Уявлення про стадії та процеси осадового породоутворення

Перш ніж розглядати стадіальні перетворення мінеральних компонентів, структур і текстур осадових порід, проаналізуємо сучасний стан уявлень про етапи осадового породоутворення. Про них необхідно знати, щоб чіткіше уявляти ті діагностичні ознаки та критерії, на підставі яких ці стадії реконструюють. Щодо них єдиної думки в літологів різних шкіл немає. Тому дослідник повинен враховувати різні погляди і, відштовхуючись від них або спираючись на них, аргументувати свої висновки конкретним результатом стадіальних спостережень.

Будь-яку осадову породу можна уявити як геологічне утворення, яке належить (у період його вивчення) до конкретного етапу в циклі осадових процесів. Весь цей цикл відбувається безперервно-перервно або стадійно. Як відомо, до нього входять дві головні стадії: осадоутворення (седиментогенез) та породоутворення (літогенез), які, відповідно, об’єднують низку стадій дрібніших порядків.

Седиментогенез починається мобілізацією осадової речовини (гіпергенними або вулканогенно-осадовими процесами) і потім реалізується на подальших стадіях транспортування цієї речовини та нагромадження її у вигляді осаду. Усе це відбувається в екзогенних умовах зони осадонагромадження в межах конкретного седиментаційного басейну. Седиментаційним басейном називають ділянку земної поверхні, на якій нагромаджуються осади (охоплює як область кінцевого осадонагромадження, так і площі мобілізації та транспортування речовини).

Потім у випадку, якщо тектонічне опускання не дає змоги знову повторитися цьому циклу седиментації, тобто якщо осад більш-менш стабільно занурюється під покрив молодших відкладів, починається осадове породоутворення (власне літогенез), яке охоплює стадії

діагенезу,
катагенезу (початкового, середнього та пізнього, або глибокого),
а також метагенезу (раннього та пізнього).

Це все відбувається в басейні породоутворення – великій тектонічній структурі, яка заповнена осадовими відкладами. Осадову оболонку Землі загалом називають стратисферою. Вона містить багато басейнів породоутворення. Їхнє речовинне наповнення не є незмінним після завершення седиментогенезу. “Повільно та довго можуть відбуватися реакції між складовими частинами осаду; уже у вигляді гірської породи виходить осад на поверхню Землі тоді, коли всередині нього все ще не настало повної рівноваги і його складові продовжують взаємодіяти одна з одною. Однак тут втручаються в історію осадової породи нові елементи, які властиві тому новому середовищу, у яке він потрапив унаслідок своїх переміщень. І речовина осадової породи, окрім прагнення до усунення внутрішніх суперечностей, починає врівноважуватися з новим навколишнім середовищем” (Л. Пустовалов, 1940).

Процеси літогенезу або завершуються перетворенням осадової породи в метаморфічну, або на будь-якій стадії перериваються внаслідок нового підняття, ерозії та залучення в наступний цикл седименто- та літогенезу.