поверхні землі згладжені поверхневими процесами;
• “свіжі” зсуви – морфологічні обриси майже не змінені наступними поверхневими процесами;
• “активні” зсуви – протягом деякого часу періодично рухаються або деформуються [23].

Також розрізняють зсуви:

• cучасні – відбуваються протягом останнього десятиліття;
• давні – відбувалися менше, ніж 3-5 тисяч років тому;
• прадавні – утворилися багато тисяч років тому.

Залежно від швидкості проходження процесів зсуви бувають:

• постійні;
• періодичні;
• одномоментні [43].

За будовою

За будовою виділяють зсуви (за Ф. Саваренським, 1935):

1. асеквентні (з лат. а – означає відсутність риси, sequentia – послідовність, дотримання; в нашому випадку – не дотримуватись якихось поверхонь) – зсуви, які утворюються в однорідних нешаруватих відкладах (глини, суглинки, леси, супіски тощо). Поверхня, на якій відбувся зсув – ввігнута, і залежить тільки від внутрішнього тертя порід, якими вона збудована. Маси гірських порід сповзають вниз уздовж схилу у вигляді блоку або блоків порід без будь-якого суттєвого порушення їхньої внутрішньої будови (рис. 3.4.4);
2. консеквентні зсуви (дотримуються наявної поверхні) утворюються в неоднорідних та однорідних, але тріщинуватих породах. Прикладом зсувів у неоднорідних породах є сповзання глин по масиву пісковиків, а прикладом зсуву в однорідних тріщинуватих породах – рух брил вапняків, аргілітів тощо. Отож, сповзання мас порід відбувається подібно до руху в’язкої рідини вздовж похилих поверхонь або у вигляді блоку (у випадку тріщинуватих порід). Поверхнями ковзання можуть бути:
   • моноклінально нахилена поверхня нашарування гірських порід;
   • похилі шари або прошарки слабких порід (глин, аргілітів, вугілля);
   • поверхня корінних порід або нижня межа зони сильно вивітрілих порід;
   • поверхня тріщин;
   • поверхня мерзлих порід.
   Форма поверхні ковзання у консеквентних зсувів плоска, хвиляста, похило-ступінчаста;
3. інсеквентні зсуви (з лат. in – до чогось) розташовані впоперек простягання порід і формуються також у неоднорідних, шаруватих породах, які залягають горизонтально чи нахилені згідно з падінням схилу. Поверхня ковзання перетинає шари різного складу. У вершині зсуву вона крута, спрямована уздовж поверхні тріщин, а до підошви виположується, зрізаючи шари порід. Переміщення відбувається впоперек структурних поверхонь [29].

Рис. 3.4.4. Схема типів будови зсувів [19]: 
а) асеквентні: 1) в однорідних глинистих породах; 2) в тріщинуватих твердих породах; 
б) консеквентні: 1) зміщення делювію по поверхні корінних порід; 2) у моноклінально похилих шаруватих породах; 
в) інсеквентний

За формою переміщення

За формою переміщення виділяють зсуви:

• структурні – сповзання (зсув) блоку або блоків гірських порід. Структурні зсуви – це завжди зсуви ковзання, в яких практично не порушена внутрішня будова. Серед них розрізняють асеквентні, консеквентні й інсеквентні типи;
• пластичні – переміщення мас порід у формі стікання в’язкої рідини [35].

За механізмом руху і масштабом явищ

За механізмом руху і масштабом явищ виділяють зсуви (за Г.С. Золотарьовим, 1956):

• зміщені масиви скельних порід (дуже великі);
• зсуви-блоки – зміщення блоків головно глинистих і напівскельних порід;
• зсуви-потоки, утворені під час роздріблення порід, які зсуваються;
• спливи – поверхневі зміщення глибиною до 2-5 м, які відбуваються під час зволоження атмосферними опадами, рідше ґрунтовими водами;
• зсуви-опливини – невеликі та неглибокі (до 2-3 м) зсуви, які виникають під час зволоження атмосферними опадами, без участі підземних вод;
• зриви – невеликі за площею і глибиною зсуви, які надають схилу дрібноступінчастий характер [13] (рис. 3.4.5).

а
 
б
 
в

г
 
д
Рис. 3.4.5. Зсуви у районі Славської Верховини та Сколівських Бескидів у Карпатах:
а) блоковий зсув; б) зсув-потік; в) сплив; г) опливина; д) зрив

За механізмом руху

За механізмом руху виділяють такі чотири типи зсувів [10]:

• видавлювання (описав Н.Я. Денісов, 1958) – витиснення шарів, які лежать нижче вагою покриваючих пластів масиву. Це детрузивні, блокові, фронтальні зсуви. Їхня важлива особливість – зміщення вздовж горизонтальної поверхні, тобто поверхня ковзання приурочена до майже горизонтально залягаючих глинистих порід; зазвичай також зорієнтована горизонтально на значній відстані;
• ковзання – зрушення покривних відкладів вздовж нахиленої крівлі корінних порід, неміцних прошарків, площин напластування, зісковзування неврівноважених ґрунтових мас вниз по схилу. Це деляпсивні, консеквентні, циркоподібні зсуви;
• зсуви-потоки та спливи – рукавоподібні зміщення водонасичених розріджених глинистих, лесових і уламково-глинистих мас уздовж схилу. Мають значну довжину. Це деляпсивні, глетчероподібні зсуви;
• складні зсуви – зсуви великих об’ємів, які формуються під дією багатьох чинників і за складної будови довгих схилів. Склад, властивості та механізм їхнього руху змінюється протягом часу основного зміщення.

За порядком

К.І. Богданович (1911) розрізняв зсуви першого порядку, які захоплюють раніше не зміщувані породи, і зсуви другого порядку, які виникають у тілі від раніше утворених зсувів.

За характером руйнування схилу

За характером руйнування схилу виділяють зсуви (за Є.П. Ємельяновою, 1972):

справжні (нормальні, звичайні), які виникають унаслідок невідповідності величини напруги в схилі та міцності гірських порід. Вони поділяються на: а) глибокі, які можуть розвиватися в однорідному середовищі та в горизонтальних шарах, по похилих поверхнях зон ослаблення; б) поверхневі (зсуви покривних утворень й опливини);

псевдозсуви (особливі зсуви), які формуються під час: а) просідання над пустотами (карстові, вигоряння, штучні); б) осідання у разі ущільнення порід, які лежать нижче (у тім числі суфозійні, у просадках в лесах) [1].

За швидкістю руху

За швидкістю руху зсуви поділяють:

• 3 м/с – винятково швидкі;
• 0,3 м/хв – дуже швидкі;
• 1,5 м/доба – швидкі;
• 1,5 м/місяць – помірно-швидкі;
• 1,5 м/рік – дуже повільні;
• 0,06 м/рік – винятково повільні [1].

За об'ємом

Об’єми зсувів, м³:

• < 1000 – невеликі;
• > 1000 – досить великі;
• > 10 000 – великі;
• > 100 000 – дуже великі;
• > 10⁶ – величезні;
• > 10⁷-10⁸ – катастрофічні [14].

Величина зсувів за В.Д. Ломтадзе (1977):

• малі: окремі брили, невеликі зриви, об’ємом в одиниці кубічних метрів;
• невеликі: від десятка до 100-200 м³;
• середні: 200-1 000 м³;
• великі: 1 000-200 000 м³;
• грандіозні: 200 000 м³ і більші [19].

Зсуви можуть відбуватися і розвиватися на одному висотному ярусі (одноярусні) або на декількох (багатоярусні). Найчастіше багатоярусні зсуви трапляються в гірській місцевості і рідше на рівнинах (головно там, де схили мають довжину понад 100-200 м).

Розрізняють також прості та складні зсуви. Прості зсуви зумовлені одноразовим сповзанням маси порід. Складні зсуви формуються протягом тривалого часу, а процес сповзання відбувається неодноразово. В таких складних (багатоярусних) зсувах зазвичай поєднується і деляпсивний, і детрузивний типи зміщень. Найбільші за площею зсуви зачисляють до складних. Вони мають об’єм у мільйони і мільярди тон, захоплюють товщу глибиною в 100 м і більше [25].