Оформлення магістерських та дипломних робіт
3.3. Карти, ілюстративний матеріал
Картографічні матеріали слугують важливою складовою частиною дипломної (магістерської) роботи. Карти є способом фіксації і систематизації фактичного матеріалу, основою математичного моделювання, засобом встановлення географічних закономірностей, обґрунтування теоретичних висновків, розробки практичних рекомендацій.
При складанні карт необхідно враховувати три особливості:
1) базуватись на знанні суті картографованого об'єкта, його генези, морфології, віку та особливостей просторового розміщення;
2) відображати об'єкти картографування відповідно до вимог і норм картографічної науки;
3) обов'язково зазначати джерела, на основі яких складено карту.
Карти гідроекологічної та геоекологічної тематики демонструють, зазвичай, дані польових досліджень (польового картографування), результати дешифрування аерофото- і космознімків, фондові матеріали, статистичні і лабораторні дані тощо. При використанні цих відомостей важливо оцінити їхню точність, детальність і сучасність. Доцільно основну карту супроводити картою-врізкою вивченості території.
Тематичний зміст карти повинен бути просторово чітко ув'язаний з географічною основою.
Важливу роль при складанні та оформленні карти відіграє компонування. Назву карти подають над її північною частиною посередині або зліва. Розмір шрифту повинен корелювати з розміром карти. Умовні позначення розташовують справа під картою або компонують під південною рамкою карти. Масштаб зазначають під заголовком карти або під її нижньою рамкою.
Важливе значення має вибір способів картографічного зображення явищ – ареалів, значків, знаків руху, ізоліній, якісного і кількісного фону, локалізованих діаграм, картограм, картодіаграм, точкового.
Усі об'єкти, розташовані на карті, відображають в умовних позначеннях. Легенда повинна бути лаконічною і чіткою. Знаки і пояснюючі надписи розташовують у легенді компактно і виконують картографічними шрифтами.
Рисунками в дипломній (магістерській) роботі називають всі ілюстрації (фотографії, схеми, графіки, блок-діаграми, карти, малюнки і т.д.). Рисунок у роботі слугує елементом, який за значенням відповідає тексту, а за наочністю і дохідливістю переважає його. Рисунок повинен доповнювати текст, нести нову інформацію, розкривати взаємозв'язки і залежності явищ. Отож підбору та якісному оформленню рисунків надають великого значення.
Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їхнє чітке відтворення.
Кожен рисунок має порядковий номер і підпис, в якому подають назву рисунка, пояснення усіх необхідних деталей. Після підпису рисунка зазначають автора (якщо рисунок не належить виконавцеві роботи) або джерело інформації, з якого його запозичено.
Значної уваги необхідно приділити складанню графіків, до оформлення яких висувають певні вимоги:
1) осі координат графіків з числовими значеннями величин оформляють як перпендикулярну масштабну рамку; у випадку зображення якісних характеристик осі координат закінчують стрілками;
2) написи по осі абсцис та ординат мають бути стислими і містити буквені позначення, які не повинні виходити за межі рамок;
3) при оцифруванні шкали цифри необхідно писати через 2 або 5 значень.
У графіках і діаграмах обов'язково зазначають одиниці виміру. Приклади оформлення рисунків подано у додатку Ж.
Фотознімки розміром, меншим за формат А4, повинні бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу формату А4 або заскановані і роздруковані на кольоровому принтері.
3.4. Таблиці, формули, посилання
Цифровий матеріал, зазвичай, оформляють у вигляді таблиць.
Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Слово «Таблиця» та її номер набирають курсивом.
Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.
Приклад побудови таблиці:
Таблицю розташовану на альбомному аркуші, розміщують так, щоб її можна було читати з поворотом аркуша за годинниковою стрілкою.
Якщо текст, який повторюється в колонці таблиці, складається з одного слова, його можна замінити лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр не рекомендують. Якщо цифрові чи інші дані у будь-якому рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.
Усі цифри в таблиці необхідно наводити з однаковою точністю. Якщо всі цифри у таблиці наводять в однакових одиницях виміру, то розмірність зазначають одразу ж після назви.
Таблицю розташовують після першого згадування про неї у тексті. При посиланні на таблицю в тексті достатньо зазначити в дужках скорочене слово таблиця з її порядковим номером, наприклад: (табл.2).
Таблиці повинні бути наочними, зрозумілими без звертання до тексту. Якщо ж цього досягти неможливо, то пояснення дають у тексті, що йде безпосередньо перед або за таблицею.
Приклад оформлення таблиці наведено в додатку Д.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів необхідно подавати безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій їх подано у формулі (зліва направо). Значення кожного символу і числового коефіцієнта необхідно подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.
Рівняння і формули необхідно відокремлювати від тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (•) і ділення (:); знак, яким завершують попередній рядок, повторюють на початку наступного рядка, а далі пишуть продовження формули.
При написанні дипломної (магістерської) роботи студентові необхідно робити посилання на джерела, матеріали чи окремі результати з яких наведено в роботі, або на ідеях і висновках яких розроблено проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячено роботу. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.
Посилатися необхідно на останні видання публікацій. Посилання у тексті на джерела позначають порядковим номером за переліком посилань, з обох боків виділеним двома квадратними дужками, наприклад «у праці [15]...». Відповідний опис у бібліографічному списку: 15. Романенко В.Д. Основи гідроекології: Підручник. – К.: Обереги, 2001. – 728 с.
3.5. Список використаних літературних джерел
Список використаних літературних джерел необхідно укладати в алфавітному порядку за прізвищами перших авторів або заголовків (за наявності у списку більше трьох авторів теж в алфавітному порядку). Іноземні джерела подають наприкінці списку також в алфавітному порядку. Відомості про джерела, які формують список, необхідно подавати згідно з вимогами державного стандарту з обов'язковим наведенням назви праці, місця видання і видавництва, року видання та з зазначенням загальної кількості сторінок. Якщо використовують окрему статтю збірника наукових праць або часопису, то зазначають сторінки початку і закінчення цієї статті. При використанні матеріалів з мережі Інтернет у списку використаних джерел обов'язково вказують електронну адресу веб-сторінки. Приклади оформлення бібліографічного опису у списку використаних літературних джерел наведено у додатку 3.
3.6. Оформлення додатків до роботи
Додатки оформлюють як продовження дипломної (магістерської) роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилання на них у тексті. Кожен додаток необхідно починати з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично щодо тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої симетрично друкують слово «Додаток __» і велику літеру, що означає порядковість додатка.
Додатки позначають послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, И, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д. Перший додаток позначають як додаток А.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. ДСТУ3008-95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення. – К.: Держстандарт України, 1995.
2. Довідник здобувача наукового ступеня. Збірник нормативних документів та інформаційних матеріалів з питань атестації наукових кадрів вищої кваліфікації / Упорядник Ю. І. Цеков; переднє слово Р. В. Бойка. – К.: Редакція «Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України», 1999. – 64 с.
3. Ковальчук І. П.Методичні вказівки з підготовки курсових і дипломних робіт геоморфологічної тематики для студентів географічного факультету. – Львів: Вид-во ЛДУ, 1989. – 35 с.
4. Койнова І. Б., Рожко І. М.Методичні вказівки для написання дипломних робіт студентами спеціальності «Менеджмент організацій» спеціалізації «Менеджмент природоохоронної діяльності» – Львів: Нова марка, 2002. – 31 с.
5. Кучик О. С, Мальський М. 3.Основні вимоги до написання та оформлення дипломної роботи (методичні вказівки для студентів спеціальностей «Міжнародні відносини», «Міжнародне право», «Країнознавство» факультету міжнародних відносин). – Львів: Факультет міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка. – Львів, 2001. – 24 с.