Кадастр зсувів

Візуальні дослідження дають змогу також записувати інформацію про зсуви в єдину систему ведення їхнього обліку в певній адміністративній області та районі. Такий облік за єдиною схемою називають кадастр.

Кадастр зсувів розробляють у табличній формі у програмі Microsoft Excel. Номер зсуву визначається геологічною партією відповідно до наявної в них нумерації зсувів, ділянок.

У кадастрі зсувів зазначають таке.

1. Місце розташування зсуву:
   1. адміністративно-територіальна прив’язка (область, район, місто, село);
   2. прив’язка до ерозійної та гідрографічної мережі.
   Зазначають дати повітряних фотознімань і польового обстеження.
2. Форма схилу в плані:
   1. ввігнута;
   2. пряма;
   3. опукла;
   4. ступінчаста.
3. Генетичний тип зсувного схилу, його протяжність і висота.
4. Вік і склад порід основного горизонту, який деформується.
5. Гідрогеологічні та гідрологічні умови, які впливають на активізацію зсуву.
6. Тип зсувів за формою в плані:
   1. циркоподібні;
   2. фронтальні;
   3. кострубатих обрисів (лабіринт);
   4. глетчероподібні (дендритоподібні);
   5. ложкоподібні;
   6. зі звуженою горловиною;
   7. віялоподібні;
   8. опливини еліпсоїдальної, грушеподібної форми;
   9. без виразних границь;
   10. складних форм.
   Для фронтального типу зсувів у тому ж пункті зазначають кількість елементарних форм зсувів, амфітеатрів і подають їхню нумерацію.
7. Геометричні параметри зсуву: довжина, ширина (м), площа (м²), а також дата, до якої вони належать. Згідно з нумерацією елементарних форм можна записати параметри декількох показних амфітеатрів (для фронтального типу).
8. Крутість, експозиція та форма схилу в профілі:
   1. плоскі;
   2. випуклі;
   3. ввігнуті;
   4. випукловвігнуті;
   5. ввігнуто-випуклі;
   6. хвилясті;
   7. ступінчасті.
9. Візуальна потужність зсувних накопичень (м) і висота стінки відриву (м).
10. Генетичний тип зсуву і вид руху гірських мас порід. Вік зсуву:
    1. свіжий;
    2. давній.
11. Чинники, які мають вирішальне значення для цього зсуву.
12. Відомості про динаміку зсуву: активні, тимчасово-стабілізовані, стабілізовані, повністю стабілізовані, давні.
13. Фізико-географічні процеси, які відбуваються в зоні розвитку зсуву і прямо або опосередковано впливають на активізацію зсуву.
14. Короткі рекомендації зі стабілізації зсуву, дотримання яких є необхідною умовою.
15. Пояснювальна записка до кадастру зсувів. Пояснювальну записку складають для проведення аналізу природної обстановки досліджуваної території. Вона є текстовою частиною звіту про результати робіт зі складання кадастру зсувів. Кадастр зсувів доповнюють паспортом конкретного зсуву.

Паспорт зсуву складається з:

1. просторового положення зсуву;
2. номера на карті;
3. коду звіту за каталогом геологічної вивченості;
4. номенклатури листа;
5. адміністративної прив’язки;
6. річкового басейну n-го порядку;
7. часу утворення зсуву;
8. геоморфологічної прив’язки;
9. інженерно-геологічної прив’язки [26].

Виявлені прояви зсувних процесів із лінією геологічного розрізу та гирлами свердловин наносять на топоплан, на підставі чого будують геологічний розріз (рис. 3.4.7). Виготовляють також великомасштабну карту в одному з програмних середовищ ГІС (ArcGIS, MapInfo) (рис. 3.4.8). Карти в геоінформаційному середовищі дають змогу отримувати точні географічні координати зсувів. Як картографічну основу застосовують адміністративні, гіпсометричні та геологічні карти, а також великомасштабні космознімки. Поєднання різних шарів тематичних карт з картою зсувів допомагає візуалізувати приуроченість проявів процесів до форм рельєфу, корінних порід, четвертинних відкладів та об’єктів природокористування. Кожен прояв процесу на геоінформаційній карті має атрибутивну таблицю, в якій зазначено дані про зсув – пункти кадастру (див. вище). Крім розташування й інформації про зсуви, на картах можуть бути зазначені: стійкість схилів, можливість проведення земляних робіт, гідрогеологічні умови району, місця розташування стоків, дренажних басейнів, затоплюваних ділянок і розподіл підземних вод. На карту наносять також місця минулих зсувів, зазначають контури районів можливого майбутнього сповзання.

а

б
Рис. 3.4.7. Зсувний схил із розташованим на ньому оглядовим майданчиком у м. Київ:
а) топоплан із лінією розрізу і точками свердловин;
б) розріз [38]

Рис. 3.4.8. Фрагмент карти поширення зсувів Славської верховини, виконаної в ArcGIS (основа – дані SRTM).

Типи зсувів за механізмом руху: 1 – блокового ковзання; 2 – зсуви-течії; 3 – перехідних типів.
Цифрами на карті позначені порядкові номери зсувів обрисів, виду та розташування порушених поверхонь (тріщинуватості, шаруватості).