Основні екологічні проблеми Африки

Втрата тропічних лісів і посилення процесів опустелення сьогодні – це основні екологічні проблеми Африки, адже наслідком стали зменшення площі орних земель, пасовищ, розвивається інтенсивна деградація ґрунтового покриву. З огляду на надмірної експлуатацію ресурсів дикої природи, зникають цілі види фауни і флори. Результатом антропогенних впливів, окрім безпосереднього скорочення лісових площ, став розвиток вторинних лісів і саван, обміління річок, процеси засолення і заболочення ґрунтів, забруднення повітря і вод.

Оскільки лісові тропічні формації найбільш екологічно нестійкі та вразливі, то вони й зазнають найбільших втрат як за кількістю видів, так і в біологічній продуктивності екосистем. Уважають, що африканські гілеї, порівняно з іншими вологими тропічними лісами, зазнали найбільшого антропогенного тиску. Головною причиною є підсічно-вогнева система землеробства, масштабні лісорозробки, що виснажують лісові ресурси, а також будівництво доріг та зростання міст. За даними досліджень, щорічно вирубують ліси на площі 10-15 млн га. Знищення лісів пов’язане також з енергетичною проблемою – близько 70% загального споживання енергії покривається за рахунок деревного палива.

Вирубування лісів супроводжується активізацію ерозії на схилах, посиленням зсувних процесів, змінюється місцевий клімат – зростають добові амплітуди температур і випаровування.

В умовах інтенсивного промивного режиму попіл швидко вимивається, ґрунт виснажується, тому через 2-3 роки оброблювані ділянки занедбують, а дечерез кілька років починається відновлення лісу. Загальна тенденція спрямована на відновлення первинного лісу, але при повторних вирубуваннях і випалюванні утворюються вторинні трав’яні савани з окремими вогнестійкими деревами.

Найвідчутнішого антропогенного впливу зазнав природний рослинний покрив середземноморських ландшафтів. На північноафриканському середземномор’ї на рівнинах і передгір’ях від первинних твердолистих лісів залишилися тільки розріджені угрупування з маслин і фісташок, кермесового дуба та зарослі типу маквіс; площа гірських лісів скоротилася вдвічі, а 92% рівнинних та передгірських оливково-фісташкових лісів замінили виноградники та плантації цитрусових. У південноафриканських середземноморських та вологих субтропічних ландшафтах залишилися тільки невеличкі фрагменти первинної лісової рослинності у найнедоступніших районах. Фінбош та штучні насадження інтродуцентів значно утруднюють відтворення природної рослинності регіону.

Форми антропогенного впливу на ландшафти саван пов’язані головно з щорічними випалюваннями для розчищення нових ділянок під ріллю та стимулювання росту трав на пасовищах. Під впливом пожеж закинута рілля досить швидко заростає багаторічними злаками, а однолітні рослини щезають. Випалювання перешкоджає відновленню деревної рослинності, яку водночас інтенсивно вирубують на паливо.

Вирубування лісів і знищення природної рослинності, нерегульоване випасання худоби, обробіток земель без дотримання основних правил агротехніки є однією з причин опустелювання. Пустелі та напівпустелі займають 40% площі континенту. Опустелювання в районах, прилеглих до Сахари, Калахарі та інших зонах охопило понад мільйон квадратних кілометрів. Дистанційні спостереження та моніторинг дали змогу встановити, що причиною опустелювання є не тільки багаторічне зменшення кількості опадів, а й хижацьке використання природних ресурсів в аридних і семіаридних зонах.

У структурі земельного фонду Африки орні землі займають понад 10% загальної площі (дані ФАО). Причинами руйнування ґрунтового покриву вважають зростання щільності сільськогосподарського населення, скорочення термінів перелогів у системі підсічно-вогневого землеробства збільшення поголів’я худоби та навантаження на пасовища, а також дорожне будівництво і знищення лісів, що спричиняє катастрофічне змивання ґрунтів і розвиток ерозії, особливо на схилах.

Протягом останніх тридцяти років країни африканського континенту використовували для захоронення небезпечних токсичних відходів.

Як приклад: у передмісті столиці Гани Аккрі розміщене одне з найбільших світових звалищ електронних відходів Агбоблоші, куди більше двадцяти років звозять комп’ютерну техніку (і не тільки) зі США, Великобританії, Німеччини та ін. країн.

Проблема захоронення небезпечних відходів стала настільки серйозною для світової екології, що спричинила спроби відрегулювати і створити можливість контролю міжнародної торгівлі та вивезення небезпечних відходів: «Базельська угода» від 1987 р., Програма захисту оточуючого середовища ООН з контролю за обігом небезпечних відходів в Каїрі, рішення Організації африканської єдності щодо регламентування ввезення небезпечних відходів.

Значних збитків довкіллю Африки завдає добування корисних копалин, який ведеться із застосуванням застарілих технологій.

Приклад: наслідком добування нафти в районі дельти р. Нігер стали понад сім тисяч випадків її розливів за останні 25 років; у м. Кабве – другому за величиною місті Замбії велися нерегульовані добування і перероблення цинку, свинцю, ванадію, кадмію, титану та ін. безпосередньо на території міста, що призвело до забруднення ґрунту і вод важкими металами та значного збільшення захворюваності населення.

Все більш актуальною в Африці стає проблема забруднення повітря. В 2005 р. глобальна частка Африки у забрудненні атмосфери становила всього 5% для діоксиду сірки й оксиду азоту та до 20% для органічного водню. За даними досліджень, опублікованими в Environmental Research Letters, з 1990 р. по 2013 р. забруднення повітря Африки збільшилося на 36%, а до 2030 р. вона стане основним забруднювачем атмосфери Землі, викидаючи в повітря 55% від світового рівня викидів, унаслідок вибухового зростання міст, а отже, інтенсивнішого спалювання бензину, дизпалива, вугілля та деревини.

Будівництво великих водосховищ на Замбезі, Вольті, Нілі змінили клімат прилеглих територій та гідрологічний режим цих рік.