Бершадська Т.
Економічна та соціальна географія світу

Країни Африки. Австралія та Океанія

Основні висновки

Країни Африки, Океанії та Австралія перебувають на різних етапах економічного розвитку. ПАР, Австралія та Нова Зеландія — розвинуті держави. Більшість держав Африки та Океанії — найменш розвинуті країни світу.

Для Австралії, Нової Зеландії, як і для Канади, характерний посилений розвиток експортних галузей (гірничодобувної промисловості та сільського господарства), що є наслідком колоніальної залежності в минулому. На сучасному етапі це диктується попитом на таку продукцію в інших країнах світу.

Значний вплив на рівень розвитку країн Африки та Океанії має економіко-географічне положення.

У більшості країн Африки досі триває формування етносів. Швидке зростання населення загострює соціальні проблеми. Ці чинники спричиняють численні збройні конфлікти, політичну нестабільність у багатьох країнах.

Перевірте себе

  1. Яку роль у розвитку країн регіону відіграє їх ЕГП? Які зміни в ЕГП країн відбуваються у наш час? Свою думку обгрунтуйте.
  2. Як позначається на економічному розвитку країн Африки демографічний вибух?
  3. Чому більшість країн Африки є найменш розвиненими у світі?
  4. Чому, незважаючи на високий рівень економіки, Австралія і Нова Зеландія зберігають у міжнародному географічному поділі праці аграрно-сировинну спеціалізацію?

Вивчивши тему, ви повинні вміти:

  • називати та показувати на карті:
    • країни Африки за регіонами, Австралію, Нову Зеландію, найбільші країни Океанії та їхні столиці;
  • характеризувати:
    • загальні риси ЕГП країн Африки, Австралії, Нової Зеландії та Океанії;
    • особливості географії населення країн та регіонів;
    • природно-ресурсний потенціал країн та регіонів;
  • визначати:
    • особливості галузевої структури та територіальної організації господарства держав та регіонів;
  • розкривати:
    • роль країн Африки, Австралії, Нової Зеландії та Океанії у світовому господарстві;
  • складати:
    • порівняльну характеристику господарства країн та регіонів світу;
  • аналізувати:
    • причини економічного відставання країн Африки.

Поглиблюємо знання

Країни Африки, Океанії та Австралія належать до різних типів країн за рівнем економічного розвитку. Австралія та Нова Зеландія належать до групи розвинених країн і вийшли відповідно на друге та двадцяте місце (із 60 найбільш розвинутих держав світу) за рівнем використання інтернетівських комерційних операцій. Більшість країн Океанії — аграрні країни, основу економіки яких становить тропічне землеробство (вирощування овочів і фруктів) та тваринництво. Розвиток економіки гальмується дефіцитом паливних ресурсів.

У найгіршому становищі перебувають більшість країн Африки, у яких встановилися авторитарні режими, боротьба за владу призводить до частих воєнних переворотів та політичного безладдя. Захоплення влади певною етнічною групою в умовах, коли нації ще не сформовані, викликає жорстокі міжетнічні сутички (Сомалі, Ліберія, Демократична Республіка Конго, Уганда тощо). Ситуація ускладнюється ще й тим, що у роки колоніалізму кордони більшості країн були проведені без урахування історичних та етнічних особливостей: 50% кордонів африканських країн були проведені по паралелях і меридіанах, 30% — просто по прямих лініях і тільки 20% — з урахуванням кордонів, які склалися на час колонізації країн.

Тропічна Африка і на початку XXI ст. залишається найвідсталішим регіоном світу. Намагання країн швидко змінити традиційні архаїчні уклади ведення господарства, відмовитися від ролі сировинних придатків розвинутих країн в умовах, коли абсолютна більшість населення є неписьменною та відповідно нестачі кваліфікованих робітників, які розуміють необхідність проведення реформ, призвели до того, що країни Африки у кінці XX ст. не витримали конкуренції на світовому ринку із країнами Азії та Латинської Америки у виробництві традиційно прибуткових сільськогосподарських культур (кава, какао, арахіс, пальмова олія). Доходи від експорту, який є чи не єдиним джерелом поповнення бюджету африканських держав, зменшилися, а частка континенту у світовій торгівлі скоротилася у кінці 90-х років XX ст. до 3%. Лише ті країни, які не відмовилися від подальшого розвитку експортних галузей, залишаються відносно економічно стабільними. Неписьменність населення та те, що мільйони людей перебувають чи не на первісній стадії розвитку, особливо у внутрішніх районах Тропічної Африки, унеможливлює використання новітніх технологій і стримує розвиток обробної промисловості.

Новою реальністю постколоніальної Африки став голод. Якщо у часи колоніалізму континент сам цілком забезпечував себе продуктами харчування, то у середині 90-х років XX ст. 150 млн. африканців потерпали від голоду і вижили тільки завдяки гуманітарній допомозі ООН. У 80-90 роках XX ст. у багатьох країнах Африки були прийняті програми пріоритетного розвитку сільського господарства та пов'язаних з ним галузей промисловості, тобто АПК. Але розвиток цих галузей господарства стримується багатоукладністю, низькою товарністю сільського господарства, слабкими зв'язками підприємств АПК із внутрішнім та світовим ринками. Найбільшого розвитку АПК зуміли досягти тільки декілька країн: Кот-Д’Івуар (цукротростинні АПК, плантації олійних та кокосових пальм), Камерун (виробництво і переробка бавовнику, рису, плодових та городніх культур), Малі, Нігерія, Нігер, Демократична Республіка Конго (виробництво та переробка рису та цукрової тростини), Кенія, Марокко, Ангола (виробництво та переробка цукрової тростини).

Запрошуємо до дискусії

Порівняйте країни, що розвиваються, Латинської Америки, Африки та Азії. У чому, на вашу думку, полягають головні причини соціально-економічних проблем, які переживають ці країни?

Які перспективи розвитку мають країни, що розвиваються, в умовах глобалізації економіки світу?