Росія

Географічне положення Росії 

Характер кордонів Росії в межах СНД має нові риси політико- та економіко-географічного положення (порівняно з ЕГП колишнього СРСР): на заході Росія зберегла сухопутні кордони з Норвегією, Фінляндією і здобула нові — з Естонією, Латвією, Білоруссю та Україною; Польщею і Литвою вона межує тільки в межах Калінінградської області, як відокремлена від території Росії Литвою та Білоруссю. На півдні Росія межує з Грузією та Азербайджаном, а далі на схід — з Казахстаном, що відокремив від неї країни Центральної Азії. Східні кордони не зазнали змін: вона межує Китаєм, Монголією, КНДР, через протоки Лаперуза, Кунаширську та Японське море з Японією.

Росія омивається водами Атлантичного, Північного Льодовитого та Тихого океанів, тому 2/3 її кордонів — морські. Але вона втратила основні порти на Чорному та Балтійському морях, які відповідно відійшли до України, Литви, Латвії та Естонії.

За площею (17075,4 млн. км кв.) Росія займає перше місце у світі. В Європі розташована 1/4 її території, а в Азії — 3/4.

За державним ладом Росія — президентсько-парламентська федеративна республіка.

Природно-ресурсний потенціал

Росія добре забезпечена паливними природними ресурсами: великі поклади кам'яного вугілля (Кузнецький, Печорський, Іркутський, Південно-Якутський басейни), нафти й газу (Волго-Уральська, Західносибірська, Північнокавказька, Тімано-Печорська провінції). Є значні поклади бурого вугілля, торфу, горючих сланців, урану.

Родовища залізних руд залягають на Уралі, у Сибіру, у центрі європейської частини (Курська магнітна аномалія, на Кольському півострові). Поклади марганцевих руд є на Уралі, у Сибіру, що сприяє формуванню тут металургійних баз. У Росії є значні поклади мідних, поліметалевих, олов'яних, алюмінієвих (бокситів), дорогоцінних і рідкісних металів (Урал, Західний Сибір).

Росія займає перше або одне з перших місць у світі за розвіданими запасами більшості корисних копалин, у тому числі нафти, газу, руд чорних та ряду кольорових металів.

З нерудних корисних копалин поширені родовища калійної та кам'яної солей (Поволжя, Алтай, Східний Сибір), фосфоритів і апатитів (Кольський півострів, Європейський Центр, Сибір). Крім того, є значні родовища сірки, азбесту, алмазів, будівельних матеріалів (див. рис. 62).

Рис. 62. Мінеральні ресурси Росії

З попередніх курсів географії пригадайте особливості рельєфу, клімату, розміщення природних зон Росії. Дайте характеристику гідроресурсів.

Населення Росії 

Для Росії характерний перший тип відтворення населення. Починаючи з 1960 р., народжуваність помітно зменшувалася, а з 1991 р. країна перейшла на депопуляційний рівень, що обумовлюється сукупністю соціально-демографічних чинників (див. табл. 12).

Розміщення населення по території Росії характеризується різкими контрастами. В європейській частині (включаючи Урал) проживає 78% загальної кількості населення, порівняно густо заселені південь Сибіру та Далекого Сходу. Це так звана головна смуга розселення, де на 1/3 території країни проживає 93% всього населення. Величезні простори тундри і тайги заселені рідко, тут дуже незначна мережа поселень.

У містах проживає 74% населення. Великі міські агломерації зосереджують понад 1/3 міського населення, серед них особливо виділяються Московська, Санкт-Петербурзька, Нижньо-Новгородська, Єкатеринбурзька, Челябінська. Соціально-економічний, науковий, культурний потенціал Москви та Санкт-Петербурга є одним з найбільших не тільки країни, а й Європи і світу. Найбільш урбанізовані райони — Центр, Північний Захід, Урал, південь Далекого Сходу, найменш — північ Сибіру та Далекого Сходу. У національному складі населення переважають росіяни (82,6%), татари (4,2%) та українці (2,5%).

Структура зайнятості типова для постсоціалістичних країн: 2/3 населення працює в матеріальному виробництві (з них 45% — у промисловості та 10% — у сільському господарстві) і тільки третина — у сфері послуг.

Загальна характеристика господарства

Росія має значний економічний потенціал. Проте країна посідала за обсягом ВНП на душу населення — 70 місце у 1995 р. За останнім показником Росія поступається багатьом країнам, що розвиваються. Кризові явища охопили всі галузі господарства. Причини цього криються, як і в інших республіках колишнього СРСР, в екстенсивному розвитку в попередні десятиліття, а також у застосуванні застарілих енерго-, матеріало- та трудомістких технологій. Це призвело до випуску дорогої та неконкурентноспроможної продукції. Крім того, розрив економічних зв'язків посилює кризові явища.