Рельєф і корисні копалини Північної Америки

Рельєф Північної Америки

1. Назвіть основні періоди горотворення Землі. В які ери вони відбувалися?
2. Що таке платформа? Яку будову вона має?

Рельєф Північної Америки різноманітний. Майже ідеально плоскі рівнини у центральних областях чергуються з погорбованими просторами. На сході вони межують з порівняно невисокими Аппалачськими горами, які нагадують наші Карпати. На заході підносяться Кордильєри, гострі піки яких сягають висоти понад 6000 м (мал. 147).

Мал. 147. Кордильєри

Пригадайте особливості рельєфу Південної Америки.

Що є спільного у рельєфі Північної та Південної Америки? Які основні форми рельєфу переважають на обох материках?

Особливості рельєфу Північної Америки передусім зумовлені історією геологічного розвитку території, яка налічує близько 4,5 млрд років.

В основі континенту розміщена давня Північноамериканська платформа. Хвиляста поверхня її фундаменту спричинила формування різних за висотою рівнин. Так, на півночі, де породи фундаменту платформи виходять на поверхню у вигляді Канадського щита, утворилася Лаврентійська височина. Південніше, де щит змінюється плитою, — Центральні та Великі рівнини. Значна висота останніх (подекуди понад 1500 м) пояснюється потужними підняттями земної кори, що відбувалися в сусідній Кордильєрській області складчастості.

На півдні материка сформувалася молода платформа. Фундамент її має палеозойський вік і занурений під товщу осадових відкладів. Тут, навколо Мексиканської затоки, а також на узбережжі Атлантичного океану виникли великі низовини:

• Примексиканська і
• Приатлантична.

Загальну рівнинність на сході Північної Америки дещо порушують давні Аппалачські гори. Складкоутворення відбувалося тут іще в каледонський і герцинський періоди. Протягом тривалого часу Аппалачі руйнувалися. Нині це дуже згладжені й невисокі гори.

Найбільша область складчастості виникла на заході материка. Саме тут виникли Кордильєри — одна з найвеличніших гірських систем земної кулі. Найвища її вершина — гора Мак-Кінлі сягає висоти 6 193 м.

За тектонічною картою атласу визначіть, в які періоди на заході материка відбувалося горотворення.

Простягаючись більш як на 9000 км і досягаючи завширшки 800-1600 км, гірський ланцюг Кордильєр продовжується в Південній Америці. Утворення Кордильєр, як і Анд, безпосередньо пов'язане з формуванням западини Тихого океану. Тут, на заході Америки, Тихоокеанська літосферна плита занурюється під материкову, зминаючи її у величезні складки.

Численні розломи на дні Тихого океану продовжуються в хребтах Кордильєр. З ними зв'язані виверження вулканів і руйнівні землетруси, що відбуваються тут і донині. Найбільші вулкани — Попокатепетль і Орисаба (найвищий на континенті — 5700 м).

18 квітня 1906 р. у місті Сан-Франциско стався землетрус, який тривав менше хвилини. Проте його сила була понад 8 балів. Пожежі, що трапилися внаслідок цього, довершили справу. Місто було повністю зруйновано, загинуло 3000 чоловік, 25000 чоловік залишилися без житла.

Отже, як і в Південній Америці, головні гірські хребти Північної Америки простягаються переважно з півночі на південь і тяжіють до узбережжя.

У формуванні рельєфу Північної Америки брали активну участь і зовнішні процеси. Багато тисяч років тому північні райони материка були вкриті льодовиком, який досягав сорокової паралелі, а розміри його удвічі перевищували площу Австралії.

Рухаючись, потужний льодовик вирівнював поверхню, шліфуючи навіть скелі. Він захоплював величезну кількість уламкового матеріалу (пісок, гальку, глину, валуни) і відкладав його на шляху свого просування, утворюючи тисячі горбів завдовжки у кілька кілометрів.

Формували рельєф Північної Америки також поверхневі води. Так, річка Колорадо створила один із найглибших у світі (до 1800 м) Великий Каньйон (мал. 148). Завдяки підземним водам, що розчинили вапняки, виникла найдовша на земній кулі карстова печера — Флінт-Мамонтова завдовжки близько 500 км. Діяльність вітру на величезних просторах північноамериканських пустель привела до виникнення значної кількості дюн і барханів.

Мал. 148. Великий Каньйон

Корисні копалини

Територія Північної Америки багата на корисні копалини, родовища яких тісно пов'зані з геологічною будовою материка.

За тектонічною картою атласу визначіть родовища рудних і нерудних корисних копалин материка. Які з них розміщені в межах щита та плити Північноамериканської платформи, а які — в областях складчастості?

На півночі материка, де неглибоко залягають магматичні і метаморфічні породи, розміщені одні з найбільших у світі покладів руд металів: заліза, нікелю, міді, урану, молібдену.

У потужній товщі осадових порід Центральних рівнин поширені родовища кам'яного вугілля, на Примексиканській низовині — значні поклади нафти й газу. Їх добувають на суходолі та з дна Мексиканської затоки.

Великі запаси кам'яного вугілля зосереджені також у міжгірських улоговинах Аппалачів. А Кордильєри, що характеризуються строкатою геологічною будовою, багаті корисними копалинами як магматичного, так і осадового походження. Тут є руди кольорових металів, а також родовища ртуті, золота, поклади нафти та кам'яного вугілля.

ВИСНОВКИ

1. Більша частина Північної Америки розташована в межах платформ і тому має переважно рівнинний рельєф.
2. На заході материка простягаються молоді Кордильєри, а на сході — давні гори — Аппалачі.
3. Особливості геологічної будови континенту зумовили наявність тут значних і різноманітних покладів корисних копалин.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Чим пояснити подібність рельєфу Північної та Південної Америки?
2. Назвіть форми рельєфу материка, які перетнув би мандрівник, прямуючи вздовж Північного Полярного кола.
3. Яку роль відіграло давнє зледеніння у формуванні рельєфу континенту?
4. Які, на вашу думку, райони Північної Америки виділяються особливою різноманітністю корисних копалин? Чим це можна пояснити?
5. Чому гірські системи перетинають Північну Америку переважно у меридіональному напрямі?