Хмелевський В. О.
Особливості стадіального аналізу літогенезу

Структурні новоутворення гірських порід. Структури обростання мінеральних частинок

Структури обростання відрізняються від регенераційних тим, що нарости на мінеральному зерні мають, зазвичай, інший речовинний склад, ніж зерно. Це можуть бути плівки з лусочок глинистих мінералів або дрібних кристаликів карбонатного, фосфатного, кварцового й іншого складу. Найчастіше вони орієнтовані перпендикулярно до слабко кородованої поверхні кластогенного компонента породи. І якщо їх багато, то під мікроскопом спостерігаємо облямівки з будовою тонких щіточок – крустифікаційні оболонки. У породі виділяється крустифікаційний тип цементу, якщо їх є велика кількість. Розвитку крустифікації сприяють умови роззосередження уламкових частинок та наявність вільних проміжків між ними. А тому вона виникає до суттєвого ущільнення відкладів і належить до ознак ранніх стадій літогенезу – діагенезу або початку катагенезу.

Також відомий інший вид структур – глибокого вростання новоутворених мінералів у напрямі від поверхні всередину регенерованого уламкового зерна. До нього належать вростки слюди або хлориту в край частинок кварцу та плагіоклазів у метапісковику. Такі структури з’являються синхронно з бластичними. Вони характеризують початок метагенезу та зберігаються до ранньометаморфічної стадії включно. До них іноді застосовують спеціальні терміни: шипуваті та бородаті. Між собою вони відрізняються лише тим, що в других шипуваті вростки не роззосереджуються по всьому периметру кластогенної частинки, а концентруються тільки на двох полярно протилежних ділянках у вигляді двох пучків, або “борід”. Таке їхнє розташування пояснюють “принципом Рікке”: у напрямі вектора тиску на мінеральне зерно активізуються процеси його корозії, а в поперечному перерізі умови сприяють процесам кристалізації. Там і розвиваються “бородаті” мінеральні нарости. Отже, вони слугують чітким індикатором високого одностороннього тиску (стресу). Тому “бородаті” структури простежуються тільки в областях розвитку геосинклінальної складчастості в парагенезисі з текстурами кліважу.

“Шипувата” структура може простежуватися в шліфі, зробленому в площині розвитку “борід”, або розвивається в місцях з більш-менш рівномірним розподілом навантаження на породу.

Відомий ще один різновид типово метагенетичних структур, споріднений з двома попередніми. Це структури диференціального сковзання. Їхній вигляд такий: два щільно притиснуті одне до одного мінеральні зерна, які спочатку зазнали гравітаційної корозії, з прониклими впоперек межі їхнього розділення видовженими лусочками слюди. Кожна лусочка проникає в обидва зерна однаково. Вона орієнтована не строго перпендикулярно, а під деяким кутом до простягання межі між зернами. Усі лусочки слюди виявляються нахиленими в одному напрямі й майже під однаковими кутами. Під мікроскопом вони нагадують перекошені сходини покладеної набік дерев’яної драбини.

Описані співвідношення новоутворень свідчать про декілька (принаймні три) етапів формування цієї структури.

  1. крайнє ущільнення з інкорпорацією та регенерацією седиментогенних мінеральних частинок.
  2. кристалізація поперечних шипуватих вростків слюди.
  3. зміщення скріплених цими вростками мікроблоків у породі (їхнє диференційне сковзання) під дією поздовжніх напружень. Очевидно, що за весь цей час напрям вектора тиску змінювався двічі або тричі.

Такого типу структури, як і “бородаті”, причетні до кліважу. Їх описував І. Симанович (1978) у місцях інтенсивної складчастості сегозерських кварцитоподібних метапісковиків докембрію Карелії, а також у зонах початку метаморфічних перетворень піщаних порід карбону та пермі верхоянського комплексу.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом
При копіюванні інформації обов'язкові прямі посилання на сторінки сайту.
Всі книги та статті є власністю їхніх авторів та служать виключно для ознайомлення.