Додатки
ДОДАТКИ
ДОДАТОК А
Система оцінювання знань з курсу "Водний кадастр"
Згідно з положенням про кредитно-модульну систему оцінювання знань студентів географічного факультету, навчальні дисципліни, перелічені у "Навчальному плані" підготовки фахівців-гідроекологів, залежно від їхньої вагомості отримують певне число кредитів ECTS.
Навчальна дисципліна "Водний кадастр" представляє собою окремий модуль, який поділено на два змістовні модулі – окремі логічно завершені частини навчального курсу.
З дисципліни "Водний кадастр" протягом семестру студент має два проміжні етапи контролю, за якими йому зараховують здачу модулів (табл. 1). Здавши позитивно ці змістовні модулі, студент отримує певне число кредитів ECTS.
Зарахування кредитів здійснюється за різною рейтинговою оцінкою знань студента (його успішністю).
Основні види діяльності, які оцінюються при вивчені навчальної дисципліни "Водний кадастр" виступають:
1. Колоквіум.
2. Контрольна робота.
3. Захист практичних робіт;
4. Відвідування практичних занять.
5. Домашнє завдання.
6. Реферат.
7. Відвідування лекцій і ведення конспекту.
8. Іспит.
До іспиту допускають студентів, які протягом вивчення навчальної дисципліни (модуля) набрали > 40 балів. За вищої кількості балів студент претендує на певну оцінку, що можна визначити з поданих таблиць:
Таблиця 1. Рейтингова оцінка знань з курсу "Водний кадастр"
Таблиця 2. Рейтингова оцінка контролю знань студентів (у балах)
Таблиця 3. Оцінювання знань
Курс веде доцент Курганевич Л.П.
Шкала ECTS
відмінно — А — 90-100 балів
добре — ВС — 75-89 балів
задовільно — DE — 60-74 бали
незадовільно — FX — 35-59 балів з можливістю повторної здачі
незадовільно — F — 1-34 бали з обов'язковим повторним курсом
ДОДАТОК Б
Короткий термінологічний словник
Басейн річковий (водозбір) — частина земної поверхні і товщі ґрунтів, з яких відбувається стік води у водостік або водойму.
Води підземні — води, які містяться нижче рівня земної поверхні у товщах ґрунтів і гірських порід у будь-яких фізичних станах.
Води поверхневі — води, які постійно або тимчасово перебувають на земній поверхні у формі різних водних об'єктів у рідкому (річки, озера, водосховища, болота) і твердому (льодовики, сніговий покрив) стані.
Водне господарство — сукупність галузей народного господарства (водокористувачів), які користуються водами.
Водний баланс — співвідношення за будь-який інтервал часу (рік, місяць, декаду тощо) запасів, витрачання та акумуляції (зміни запасу) води для річкового басейну чи іншого водного об'єкта або певної території.
Водний кадастр — систематизований звід даних про водні ресурси держави.
Водний об'єкт — сформоване природою або штучно створене скупчення води (річка, озеро, болото, море, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).
Водні ресурси — запаси поверхневих, підземних і морських вод певної території чи держави.
Водогосподарський баланс — співвідношення між наявними для використання водними ресурсами на певній території і потребами в них водокористувачів.
Водозабір — споруда або пристрій для забору води із водного об'єкта.
Водойма — безстічний або зі сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт.
Водокористування — використання вод (водних об'єкті») для задоволення потреб населення і галузей економіки (промисловості, сільського господарства, транспорту та ін.), у тім числі право на забір води, скидання стічних вод.
Водосховище — штучна водойма місткістю понад 1 млн. м\ збудована для створення запасу води та регулювання стоку.
Водостік — водний об'єкт (струмок, річка, канал), вода якого стікає у напрямі похилу в заглибленні земної поверхні (руслі).
Гідрологічна станція — установа, яка виконує спостереження за водним режимом водних об'єктів, а також керує гідрологічними постами на території діяльності станції.
Гідрологічний пост, водомірний пост — місце на водному об'єкті, обладнане спеціальним устаткуванням для систематичних гідрологічних спостережень.
Гідрохімічний режим — зміна хімічного складу води водного об'єкта в часі.
Ґрунтові води — підземні води, зосереджені в першому від поверхні водоносному шарі (горизонті).
Забруднення природних вод — зміни складу і властивостей вод внаслідок господарської діяльності людини, що спричинює погіршення її якості.
Землі водного фонду — землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Канал — штучно створений водостік у руслі правильної (переважно трапеціє-видної) форми.
Лиман — 1) затоплене водами гирло річки, яке не зазнає дії припливу і відпливу і перетворилося у мілководну затоку; 2) витягнута мілководна затока, яка утворюється при затопленні морем пригирлової частини річкової долини або балки внаслідок незначного опускання суходолу.
Ліміт забору води — граничний обсяг забору води з водних об'єктів, який визначається дозволом на спеціальне водокористування.
Моніторинг вод — система спостережень, збирання, обробки, збереження та аналізу інформації щодо стану водних об'єктів, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень.
Озерний кадастр — систематизоване зведення даних про ресурси озер, в якому подано їхні головні гідрологічні характеристики.
Озеро — природна водойма уповільненого водообміну, розміщена в заглибині суші (улоговині), яка не має безпосереднього зв'язку з морем.
Раціональне водокористування — система заходів (технічних, юридичних, економічних та ін.), спрямованих на запобігання виснаження і забруднення водних ресурсів.
Річка — водостік значних розмірів, що тече в розробленому ним руслі та живиться за рахунокчповерхневих і підземних вод.
Регулювання стоку — штучний перерозподіл стоку в часі відповідно до вимог водокористувачів.
Ставок — штучна водойма завглибшки 3-5 м (копань) або створена шляхом побудови греблі у долинах невеликих річок, струмків, на території балок чи ярів, площею до 1 км куб, що наповнюється поверхневими або підземними водами.
Стічні води — води, які використані на виробничі або побутові потреби, одержали при цьому додаткові домішки (забруднення), що змінили їх первісний хімічний склад або фізичні властивості та підлягають видаленню з населених пунктів або промислових підприємств.