Байрак Г.
Методи геоморфологічних досліджень

Рельєф гірських зледенінь

Форми й елементи рельєфу гірських зледенінь відрізняються від форм та елементів рельєфу материкових зледенінь. Льодовики формуються на вершинах і у заглибленнях поблизу вершин гір, течуть вздовж схилів і долин річок. За місцеположенням виділяють такі типи льодовиків:

  • плоских вершин;
  • карові;
  • схилові;
  • долинні (рис. 3.7.5);
  • передгірські [18].
Морфологічні типи льодовиків (Британська Колумбія)
Рис. 3.7.5. Морфологічні типи льодовиків (Британська Колумбія)

Також розрізняють висячі льодовики – різновид схилових льодовиків, які не доходять до підніжжя схилу.

За формою в плані виокремлюють льодовики:

  • альпійські – або долинні, які мають один язик, що спускається троговою долиною
  • деревовидні – з бічними притоками.

Виділяють туркестанський тип – без постійного фірнового басейну, який живиться сніговими лавинами [25].

Екзараційні форми рельєфу гірських зледенінь:

  • кари – кріслоподібне в профілі, округле в плані невелике заглиблення біля вершини гори, в якому формувався глетчерний лід. З’єднання карів утворюють цирки,
  • карові сходинки,
  • цирки,
  • карлінги – гострі, відполіровані льодовиком, вершини гір,
  • троги – виорана льодовиком річкова долина з гладкими крутими схилами,
  • висячі долини (утворені на ділянках впадіння малих льодовиків у великі).

Елементи рельєфу:

  • рігелі – поперечний до ухилу кару чи долини виступ корінних порід, які слугували тимчасовим бар’єром льодовиковому потоку,
  • борозни і
  • штрихи на оголеннях корінних порід на схилах (рис. 3.7.6).
Каровий льодовик (Канадські Скалисті гори)
Рис. 3.7.6. Каровий льодовик (Канадські Скалисті гори)

Акумулятивні форми рельєфу гірських зледенінь – моренні горби та пасма. Виділяють форми кінцевої, основної та берегової морени. В потужній основній морені розрізняють типи: внутрішню, донну, бічну, серединну (рис. 3.7.7). Після танення льодовика вони фактично проектуються одна на одну і формують основну морену. Якщо кінцева морена відмічає границю максимального поширення льодовика, то берегова морена – висотний рівень його поверхні і положення країв. Берегова морена відкладається на схилах гірських долин.

Типи морен льодовиків (гори Тянь-Шань)
Рис. 3.7.7. Типи морен льодовиків (гори Тянь-Шань)

Послідовність дослідження гірських зледенінь:

  1. Кількість і вік зледенінь у горах.
  2. Висотне положення давньої снігової границі, її місцеві зниження та підвищення, порівняння з сучасною границею. Висоту снігової границі визначають за абсолютною висотою днищ карів, за середньою висотою поверхні гірського льодовика або як середнє арифметичне з середньої висоти вершин навколо фірнового басейну і висоти закінчення льодовика.
  3. Характер дольодовикового рельєфу: середня абсолютна висота, глибина розчленування, обриси хребтів і долин. Визначають за обрисами реліктових форм рельєфу, наявністю поверхонь вирівнювання та корелятними відкладами. Палеогеографічну обстановку в дольодовиковий час визначають за речовинним і гранулометричним складом дольодовикових алювіальних, пролювіальних, озерно-алювіальних відкладів.
  4. Морфологічні типи гірських льодовиків (за місцеположенням).
  5. Морфометричні параметри та геологічна будова гір, які зазнали давніх чи сучасних зледенінь.
  6. Для кару – параметри та форма днища, перевищення стінки над дном кару, крутість стінок, схилові процеси з виділенням ділянок зриву і накопичення матеріалу, ступінь збереженості дна під дією сучасних екзогенних процесів, наявність у дні карового озера та його характеристики, наявність і виразність рігеля й ознаки його перепилювання водами озера чи льодовика.
  7. Для групи карів – приуроченість до експозицій схилів, висот рельєфу, щільність розташування – поодиноко чи зближені з утворенням карлінгів, ступінь перетворення ними вихідного рельєфу, яруси (сходинки) карів і їхні відносні перевищення один над одним.
  8. Для трогових долин – морфометричні параметри, сліди діяльності льодовика і до якого висотного рівня вони доходять, роль флювіальних і схилових процесів у формуванні долин, наявність і виразність плечей трогів, їхня ширина, висота над дном долини, літологічний склад. За ступенем збереження первинних екзараційних рис трогових долин виділяють:
    1. добре збережені (свіжі);
    2. змінені з врізаними в них ерозійними долинами, з розчленованими рігелями, спущеними озерами;
    3. сильно змінені троги, в яких переважають риси долин водно-ерозійного генезису.
  9. Для моренних пасм і горбів – характер поверхні, ширина та висота, закономірності розташування і поширення. Відокремлення кінцевоморенних пасм від стадіальних, більш давніх кінцевоморенних форм від молодих, форм основної морени від кінцевої та берегової. Будують поперечні профілі берегових морен, на яких відображають: форму вершин валів чи поверхонь терас, сформованих береговими моренами, крутість схилів валів чи нахили терасовидних площин, перевищення вершин чи майданчиків один над одним та над дном долини.
  10. Склад морен гірських льодовиків, їхня потужність, різниця у складі і потужності морен на різних формах й елементах рельєфу.
  11. Для включень ератичних валунів – форма, розміри, обкатаність, напрям довгої осі, речовинний чи мінералогічний склад, порівняння з місцевими корінними породами, виявлення ділянок льодовикового знесення, ступінь полірування поверхні чи розчленованість штрихами.
  12. Будова міжморенних горизонтів, їхній генезис, кліматичні умови утворення, наявні органічні включення.
  13. Стратиграфія льодовикових відкладів і міжморенних горизонтів за розрізами в долинах гірських рік, у міжгірських депресіях і на периферії гір.
  14. Для водно-льодовикових форм у прильодовиковій гірській і передгірській зоні – параметри озів, камів, конусів винесення, флювіогляціальних терас (які продовжують кінцевоморенні пасма), камових терас, долин стоку талих вод, льодовикових озер, склад їхніх відкладів.
  15. Просторове чергування льодовикових і водно-льодовикових форм рельєфу з виділенням їхніх параметрів, ступеня збереженості у поздовжньому профілі (від карів до водно-льодовикових форм).
  16. Особливості проходження льодовикового етапу розвитку рельєфу на підставі збереженості просторового ряду форм [1].
  17. Динаміку гірських льодовиків та утворених ними форм рельєфу.

Вивчення льодовикових форм і будову їхніх відкладів виконують методами польових експедиційних досліджень із застосуванням лабораторних визначень мінералогічного та гранулометричного складу [10, 14]. Параметри важкодоступних форм екзараційного рельєфу (карів, цирків, вершин трогів) досліджують за допомогою гелікоптерів, безпілотних літальних апаратів – дронів, та на підставі космічних даних високого розрізнення. Багаторічну динаміку краю льодовика та льодовикових форм визначають за різночасовими космічними й аерофотозображеннями [17, 20]. Річну і сезонну динаміку визначають на підставі координат GPS-приймачів. Для з’ясування характеру дольодовикого рельєфу, його режиму розвитку застосовують палеогеографічні, неотектонічні та геологічні карти. Товщину сучасних гірських льодовиків визначають радіолокаційними методами. Об’єми льодовиків, запаси льоду в них з’ясовують площинним зніманням із закладанням системи профілів через поверхню льодовика, а також методом радіозондування з наступним обчисленням об’ємів за допомогою ГІС-технологій [11, 13].

Запитання для самоперевірки знань

  1. Якими методами досліджують вік, тривалість льодовикових і міжльодовикових епох?
  2. З чого складається характеристика рельєфу зони льодовикової екзарації?
  3. Які аспекти досліджень рельєфу зони льодовикової акумуляції?
  4. Перелічити види та методи вивчення рельєфу льодовикової акумуляції.
  5. Назвати види та методи досліджень рельєфу водно-льодовикової зони.
  6. Що саме вивчають у межах рельєфу гірських зледенінь?

Бібліографія

Основна

  1. Спиридонов А.И. Изучение рельефа ледникового происхождения / А.И. Спиридонов // Основы общей методики полевых геоморфологических исследований и геоморфологического картографирования. – Москва: Высш. школа, 1970. – С. 340-389.
  2. Стецюк В.В. Гляціальні процеси і відповідні форми рельєфу земної поверхні // Основи геоморфології: навч. посібник / за ред. О.М. Маринича; В.В. Стецюк, І.П. Ковальчук. – Київ: Вища школа, 2005. – С. 224-260.

Допоміжна

  1. Атлас снежно-ледовых ресурсов мира. – Москва, 1997. – 392 с.
  2. Бердников В.В. Палеокриогенный микрорельеф центра Русской равнины / В.В. Бердников. – Москва: Наука, 1976. – 126 с.
  3. Богуцький А. Б. Плейстоценові зледеніння Волинського Полісся / А. Б. Богуцький, І. І. Залеський // Українське Полісся: вчора, сьогодні, завтра: зб. наук. праць. – Луцьк: Надстир’я, 1998. – С. 100-102.
  4. Величко А.А. Криогенный рельеф позднеплейстоценовой перигляциальной зоны Восточной Европы / А.А. Величко // Четвертичный период и его история. – Москва: Наука, 1965. – С. 46-51.
  5. Герасимов И.П. Четвертичная геология / И.П. Герасимов, К.К. Марков. – Москва: Учпедгиз, 1939.
  6. Глазырин Г.Е. Распределение и режим горных ледников / Г.Е. Глазырин. – Ленинград: Гидрометеоиздат, 1985. – 179 с.
  7. Горшков Г.П. Геологическая деятельность ледников / Г.П. Горшков, А.Ф. Якушова // Общая геология. Інтернет-ресурс. Точка доступу: https://popular.geo.web.ru:2082/materials/library/yakush/capt_9.htm
  8. Краткое полевое руководство по комплексной геологической съемке четвертичных отложений. – Москва, 1957.
  9. Кузьмиченок В.А. Математическое моделирование ледникового гистерезиса / В.А. Кузьмиченок. – МГИ. Вып. 105. – 2009. – C. 29-34.
  10. Марков К.К. Четвертичный период (ледниковый период – антропогеновый период). Т. III / К.К. Марков, А.А. Величко. – Москва: Недра, 1967.
  11. Мачерет Ю.Я. Радиозондирование ледников / Ю.Я. Мачерад. – Москва: Научный мир, 2006. – 394 с.
  12. Михаленко В.Н. Глубинное строение ледников тропических и умеренных широт как основа палеоклиматических реконструкций: автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра геогр. наук / В.Н. Михаленко. – МГУ, 2004. – 42 с.
  13. Олійник Я.Б. Льодовики / Я.Б. Олійник // Загальне землезнавство
  14. Орешкин Д.Б. Следы древних ледников и методы их изучения
  15. Осипова Г.Б. Проблемы исследования колебаний горных ледников по материалам космических съемок / Г.Б. Осипова, Т.Е. Хромова, Д.Г. Цветков. – МГИ. Вып. 98. – 2005. – С. 129-134.
  16. Панов Д.Г. Общая геоморфология / Д.Г. Панов. – Москва: Высш. школа, 1966. – 428 с.
  17. Плейстоценовые оледенения Восточно-Европейской равнины. – Москва: Наука, 1981.
  18. Протасьева И.В. Аэрометоды в геокриологии / И.В. Протасьева. – Москва: Наука, 1967. – 132 с.
  19. Рычагов Г.И. Общая геоморфология: учебник. 3-е изд., перераб. и доп. / Г.И. Рычагов. – Москва: Изд-во Моск. ун-та: Наука, 2006. – С. 235-271.
  20. Тушинский Г.К. Ледники, снежинки, лавины Советского Союза / Г.К. Тушинский. – Москва: Географгиз, 1963.
  21. Флинт Р.Ф. Ледники и палеогеография плейстоцена / Р.Ф. Флинт. – Москва: ИЛ, 1963.
  22. Четвертинні зледеніння
  23. Якушко О.Ф. Геоморфологические процессы и формы рельефа областей плейстоценового оледенения / О.Ф. Якушко // Основы геоморфологии. – Минск, 1997. – С. 44-51.
Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом
При копіюванні інформації обов'язкові прямі посилання на сторінки сайту.
Всі книги та статті є власністю їхніх авторів та служать виключно для ознайомлення.