Хмелевський В. О.
Особливості стадіального аналізу літогенезу

Структурні новоутворення в гірських породах. Структури регенерації. Структури гравітаційної корозії

Структури сполучення механічного ущільнення з розчиненням твердих мінеральних частинок

Ці структури іноді в літературі називають структурами гравітаційної корозії. Від попередніх вони відрізняються тим, що виникають на контактах твердих зерен, які механічно не ущільнюються (кварц з кварцом, кварц з польовим шпатом або будь-яким іншим мінералом). У цьому випадку в разі сильного зовнішнього навантаження тиску товщі порід, розміщених вище, та за наявності міжзернової водно-флюїдної фази починаються процеси розчинення твердих мінеральних частинок. Частинкам властива анізотропія фізичних властивостей у різних напрямах. Завдяки їй навіть під час здавлювання двох однакових мінералів, які повернуті різними кристалографічними осями, один з них завжди є менш стійким і більш піддатливим до розчинення. Цьому сприяють також можливі дефекти кристалічних ґраток, мікротріщинуватість та інші типоморфні особливості кородованого зерна. Механізм таких процесів докладно проаналізований А. Копелійовичем (1965). Учений також запропонував назви для трьох різновидів структур гравітаційної корозії:

  • конформних,
  • інкорпораційних та
  • мікростилолітових.

Ці структури можуть виникати на підстадії початкового катагенезу, однак масового розвитку набувають на підстадії пізнього (глибокого) катагенезу, де вони парагенетично пов’язані зі структурами регенерації уламкових мінеральних частинок.

Структури регенерації

Регенерацією кристала називають процес відновлення ним своєї нормальної (плоскогранної та прямореберної) форми під час перебування в середовищі перенасичених розчинів відповідного складу. В осадових товщах цей процес, зазвичай, зачіпає уламкові мінеральні зерна в пісковиках і гравелітах (кварцу, польових шпатів, карбонатів, епідоту, гранату та ін.) або фрагменти деяких скелетних решток у детритових вапняках (головно членики криноідей кальцитового складу). Головною умовою регенерації є зовнішнє підтікання необхідної речовини до поверхні зерна. От чому на підстадії глибокого катагенезу регенераційні структури пісковиків бувають так тісно пов’язані з гравітаційно-корозійними структурами: компоненти, що надходять у розчин, реалізують себе по сусідству (на ділянках порівняно нижчого тиску) у вигляді регенераційних наростів. Однак можливе й інше джерело речовини. Розчини можуть привносити речовину і зовні. А тому ці структури властиві не обов’язково тільки глибокому катагенезу, а також початковому катагенезу і навіть діагенезу.

Тут же зафіксовано загальні морфологічні ознаки всіх регенераційних структур. Обростаючи облямівкою, мінерал осадової породи майже ніколи не досягає досконалої форми, бо йому заважають сусідні тісно згруповані компоненти. Тому він має вигляд плівки або окремих відростків і може виглядати як звичайний цемент плівкового або порового типу. Проте від плівки або відростків регенераційну облямівку відрізняє спільність її оптичного орієнтування з орієнтуванням кристала, що її оточує. Це легко перевірити, навперемінно вмикаючи та вимикаючи аналізатор у мікроскопі та повертаючи предметний столик. Загасання та просвітлення в зерні й регенераційних наростах будуть синхронними.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом
При копіюванні інформації обов'язкові прямі посилання на сторінки сайту.
Всі книги та статті є власністю їхніх авторів та служать виключно для ознайомлення.