Другий і третій водний кадастр

Другий водний кадастр. Унаслідок зростання потреб науки і практики в гідрологічних даних у 1960 році Головне управління гідрометеорологічної служби при Раді Міністрів СРСР ухвалило рішення щодо узагальнення матеріалів про водні ресурси країни.
У 1960-1973 роках виконано новий цикл кадастрових робіт, який завершився підготовкою фундаментального видання — другого водного кадастру.
Другий водний кадастр, що охоплював усю територію СРСР, був опублікований під назвою "Ресурсы поверхностных вод СССР".

Він налічує серії:

1. Гідрологічна вивченість — відомості про проведені стаціонарні спостереження та експедиційні дослідження водних ресурсів.
Довідник "Гідрологічна вивченість" налічує 20 томів, частину з яких представлено декількома випусками. В основу поділу довідника на томи і випуски покладено принцип приналежності тієї чи іншої території до важливих річкових басейнів з урахуванням в окремих випадках адміністративних одиниць тодішніх союзних республік.
Довідник "Гідрологічна вивченість" (том 6) присвячено водним об'єктам України і Молдавії та представлено трьома випусками:
- Випуск 1 - Західна Україна і Молдавія, басейни річок: Вісли, Дунаю, Дністра і Південного Бугу.
- Випуск 2 - Середнє і Нижнє Подніпров'я, басейн Дніпра нижче гирла Прип'яті.
- Випуск 3 - Річки Криму і Приазов'я.

2. Основні гідрологічні характеристики — відомості про стік річок за весь період спостережень, про рівневий, льодовий і термічний режим річок та озер, а також матеріали з гідрохімії і стоку наносів.

3. Регіональні монографії: "Ресурси поверхневих вод СРСР" —відомості з гідрографії і водного режиму окремих природних регіонів і рекомендації з розрахунку основних гідрологічних характеристик.
Водні ресурси УРСР та Молдавської РСР розглянуто у шостому томі другого водного кадастру СРСР, який налічує кілька випусків:
- Випуск 1. Західна Україна та Молдавія.
- Випуск 2. Середнє та Нижнє Подніпров'я.
- Випуск 3. Сіверський Донець та річки Приазов'я.
- Випуск 4. Крим.

4. Опис окремих річок, озер та водосховищ. У цій серії подано фізико-географічну та гідрологічну характеристику великих річкових басейнів, окремих озер і водосховищ.
Підготовка другого водного кадастру стала, важливим етапом у розвитку гідрології. Разом з тим, вже в період складання другого водного кадастру намітився, як писав В.Г. Глушков, "трагічний розрив" між темпами нашого життя і темпами видання довідника.
Окрім того, видання другого водного кадастру містили інформацію тільки про поверхневі водні ресурси. Тим самим порушувався основоположний принцип науки про води, відповідно до якого поверхневі і підземні води необхідно розглядати в єдності і взаємозв'язку.
Виникла необхідність як в удосконаленні технології збору, обробки і видачі гідрологічної інформації з використанням сучасних засобів обчислювальної техніки, так і в створенні інформаційної системи, яка забезпечуватиме отримання взаємозв'язаних даних щодо поверхневих і підземних води і їхнього використання.

Третій водний кадастр. З 1977 року ведення Державного водного кадастру за єдиною для всього Союзу РСР системою покладено на Державний комітет СРСР з гідрометеорології.
Окрім цього, проблемами ДВК ще займалися Головне координаційно-геологічне управління "Укргеологія" (за розділом підземних вод) та Міністерство меліорації і водного господарства (за розділом використання вод).

Велося три розділи Державного водного кадастру:
1. Поверхневі води.
2. Підземні води.
3. Використання вод.

Кожен розділ поділявся на серії:
- каталожні відомості;
- щорічні дані;
- багаторічні дані.

У них подано каталоги річок, каналів, озер, водосховищ, морів і гирл річок, селевих басейнів, льодовиків; дані про режим та ресурси поверхневих і підземних вод та їхню якість, а також відомості щодо використання вод.
Починаючи з 1981 року публікацію даних Державного водного кадастру здійснювали за єдиними територіальним поділом, заснованим на адміністративно-басейновому принципі.
Базовим рівнем узагальнення кадастрової інформації була союзна республіка. Кожній союзній республіці відповідав окремий том видань кадастру.
Нумерацію томів здійснювали в порядку перерахування союзних республік в тодішній Конституції СРСР. У кожному томі матеріали компонувалися за басейновим принципом.
Для територій РСФСР, УРСР, Казахської РСР унаслідок значного обсягу матеріалу передбачався поділ томів на випуски за басейновим принципом.

Томи:
1. РСФСР — 26 випусків.
2. Українська РСР — 3 випуски.
3. Білоруська РСР.
4. Узбецька РСР.
5. Казахська РСР — 4 випуски.
6. Грузинська РСР.
7. Азербайджанська РСР.
8. Литовська РСР.
9. Молдавська РСР.
10. Латвійська РСР.
11. Киргизька РСР.
12. Таджицька РСР.
13. Вірменська РСР.
14. Туркменська РСР.
15. Естонська РСР.

Випуски поділяли на дві частини і більше. Територія України налічувала:
Том II.
Випуск 1. Басейн Західного Бугу, Дунаю, Дністра і Південного Бугу.
- Частина 1. Річки і канали.
- Частина 2. Озера і водосховища.
Випуск 2. Басейн Дніпра.
- Частина 1. Річки і канали.
- Частина 2. Озера і водосховища.
Випуск 3. Басейни Сіверського Дінця, річок Криму і Приазов'я.
- Частина 1. Річки і канали.
- Частина 2. Озера і водосховища.

Сучасний рівень водокористування та обмеженість водних ресурсів висувають підвищені вимоги до надійності і точності їхнього обліку. Отож Водним кодексом України передбачено ведення державного обліку вод і їхнього використання, а також Державного водного кадастру.

Запитання для самоконтролю

1. Які об'єкти належать до водного фонду України?
2. Що називають водним кадастром?
3. Яка структура державного водного кадастру?
4. Хто був ініціатором здійснення обліку водних ресурсів та ведення водного кадастру в СРСР?
5. Охарактеризуйте зміст першого водного кадастру.
6. Які серії налічує другий водний кадастр?
7. З яких основних розділів складався третій водний кадастр?