Вивчення еолового рельєфу

Еолові – це процеси та форми рельєфу, створені діяльністю вітру. Ця діяльність простежується у вигляді:

1. видування (дефляції);
2. транспортування;
3. відкладання (акумуляції) піщаних чи пилуватих частинок;
4. шліфування та полірування виходів кристалічних порід твердими частинками (коразії).

Термін “еолові” походить від імені давньогрецького бога вітру – Еола [1].

Еолові процеси відбуваються всюди, де є незакріплені пухкі відклади – на берегах рік, озер, морів, у сухих степах, напівпустелях та особливо в пустелях – тропічних, помірних і холодних субарктичних. Пустелі тропічних широт, напівпустелі та пустелі помірних широт характеризуються зональними географічними показниками: значною сухістю клімату з жарким літом, інтенсивним фізичним вивітрюванням з утворенням незцементованих пісків і засолених ґрунтів. Еолові форми та процеси на берегах рік, озер, морів, зандрових рівнин помірних і холодних широт є азональними [6].

В Україні сучасні еолові форми розвинені на піщаних берегах Чорного й Азовського морів, у Херсонській (Олешківські піски), Харківській областях (Кіцевська пустеля), у низів’ях долини Дніпра, на пересипах лиманів і косах, реліктові – на Українському Поліссі та Малому Поліссі Волино-Подільської височини.

Еоловими формами зайнято близько 20% суші, вітрові процеси спричиняють зміни обрисів земної поверхні, впливають на характер господарської діяльності людей. Їх вивчати потрібно, щоб надійно здійснювати інженерно-будівельні роботи та господарські заходи.

Головні чинники формування еолового рельєфу такі:

• наявність піщаних і пилуватих фракцій порід на поверхні землі;
• відносна сухість продуктів вивітрювання;
• напрям, швидкість і тривалість вітрових потоків;
• незакріпленість форм рельєфу рослинністю;
• сухість клімату.

Види еолового рельєфу:

1. Рельєф, створений внаслідок вітрової ерозії (дефляційний).
2. Рельєф, створений внаслідок вітрової акумуляції.
3. Рельєф, модифікований еоловими процесами (коразійний).