Географічне положення Євразії. Дослідження та освоєння

Тема 2. Євразія

Перш ніж розпочати подорож Євразією уявімо собі ті безкраї простори, якими пройде наш шлях. Цей материк охоплює більш як третину поверхні суходолу планети! Отже, тут природа надзвичайно різноманітна та неповторна.

Найвища гірська споруда і найглибша западина суходолу розміщені саме на цьому материку. Його надра — справжня комора природних ресурсів, з-поміж яких — найбільші на планеті запаси нафти, колосальні поклади вугілля, усі відомі руди металів тощо.

Над Євразією прокладають свій шлях велетенські "вітровороти" — циклони й антициклони, тут відбувається зіткнення й постійна боротьба різних повітряних мас, які часто визначають наше самопочуття і навіть настрій через погоду.

З усіх боків материк оточують води всіх чотирьох океанів. Різнобарвні смуги всіх природних зон, що є на земній кулі, змінюють одна одну з півночі на південь.

Євразія — найгустіше заселений материк Землі. Тут розміщується близько 100 держав. Людина не завжди позитивно впливає на природу континенту, який уже має цілу низку екологічних проблем.

Як впливають географічне положення і розміри материка на його природу?

Географічне положення Євразії

Євразія найбільший материк Землі. Про це свідчить не тільки його площа — 53,4 млн км, а й значна протяжність континенту з півночі на південь і з заходу на схід.

За фізичною картою визначіть у градусах і кілометрах протяжність між крайніми точками материка: мисом Челюскін і мисом Піай, мисом Рока та мисом Дежньова.

Результатом значної протяжності території материка з півночі на південь є різноманітність зональних природних комплексів: від арктичних пустель до екваторіальних лісів.

Євразія розташована переважно у Північній і Східній півкулях, здебільшого у помірних широтах. Разом з тим, великі простори знаходяться за полярним колом.

Тільки Євразія омивається усіма океанами, води яких утворюють біля берегів материка багато морів, заток і проток. Найбільше порізане західне узбережжя материка, де глибоко в суходіл вдаються моря Атлантичного океану. Відстань від будь-якого місця до океану в Західній Європі не більш як 600 км. Східне узбережжя також порізане й оточене западинами морів Тихого океану, що обмежені острівними дугами.

Знайдіть на фізичній карті атласу найбільші моря і морські течії біля берегів Євразії.

Внаслідок значної протяжності з півночі на південь і з заходу на схід величезні території дуже віддалені від океанів. Помітно впливають на природу материка й сусідні континенти.

За фізичною картою атласу визначіть, які материки розташовані найближче до Євразії, а які віддалені від неї.

На узбережжях Євразії споруджені найбільші порти світу. Звідси морські шляхи пролягли в усі країни світу. Найтісніші зв'язки країни материка підтримують із Північною Америкою.

Дослідження та освоєння

Євразію здавна називають Старим Світом, що й не дивно, оскільки відомості про материк є в працях ще античних географів — Геродота та Птолемея. Вони склали перші карти, на яких зображували відомий на той час суходіл, розділений Середземним і Чорним морями. Північну частину материка називали Європою, а південну — Азією. Поступово знання про Євразію розширювалися. На межі X ст. нормани освоїли північні райони Атлантики, відкрили Ісландію. В XI-XIII ст. внаслідок хрестових походів, дипломатичних і торговельних зв'язків географічні уявлення європейців поглиблюються. Подорожі, зокрема європейських купців, дали змогу зібрати важливі відомості про країни Центральної та Східної Азії.

З-поміж мандрівників XIIIст. найвідомішим є венеціанський купець Марко Поло, який прожив у Китаї понад 17 років. Йому вдалося відвідати різні країни материка, здійснити морські плавання від східних берегів Китаю до Перської затоки. У своїй "Книзі" Марко Поло описав не відомий тоді європейцям світ далекої Азії.

Ознайомлення з окремими регіонами Євразії продовжувалося в епоху Великих географічних відкриттів (XV-XVII ст.). Тоді португальці, зокрема Васко да Гама, знайшли морський шлях до Індії через Атлантичний та Індійський океани. В той же час англійці та голландці шукають північно-східний прохід до багатих земель Південної Азії. Не залишаються поза увагою і внутрішні райони материка. Російські землепрохідці дослідили впродовж 50 років величезні простори Сибіру від Уральських гір до Тихого океану, нанесли розвідані землі на карту і описали їхню природу. Епоха землепрохідців закінчується відкриттям Семеном Дежньовим протоки, що відокремлює Азію від Північної Америки. її було названо пізніше Беринговою, на честь видатного мореплавця Вітуса Беринга.

Справжні наукові дослідження Євразії розпочалися в XVIII ст. Особливе значення в історії досліджень півночі материка мають Камчатська і Велика Північна експедиції під керівництвом Вітуса Беринга та Олексія Чирикова (мал. 169). Експедиції того часу детально вивчають природу внутрішніх районів Азії. У XIX ст. були засновані наукові географічні товариства в Парижі, Берліні, Лондоні та в Росії. Саме географічні товариства різних країн стають організаторами численних експедицій з вивчення природних умов континенту. Результативними були дослідження О.Гумбольдта, Ф.Літке, Д.Лаптєва, П.Семенова-Тян-Шанського (мал. 170), М.Пржевальського (мал. 171, 172), Ф.Врангеля, К.Арсеньєва, В.Обручева та ін.

Мал. 169. Камчатські експедиції 1728 і 1741 рр. (азіатська частина шляху)

Мал. 170. Експедиції П.П. Семенова-Тян-Шанського в Центральну Азію

Мал. 171, 172. Експедиції М.М. Пржевальського

Таким чином, на початку XX ст. Євразія була досліджена майже повністю. Вивчені обриси узбережжя, рельєф, клімат, басейни великих річок, органічний світ внутрішніх областей континенту, складені різноманітні тематичні карти практично всіх регіонів.

Історично склалося так, що материк Євразія був поділений на дві частини світу — Європу та Азію (з фінікійського "ереб", що означає захід, і "асу" — схід). Межа між Європою і Азією умовна і проводиться, за однією з версій, уздовж східного схилу Уральських гір, по річках Ембі або Уралу, північному узбережжю Каспійського моря, а потім до Азовського моря по Кумо-Маницькій западині. Далі межа проходить морським кордоном по Азовському, Чорному морях і протоках, які сполучають Чорне море з Середземним.

Мал. 172. М.М. Пржевальський

ВИСНОВКИ

1. Євразія — найбільший материк світу.
2. Природа Євразії дуже різноманітна порівняно з іншими кон­тинентами земної кулі.
3. Сучасні уявлення про природу материка формувалися протя­гом багатьох століть. Наукові дослідження розпочались у XVIII ст.
4. Євразія — єдиний материк, що поділяється на дві частини світу: Європу та Азію.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Порівняйте географічне положення Євразії та Північної Аме­рики. Знайдіть спільні риси.
2. Як географічне положення Євразії впливає на її природні умови?
3. Які території були вивчені під час Великої Північної експе­диції?
4. Через які області материка доцільно було б прокласти нині маршрут географічної експедиції? Якою будуть її мета та завдання?