Гірські ландшафти Львівської області (бескидські, верховинські, полонинські)
Перед читанням даного матеріалу рекомендуємо ознайомитись із загальною характеристикою і картою ландшафтів Львівської області.
У гірській частині Львівської області сформувалися три групи ландшафтів. Їх поширення вцілому відповідає тектонічній та геологічній будові Карпат.
Бескидські ландшафти
Шоста група ландшафтів — бескидські низько- і середньогірні зовнішньої зони Карпат. Утворені скибами крейдового і палеогенового тонкоритмічного алеврито-пісковикового флішу. Сюди належать Орівський, Сколівський та Верхньодністровський індивідуальні ландшафти.
Орівський ландшафт
Орівський ландшафт — це окраїнні ланцюги карпатських хребтів, сформованих як насуви на Передкарпатський прогин (Берегова і Орівська скиби). Низькогірні (абсолютні висоти 600-800 м, а відносні — 200-300 м) хребти, розірвані поперечними долинами на окремі відрізки та останцеві масиви. Поздовж хребти розділені долинами річок та потоків, закладеними в міжхребтових улоговинах (р. Стинавка, ділянки рік Бистриця і Стрий).
Доступність низьких гір і широкі, добре вироблені долини сприяли заселенню території, а тому Орівський ландшафт частково позбавлений лісового покриву.
Переважають низькогірні спадисто- і крутосхилі розчленовані хребти та їхні останці і відроги, сформовані у м'якому фліші з бурими гірсько-лісовими опідзоленими фунтами на делювії флішу під ялиновими і буково-ялиновими лісами, частково розорані.
Сколівський ландшафт
Сколівський ландшафт розташований у середині великої дуги р. Стрий і охоплює найвищу частину Бескид, утворений паралельними хребтами, що відповідає тектонічним скибам (Сколівській, Парашки, Зелем'янки і Рожанки) зовнішньої зони Карпат. Абсолютні висоти окремих вершин досягають 1200-1362 м, відносні — 600-900 м. Густа річкова сітка створила до Карпат складну структуру розчленування, елементи якої мають поздовжнє та поперечне простягання, що узгоджується з тектонічними структурами та розломами. Наявність дуже крутих схилів, вузьких днищ річкових долин, значних перепадів висот сприяє збереженню залісненості, малій заселеності території ландшафту.
Верхньодністровський ландшафт
Верхньодністровський ландшафт сформувався на північно-західному продовженні скиб, названих для Сколівського ландшафту, однак відокремлених поперечною частиною долини р. Стрий. Для цього ландшафту характерна паралельність гірських хребтів і поздовжніх річкових долин. Однак розчленованість поздовжніх структур поперечними долинами тут більша, хребти поділені на окремі ланцюги останців. Абсолютні висоти досягають 750-850 м і лише хребет Розлуч досягає 1000 м. Відносні висоти також зменшуються до 500-700 м. Добре розроблені долини поздовжніх рік в основному заселенні. Ліси збереглися лише на крутих схилах хребтів у їхній верхній частині.
Вертикальна поясність практично не проявляється через антропогенну трансформованість території.

Картосхема 2. Групи ландшафтів Львівської області
- центрально-малопольські — плоскорівнинні, вистелені супісками та суглинками;
- окраїнно-малопольські — слабохвилясторівнинні, перекриті лесовидними суглинками;
- олеські — слабохвилясторівнинні, перекриті лесовидними суглинками;
- горбогірні — пластово-ярусні, лесові і супіщані;
- передкарпатські — хвилясторівнинні, височинно-долинні, ерозійні та алювіальні;
- бескидські — низькогірні та середньогірні з твердого флішу;
- верховинські — низькогірні і середньогірні з м'якого флішу;
- полонинські — високогірні з твердого флішу;
- державний кордон;
- межі з іншими областями України;
- межі природних країн.
Верховинські ландшафти
Сьома група ландшафтів — верховинські – низько- і середньогірні внутрішньої Кросненської зони Карпат, сформовані в олігоценовому переважно м'якому тонкоритмічному пісковиково-алевролітовому фліші. До цієї групи належать Турківський і Славський індивідуальні ландшафти. Єдність цієї групи забезпечується належністю до однієї тектонічної зони, складеної кросненською серією флішу. Розташовуючись у внутрішній смузі Карпат, ці ландшафти мають нижчі абсолютні висоти, більше розчленовані, густіше заселені. Однак саме тут проходить головний вододіл Карпат.
Турківський ландшафт
Турківський ландшафт сформувався у верхній частині басейну Стрия, частково Дністра і Сяну. Характерним для нього є невеликі абсолютні висоти (переважно до 1000 м) і зовсім невеликі відносні (200-400 м). Поздовжні річкові долини вироблені найкраще (порівняно з усіма гірськими ландшафтами Львівської області). Схили долин пологі, хоч і розчленовані зворами, проте майже до вершин хребтів розорані. Залісненими залишилися лише привершинні ділянки хребтів.
Переважаючою місцевістю є розчленовані ділянки межиріч, сформовані в м'якому фліші з бурими гірсько-лісовими та дерново-буроземними грунтами, переважно розорані і залужені.
Славський ландшафт
Славський ландшафт сформувався у басейні верхніх частин рік Опору і Оряви з притоками (Славська, Головчанка, Рожанка, Завадка і ін.) а також деяких правих допливів ріки Стрий. Для ландшафту характерна оригінальна структура утворена хребтами та короткими підняттями, що витягуються в ланцюги типового карпатського простягання і розділяються річковими долинами поперечного (або близького до нього) закладення. Хребти та їхні останці досягають абсолютних висот 1000-1300 м, а відносні висоти — 500-700 м, що дає змогу віднести ландшафти до середньогірних. Лісистість порівняно висока.
Полонинські ландшафти
Восьма група ландшафтів — полонинські — у межах Львівської області представлені лише одним індивідуальним ландшафтом — Пікуйським. Він простягається вздовж Вододільного хребта, займаючи Буківську полонину з прилеглими до неї крутими залісненими схилами. Тут чітко розрізняються вертикальні рослинні пояси (лісовий і полонинський) та експозиційні відмінності: букові ліси на південних, а смерекові на північних макросхилах хребта. У межах цього ландшафту розташована г. Пікуй — найвища точка Львівської області (1408 м). Гора Пікуй разом з іншими вершинами та перевалами Вододільного хребта є цікавим об'єктом для туризму.