Води Львівської області. Басейн річки Дністер

Загальна характеристика

У гідрологічному відношенні Львівщина досить різноманітна та контрастна, бо річки формуються і течуть у різних тектонічних, геологічних, гіпсометричних, кліматичних та інших умовах і відповідають їх властивостям та специфіці.

Усі поверхневі води (ріки, озера, стави) створюють водний рисунок (гідрографію) області, а їх «поведінка» (зміна рівнів, площ водної поверхні при розливах, швидкості течії, витрат і т.д.) — гідрологічний режим.

Водні ресурси Львівської області

Рисунок річкової сітки оригінальний тим, що в межах області проходить ділянка Головного Європейського вододілу, який розділяє басейни північних та південних морів. Цікаво, що вододіл цей не дотримується виразних підвищень а проходить по різних за висотою територіях. Увійшовши з Польщі, у Карпатах він перетинає високі хребти, Передкарпаття, простягається вздовж південної окраїни Сянсько-Дністровської височини, проходить по горбогір'ю Розточчя спочатку на північ, а потім на південь, далі проходить по Подільському уступу, спускається з нього на Мале Полісся, виходить на Волинську височину, а після Волинської області переходить у Білорусь.

Другою особливістю гідрографії Львівської області є те, що усі річки, які тут протікають, беруть початок в межах області, формують річкові системи і виходять за межі області. За межами області беруть початок лише ріка Свіча (в Карпатах), р. Солокія і р. Рата (в польській частині Розточчя). Немає жодної прохідної (транзитної) річки. Ця обставина є зручною для управління водним господарством, зберігання річок в чистоті. Разом з тим це означає, що більшість річок є малими.

До басейнів північних морів (фактично одного моря — Балтійського) відносяться усі річки, що є притоками Західного Бугу (Золочівка, Полтва, Рата, Солокія та інші), або Сяну (Вишня, Шкло), що впадають у Віслу. На північ тече також ріка Стир, але вона відноситься до басейну південних морів, бо впадає у р. Прип'ять, остання в Дніпро, що несе свої води до Чорного моря. Усі ріки південної половини Львівської області відносяться до басейну ріки Дністер, а значить і до басейну Чорного моря.

Найбільшу довжину в межах Львівської області мають три ріки: Дністер (299 км), Стрий (230 км), Західний Буг (202 км). Ці ж ріки мають і найбільшу площу водозбору, відповідно і найбільші витрати води. За багатьма гідрологічними показниками ріка Стрий — права притока Дністра більша від самого Дністра до його злиття з Стриєм.

Ви можете ознайомитись із переліком річок Львівської області, їх довжиною і площею басейнів.

Басейн річки Дністер

Звичайно, що найскладнішим і найконтрастнішим є басейн р. Дністер, який збирає воду з Карпат, передгірних височин і низовин, з Розточчя, Поділля і Опілля, що сформовані нарізних тектонічних структурах, пройшли різні етапи розвитку в минулому і підпорядковані специфічним впливам сучасності.

Дністер витікає з хребта Розлуч недалеко від с. Вовче, тече спочатку на північний захід, а потім круто повертає на північний схід і, перетинаючи хребти Карпат (по тектонічних розломах), виходить біля м. Старий Самбір на передкарпатські рівнини, знову повертає до південного сходу і вже довго зберігає цей, паралельний до Карпат напрям. У гідрографічному рисунку басейну Дністра є та особливість, що ріки, які витікають з Карпат, мають долини, що закладені перпендикулярно до Карпат. Ріки зі Східно-Європейської платформи мають меридіональне простягання і течуть у паралельно закладених долинах, що також обумовлено тектонічною тріщинуватістю. Цікаво, що ліві і праві притоки Дністра впадають в головну ріку своєрідними скупченнями чи «вузлами». Особливо виразно це проявляється при злитті Бистриці (Підбужської), Тисьмениці і Верещиці (один вузол) та Щирки, Зубри і Колодниці (другий вузол). Менше згущені сходження Болозівки і Стрв'яжу з Дністром та таких потужних рік як Стрий, Свіча, Бережниця і Луг з Дністром при виході з території Львівської області. Подібні вузли є і далі вниз по течії Дністра за межами Львівської області (Лімниця, Луква, Гнила Липа). Цю специфіку гідрографії слід пам'ятати при аналізі причин паводкових розливів у долині Дністра.

Басейн річки Дністер

Крім названих великих рік гідрографічну сітку території складає значна кількість другорядних і дрібних річок. Так, р. Дністер до Самбора має довжину 94 км, а сума довжин всіх потоків, що зв'язані з Дністром складає 1185 км. Для р. Стрий ці цифри становлять відповідно 232 і 4334 км. Добру уяву про розчленованість території річковими долинами дає показник густини річкової сітки. Найбільший він для басейну р. Стрв'яж — 1,6 км/км кв. і р. Стрий 1,4 км/км кв., а найменший у басейні р. Верещиця — 0,54 км/км кв.

Площі водозборів Дністра і його приток також дуже різні. Найбільший водозбір мають ріки Стрий (3060 км кв.), Свіча (1490 км кв.) та Верещиця (955 км кв.), а найменші у Тисмениці, Колодниці, Зубри та дрібніших.

З цих водозборів витікає певна кількість води, що характеризується показником «модуль стоку», тобто кількістю води, що в певних умовах може стекти з кожного квадратного кілометра за одну секунду. Він (модуль стоку) залежить від кількості та характеру опадів, насиченості (чи ненасиченості) грунту вологою, залісненості, розораності, залуженості, крутизни схилів і т.д.

Так, для р. Дністер (до Самбора) середній показник модуля стоку становить 13,3 л/сек/км куб., а максимальний – 165 л/сек/км куб. Всі річки, що витікають з Карпат мають великий, а з Поділля — малий (3-6 л/сек/км куб.) модулі стоку.

Швидкість течії рік залежить від «падіння» русла, через що в горах вона висока (1-2 м/сек), а з виходом на рівнину швидко зменшується (до 0,5-0,3 м/сек). Особливо це стосується Стрв'яжу, Дністра (верхів'я), Бистриці, Стрия і Свічі. Останні дві ріки мають великий перепад висот і в передгірній частині, а тому і швидку течію, однак велика кількість води, що стікає по їх руслах з Карпат при різкому зменшенні швидкості на передгір'ї приводить до формування численних рукавів. Створюються умови до мігрування русел по долині, блукання річки у власних відкладах. Ця своєрідність днищ долин Стрия і Свічі в Передкарпатті заважає сільсько-господарському їх використанню, але робить привабливими у рекреаційному, природоохоронному, науковому відношеннях. В залежності від вище названих характеристик та умов живлення формуються рівневий режим і витрати води в річках.

Усі річки басейну Дністра мають змішане снігово-дощове живлення, а тому рівневий режим залежить від випадання дощів, особливо зливових і затяжних, сніготанення під час відлиг зимою та сходження снігового покриву весною. Оскільки дощі у Львівській області випадають часто та інтенсивно, а відлиги з частковим чи повним сходженням снігового покриву теж не рідкість, то річки Львівщини завжди повноводні і мають пульсуючий характер рівневого режиму і витрат. Такий графік коливання рівнів води називають «пилоподібним» і відносять до середньоєвропейського типу.

Максимальні рівні та витрати води в річках басейну Дністра найчастіше спостерігаються весною під час сніготанення та після серії зливових дощів у першій половині літа. Найнижчі рівні води та найменші витрати річок спостерігаються в серпні та вересні.

За середніми витратами річки басейну Дністра розрізняються мало, особливо карпатські — від 3 до 9 м куб./сек (максимального значення досягає р. Стрв'яж). Витрати річок, що спливають з Поділля становлять 1-4 м куб./сек. Максимальні витрати цих же річок (під час паводків і повеней) зростають у 8-10 раз для гірських, й у 10-20 раз для рівнинних рік.

У зв'язку з цим важливою проблемою регіону стали розливи рік, які затоплюють свої заплави, а разом з тим і сільськогосподарські угіддя. Осушувальні канали, що прокладені в широких долинах рік сприяють відведенню паводкових вод але їх ефективність достатня лише при невеликих паводках. Захисні вали, що побудовані обабіч від русел великих рік захищають навколишні землі від затоплення при умові, що рівень води у міжваловому «кориті» не досягає верхнього рівня валу (хоча б в одному місці). Системи захисту від катастрофічних паводків поки що не впроваджено.