Рослинність Львівщини. Ліси Львівської області

Серед компонентів природи біологічні відносяться до найбільш мінливих. Вони змінюються під дією природних процесів (астрофізичних чи геофізичних) і легко піддаються впливу господарської діяльності людини. Однак, як і в багатьох інших компонентах природи, залишаються ознаки чи рештки, за якими можна вияснити історію формування.

Рослинний покрив Львівської області формується впродовж останніх тисячоліть і специфіку його сучасних характеристик слід розглядати з врахуванням впливу зледенінь та міжльодовикових епох четвертинного періоду, сучасних трансформацій клімату, водного режиму грунтів, господарської діяльності людей, забруднення повітря, води, грунту.

Карта рослинності Львівської області

північних (бореальних) — звідки «прийшли» представники хвойних тайгових лісів (смерека європейська, сосна звичайна, брусниця, квасениця);
середньоєвропейських — з представниками широколистих лісів: дуба звичайного і скельного, граба, бука звичайного, явора; з хвойних: ялиці білої, а також багатьох трав'яних видів;
південних степових (понтичних): ковила, типчак, тонконіг та ін.;
гірських (монтанних) — сланкі форми вільхи, сосни, рододендрони.

Сучасний рослинний покрив області сильно змінений лісогосподарською та сільськогосподарською діяльністю людини: ліси, що займали більшу частину території, на всіх більш-менш придатних для сільсько-господарського обробітку поверхнях поступово вирубувались і замінялись орними угіддями, а в горах — лісопосадками деревних видів, що відзначаються швидким ростом і прямоствольністю (смерека). У зв'язку з цим можна твердити, що сучасний рослинний покрив в значній мірі не відповідає умовам природного саморозвитку. Лише на невеликих площах збереглися природні (умовно) ліси, а степова рослинність — на дуже обмежених ділянках. Краще збереглись лучні та болотні угрупування.

Лісова рослинність і зараз є найпоширенішим типом. Найбільші площі ліси займають в Карпатах, особливо в середньогірних частинах, а також на горбогірних височинах і піщаних рівнинах.

Така різноманітність умов розташування збережених лісових масивів зумовлює різноманітність лісів за їх типами (від сухих соснових борів до сирих вільшин) і видовим складом — (дубові, букові, смерекові, ялицеві, соснові, вільхові, липові ліси).

Дубові ліси

Дубові ліси поширені у рівнинній та передгірній частинах Львівської області. Чисті діброви зустрічаються невеликими масивами на Передкарпатті і на горбогір'ях з суглинковими грунтами. Частіше тут можна зустріти дубово-грабові, а на супіщаних відкладах Малого Полісся — дубово-соснові ліси.

Соснові ліси

Соснові ліси сконцентровані в основному, в межах Малого Полісся і на західній частині Розточчя, тобто там, де поширені піщані відклади та дерново-слабопідзолисті грунти. Піщані відклади дуже легко пропускають вниз воду, а тому водний режим грунтів тісно пов'язаний з відносною висотою поверхні: перевищення навіть в межах одного метра сильно позначаються на рослинності. Найсухіші — соснові бори мохово-лишайникові зустрічаються на верхніх частинах дюн Малого Полісся. На схилах дюн вологість субстрату зростає, а тому змінюється і тип лісу, що помітно за моховим, чагарничковим і трав'янистим покривом, а також за висотою та формою дерев. Із зростанням вологості в соснових борах збільшується кількість моху зеленого, нижче по схилу формується смуга сосняка вересового, потім сосняка чорничниково-орлякового з найкращим деревостаном, сосняка чорничниково-сфагнового, а найнижчі мокрі соснові бори сфагново-осокові з пригніченим деревостаном.

Букові ліси

Букові ліси поширені, в основному, на горбогір'ях Розточчя, Поділля в нижньому поясі хребтів Карпат. Бук відноситься до тепло- і вологолюбних та кальцієлюбних лісоутворюючих порід, а тому росте тільки там, де може витримувати конкуренцію з іншими деревними видами. Саме у Львівській області — на Розточчі і Поділлі проходить північна та східна межа ареалу бука європейського. Чисті букові ліси зустрічаються на схилах південної експозиції, вкритих багатими на карбонати лесовидними суглинками. На більшості схилів Розточчя і Поділля бук утворює лісостани разом з грабом, іноді з дубом і сосною. Цікаво, що на Розточчі зустрічаються ліси дуже багаті за складом деревних порід з участю бука: в полі зору з одного пункту стояння можуть опинитися бук, сосна, дуб, ялина, клен, модрина, береза, навіть акація і черешня. Таке багате поєднання деревних порід трапляється рідко (можливо ще на Закарпатті, в Криму).

Букові ліси також змінюють свій тип в залежності від зволоження та експозиції схилів. Найвологіші (вологі і сирі) букові ліси (плющеві, зубницеві, зеленчукові) приурочені до схилів північної експозиції. Схили південної експозиції мають бучини з ефемероїдним трав'яним покривом (анемона дібровна, підсніжник білий, печіночниця, ряст). Середні за зволоженням букові ліси (з грабом, березою) найчастіше зустрічаються на привододільних поверхнях горбогірних височин.

У Карпатах букові ліси поширені в нижніх частинах хребтів, на південних експозиціях схилів, а з наближенням до Закарпаття — і на вищих частинах схилів, що обдуваються теплими вітрами. Букові деревостани перемагають у конкуренції з смерековими лісами в тих урочищах, де часто трапляються вітровали і буреломи.

Вільхові ліси

Вільхові ліси займають переважно вологі і мокрі місцезростання. Можуть рости навіть у таких пониженнях, які надовго затоплюються водами. Основний регіон їх поширення — Мале Полісся, для якого характерне строкате зволоження, є багато замкнутих і напівзамкнутих перезволожених і заболочених знижень.

На височинах Поділля і Передкарпаття вільхові ліси ростуть на схилах з виклиненням ґрунтових вод і в долинах постійних та тимчасових потоків. Можуть траплятися невеликі площі вільхових лісів на плоских привододільних поверхнях, де є умови надмірного зволоження.

У Карпатах вільшини зустрічаються у заплавах рік, на сирих ділянках нижніх терас, передуступних зниженнях та у місцях виходу грунтових вод.

Смерекові ліси

Смерекові ліси в умовах області поширені тільки у Карпатах (окремі площі посаджених смерекових лісів є і у Передкарпаттї). Смерека любить суглинковий і глинистий (з камінням) субстрат, високе зволоження, витримує затінення, холод. Вона швидко росте, гладкостовбурна, а тому придатна для використання у будівельній справі, меблевій промисловості і т.і. — як «ділова» деревина — придатна для торгівлі та швидкого відновлення. У зв'язку з цим смерекові ліси у Карпатах займають площі більші, ніж могли б займати без лісогосподарського втручання людини, бо на місці змішаних буково-смерекових лісів садили лише одну лісову культуру — смереку. Тепер смеречини можна бачити на всіх висотних рівнях — від нижніх до верхньої межі поширення лісу. У вологих місцезростаннях формуються смеречини квасеницеві, у сирих — чорницеві та зеленомохові. На верхній межі лісу смеречини стають низькорослими з клиновидним стовбуром. На вітроударних схилах верхівки дерев у лісах набувають «прапоровидної» форми (гілки ростуть лише у один бік від стовбура), а поодинокі дерева стають прапоровидними по всій висоті стовбура (крім приземної частини, що покривається снігом).

Ялицеві ліси

Ялицеві ліси мають значно менше поширення. У Карпатах ялиця виступає як одна з важливих лісоутворюючих порід разом з смерекою і буком у нижньому поясі, а у Передкарпатті — із дубом та грабом. Вона підвищує стійкість лісу до вітровалів, дає добру промислову деревину.