Типи магматичних порід і вулканічних форм рельєфу

Вулканічні породи за глибиною поділяють на:

• глибинні (абіссальні);
• напівглибинні (гіпабіссальні);
• виливні.

За хімічним складом (залежно від величини вмісту кремнезему SiO₂) виділяють:

• кислі,
• середні,
• основні й
• ультраосновні породи (табл. 3.5).

Кисла магма – в’язка, виходить на поверхню з вибухами, бо містить гази, низькотемпературна (950° і менше). Основна магма – текуча, виливається без вибухів, високотемпературна (1200° і вище). Саме кількість кремнезему визначає лава рідка чи в’язка. Це зумовлює тип виверження і створені форми рельєфу. За характерними формами рельєфу, які залежать від складу магми, відповідно, розпізнають тип виверження.

Дві категорії вулканічних порід залежно від фаз виверження:

• лави (ефузивна фаза);
• пірокластичні (уламкові) породи (експлозивна фаза).

Серед пірокластичних порід виділяють пухкі та зцементовані.

До пухких належать:

• бомби, 
• лапілі (рос. лапилли, англ. lapilli, нім. Lapilli) – дрібні округлої або неправильної форми шматочки пористої лави або магми розміром від горошини до волоського горіха, які викидаються під час виверження вулкана і тверднуть у повітрі [13].
• пісок,
• пил,
• попіл.

До зцементованих належать такі:

1. зцементовані гідрохімічно – туфи;
2. зцементовані лавою – кластолави;
3. ті, які спеклися без особливого цементу – ігнімбріти [10].

Вивержені вулканічні породи (лави та пірокласти) називають ефузивними. Вулканічні породи, які утворилися під поверхнею Землі, відомі як інтрузивні (рис. 3.9.4). Вони повільно остигають і мають великі кристали (наприклад, граніти). Ті, що з’являються внаслідок екструзії на поверхні, називають екструзивними. Завдяки швидкому остиганню, кристали менші. Наприклад базальт [16].

Рис. 3.9.4. Структурні співвідношення різних типів інтрузивних та ефузивних порід (за Ф.П. Янгом) [18]

Рельєф вулканічних областей поділяють на два типи:

• акумулятивний – утворений внаслідок накопичень продуктів вивержень
  • лавові покриви,
  • нагромадження пірокластичного матеріалу,
  • шлакові конуси,
  • куполи,
  • стратовулкани,
  • лавові стовпи,
  • обеліски (рис. 3.9.5);
• деструктивний – виникає внаслідок вибухової діяльності вулкана та руйнування раніше утворених форм
  • трубки вибуху,
  • кратери,
  • маари – плоскодонні лійкоподібні кратери вибуху, утворені за однократного виверження,
  • кальдери – великі (10-15 км) заглиблення, утворені внаслідок потужних вибухів і руйнування вулканічних, апаратів. Виділяють кальдери вибуху та гравітаційні (обвали порід вздовж розломів, які перетинають вулкани),
  • шарра – борозни на схилах вулкана, які сформовані розпеченими уламками, що скочуються вниз. Біля вершини ширші і глибші, звужуються, міліють донизу вулканічного купола.

Рис. 3.9.5. Лавові стовпи (на задньому плані) і поверхня лавового покриву (на передньому) на о. Тенеріфе поблизу вулкана Тейде (Канарські о-ви) (світлина М. Іваника)

Розрізняють такі підтипи акумулятивного рельєфу:

1. ефузивний рельєф. В’язкі лави кислого складу утворюють круті схили вулканічних конусів і куполів, а рідкі лави основного складу – пологі поверхні вулканічних щитів, плато, окремих потоків;
2. експлозивний рельєф. Розрізняють поверхні акумуляції двох типів:
   • здебільшого великоуламкового матеріалу;
   • поверхні, складені дрібними пірокластичними масами.
   Великі уламки накопичуються біля центрів вивержень, дрібні – у вигляді грязевих потоків займають зниження рельєфу або виносяться повітряними масами й осідають на периферії вулканічних областей;
3. екструзивний рельєф. Генетичні різновиди такі:
   • ліпаритові та трахітові куполи, витиснуті пластичнними та в’язкими середньоі низькотемпературними лавами. Мають флюїдальну текстуру лави, куполи висотою десятки метрів;
   • андезитові та дацитові куполи, витиснуті в’язкими низькотемпературними лавами. Куполи у розрізі мають віялоподібну текстуру з падінням пластів 45° і більше;
   • первинна брекчія – нависаючі над жерлом брили застиглої лави з уламками порід кратера;
   • лавові пробки – вертикальні моноліти над жерлом чи у кратері;
   • лавові обеліски, голки – стовпи застиглої лави;
4. експлозивно-ефузивний рельєф. До цього типу належать стратовулкани – це полігенні вулкани, для яких характерні багаторазові виверження, що чергуються з тривалими паузами. Вони складені пірокластичними відкладами, лавовими потоками і туфами. За положенням стосовно жерла виділяється головний вулкан (центральний), розташований над постійним жерлом, і побічний вулкан (паразитичний, латеральний, бічний), який утворюється на схилі головного вулкана або біля його підніжжя;
5. екструзивно-ефузивний рельєф. Це вулкани з вихідним каналом і язиками лави;
6. екструзивно-експлозивний рельєф. Формуються вулкани з кратером і пірокластичним матеріалом [20].

Форми рельєфу інтрузивного магматизму:

• батоліти – великі, понад 200 км², куполоподібні форми залягання магми у товщі осадових порід;
• лаколіти – склепінчасте підняття магмою товщі порід, у яку вона проникає;
• дайки – тріщинні магматичні заповнення;
• сіли – проникнення магми у пласти порід, паралельні до площин напластування;
• неки – заповнені розплавом канали (рис. 3.9.6).

Рис. 3.9.6. Інтрузивна форма – нек на фоні вулкана Тейде на о. Тенеріфе (Канарські о-ви) (світлина М. Іваника)

Види поствулканічної діяльності:

• сольфатаро-фумарольна – виходи вулканічних парів і газів;
• гейзери;
• грязеві вулкани (сальзи).