Класифікації зсувів
За особливостями процесу зміщення
За особливостями процесу зміщення (за А. Павловим, 1932) [24]:
- детрузивні зсуви (з лат. detrusio – скидання), у випадку яких зміщення відбувається під напором, або шляхом штовхання блоками, які відірвались від схилу, блоків, розміщених нижче;
- деляпсивні зсуви (з лат. delapsa – стікати), коли гірські породи зісковзують під впливом власної ваги зі збереженням у зсувному тілі послідовності залягання шарів, дещо закинутих у сторону непорушеної частини схилу. Іншими словами, у деляпсивних зсувів рух мас гірських порід починається у нижній частині схилу, а в детрузивних – у верхній.
За формою в плані
За формою в плані виділяють зсуви:
- циркоподібні – головний і внутрішній уступи півколом облямовують зниження, утворюючи амфітеатр (рис. 3.4.3). Довжина вздовж схилу (по фронту) приблизно дорівнює ширині (L = В);
- фронтальні – головний уступ витягнутий вздовж схилу на значні відстані (L > В);
- зсуви-потоки (глетчероподібні, дендритоподібні) сильно витягнуті уздовж знижень (улоговини стоку) в напрямі падіння схилу (L < В) [21].
Є. П. Ємельянова, крім циркоподібних, фронтальних і глетчероподібних, виділяє також зсуви: невизначених обрисів (лабіринт), ложкоподібні, зі звуженою горловиною, віялоподібні, опливини еліпсоїдальної або грушеподібної форми, без виразних границь, складних форм [1].
За глибиною захоплення поверхні ковзання
За глибиною захоплення поверхні ковзання (за Ф. Саваренським, 1935):
- поверхневі – менше 1 м;
- дрібні – менше 5 м;
- глибокі – менше 20 м;
- дуже глибокі – більше 20 м [29].
За часом виникнення
За часом виникнення (за І. Поповим, 1946) (див. табл. 3.3):
Вік зсувів | Вид зсувів | Стан рівноваги мас гірських порід |
---|---|---|
Сучасні, які відповідають сучасному положенню базису ерозії та рівня абразії | Активні (ті, що рухаються) | Процес усталення рівноваги триває |
Призупинені (тимчасово стабілізовані) | Дія сили, що зумовлює порушення рівноваги, тимчасово врівноважена факторами стійкості | |
Зупинені (стабілізовані) | Сили, які порушують рівновагу, тимчасово усунулися | |
Закінчені (повністю стабілізовані) | Дія сили, що зумовлює порушення рівноваги, вичерпана | |
Давні, які не відповідають сучасному положенню базису ерозії та рівню абразії | Відкриті | Зсувне тіло виходить на поверхню |
Поховані | Зсувне тіло перекрите пізнішими відкладами |
Використовують ще такі терміни (за О.І. Шеко, 1984):
- “старі” зсуви – призупинені, зупинені та закінчені, морфологічні риси яких на поверхні землі згладжені поверхневими процесами;
- “свіжі” зсуви – морфологічні обриси майже не змінені наступними поверхневими процесами;
- “активні” зсуви – протягом деякого часу періодично рухаються або деформуються [23].
Також розрізняють зсуви:
- cучасні – відбуваються протягом останнього десятиліття;
- давні – відбувалися менше, ніж 3-5 тисяч років тому;
- прадавні – утворилися багато тисяч років тому.
Залежно від швидкості проходження процесів зсуви бувають:
- постійні;
- періодичні;
- одномоментні [43].
За будовою
За будовою виділяють зсуви (за Ф. Саваренським, 1935):
- асеквентні (з лат. а – означає відсутність риси, sequentia – послідовність, дотримання; в нашому випадку – не дотримуватись якихось поверхонь) – зсуви, які утворюються в однорідних нешаруватих відкладах (глини, суглинки, леси, супіски тощо). Поверхня, на якій відбувся зсув – ввігнута, і залежить тільки від внутрішнього тертя порід, якими вона збудована. Маси гірських порід сповзають вниз уздовж схилу у вигляді блоку або блоків порід без будь-якого суттєвого порушення їхньої внутрішньої будови (рис. 3.4.4);
- консеквентні зсуви (дотримуються наявної поверхні) утворюються в неоднорідних та однорідних, але тріщинуватих породах. Прикладом зсувів у неоднорідних породах є сповзання глин по масиву пісковиків, а прикладом зсуву в однорідних тріщинуватих породах – рух брил вапняків, аргілітів тощо. Отож, сповзання мас порід відбувається подібно до руху в’язкої рідини вздовж похилих поверхонь або у вигляді блоку (у випадку тріщинуватих порід). Поверхнями ковзання можуть бути:
- моноклінально нахилена поверхня нашарування гірських порід;
- похилі шари або прошарки слабких порід (глин, аргілітів, вугілля);
- поверхня корінних порід або нижня межа зони сильно вивітрілих порід;
- поверхня тріщин;
- поверхня мерзлих порід.
- інсеквентні зсуви (з лат. in – до чогось) розташовані впоперек простягання порід і формуються також у неоднорідних, шаруватих породах, які залягають горизонтально чи нахилені згідно з падінням схилу. Поверхня ковзання перетинає шари різного складу. У вершині зсуву вона крута, спрямована уздовж поверхні тріщин, а до підошви виположується, зрізаючи шари порід. Переміщення відбувається впоперек структурних поверхонь [29].
За формою переміщення
За формою переміщення виділяють зсуви:
- структурні – сповзання (зсув) блоку або блоків гірських порід. Структурні зсуви – це завжди зсуви ковзання, в яких практично не порушена внутрішня будова. Серед них розрізняють асеквентні, консеквентні й інсеквентні типи;
- пластичні – переміщення мас порід у формі стікання в’язкої рідини [35].
За механізмом руху і масштабом явищ
За механізмом руху і масштабом явищ виділяють зсуви (за Г.С. Золотарьовим, 1956):
- зміщені масиви скельних порід (дуже великі);
- зсуви-блоки – зміщення блоків головно глинистих і напівскельних порід;
- зсуви-потоки, утворені під час роздріблення порід, які зсуваються;
- спливи – поверхневі зміщення глибиною до 2-5 м, які відбуваються під час зволоження атмосферними опадами, рідше ґрунтовими водами;
- зсуви-опливини – невеликі та неглибокі (до 2-3 м) зсуви, які виникають під час зволоження атмосферними опадами, без участі підземних вод;
- зриви – невеликі за площею і глибиною зсуви, які надають схилу дрібноступінчастий характер [13] (рис. 3.4.5).
За механізмом руху
За механізмом руху виділяють такі чотири типи зсувів [10]:
- видавлювання (описав Н.Я. Денісов, 1958) – витиснення шарів, які лежать нижче вагою покриваючих пластів масиву. Це детрузивні, блокові, фронтальні зсуви. Їхня важлива особливість – зміщення вздовж горизонтальної поверхні, тобто поверхня ковзання приурочена до майже горизонтально залягаючих глинистих порід; зазвичай також зорієнтована горизонтально на значній відстані;
- ковзання – зрушення покривних відкладів вздовж нахиленої крівлі корінних порід, неміцних прошарків, площин напластування, зісковзування неврівноважених ґрунтових мас вниз по схилу. Це деляпсивні, консеквентні, циркоподібні зсуви;
- зсуви-потоки та спливи – рукавоподібні зміщення водонасичених розріджених глинистих, лесових і уламково-глинистих мас уздовж схилу. Мають значну довжину. Це деляпсивні, глетчероподібні зсуви;
- складні зсуви – зсуви великих об’ємів, які формуються під дією багатьох чинників і за складної будови довгих схилів. Склад, властивості та механізм їхнього руху змінюється протягом часу основного зміщення.
За порядком
К.І. Богданович (1911) розрізняв зсуви першого порядку, які захоплюють раніше не зміщувані породи, і зсуви другого порядку, які виникають у тілі від раніше утворених зсувів.
За характером руйнування схилу
За характером руйнування схилу виділяють зсуви (за Є.П. Ємельяновою, 1972):
справжні (нормальні, звичайні), які виникають унаслідок невідповідності величини напруги в схилі та міцності гірських порід. Вони поділяються на: а) глибокі, які можуть розвиватися в однорідному середовищі та в горизонтальних шарах, по похилих поверхнях зон ослаблення; б) поверхневі (зсуви покривних утворень й опливини);
псевдозсуви (особливі зсуви), які формуються під час: а) просідання над пустотами (карстові, вигоряння, штучні); б) осідання у разі ущільнення порід, які лежать нижче (у тім числі суфозійні, у просадках в лесах) [1].
За швидкістю руху
За швидкістю руху зсуви поділяють:
- 3 м/с – винятково швидкі;
- 0,3 м/хв – дуже швидкі;
- 1,5 м/доба – швидкі;
- 1,5 м/місяць – помірно-швидкі;
- 1,5 м/рік – дуже повільні;
- 0,06 м/рік – винятково повільні [1].
За об'ємом
Об’єми зсувів, м3:
- < 1000 – невеликі;
- > 1000 – досить великі;
- > 10 000 – великі;
- > 100 000 – дуже великі;
- > 106 – величезні;
- > 107-108 – катастрофічні [14].
Величина зсувів за В.Д. Ломтадзе (1977):
- малі: окремі брили, невеликі зриви, об’ємом в одиниці кубічних метрів;
- невеликі: від десятка до 100-200 м3;
- середні: 200-1 000 м3;
- великі: 1 000-200 000 м3;
- грандіозні: 200 000 м3 і більші [19].
Зсуви можуть відбуватися і розвиватися на одному висотному ярусі (одноярусні) або на декількох (багатоярусні). Найчастіше багатоярусні зсуви трапляються в гірській місцевості і рідше на рівнинах (головно там, де схили мають довжину понад 100-200 м).
Розрізняють також прості та складні зсуви. Прості зсуви зумовлені одноразовим сповзанням маси порід. Складні зсуви формуються протягом тривалого часу, а процес сповзання відбувається неодноразово. В таких складних (багатоярусних) зсувах зазвичай поєднується і деляпсивний, і детрузивний типи зміщень. Найбільші за площею зсуви зачисляють до складних. Вони мають об’єм у мільйони і мільярди тон, захоплюють товщу глибиною в 100 м і більше [25].