Рельєф Городоцького району

Загальна характеристика рельєфу

Рельєф Городоцького району сформувався під дією внутрішніх і зовнішніх сил Землі. Внутрішні сили Землі наклали відбиток на рельєф через прогинання земної кори і утворення в ній розломів та скидів. Зовнішні сили Землі проявилися у рельєфі через діяльність текучих вод, вітру, льодовика, рослинності. Люди своєю повсякденною діяльністю також спричинило певні зміни рельєфу.

Рельєф району рівнинний. При цьому рівнини Городоччини за висотою над рівнем океану належать до височин, а за зовнішньою будовою — до хвилястих горбисто-увалистих та зандрових рівнин. Найпоширенішими формами рельєфу в районі є підвищення у вигляді горбів і увалів та міжувальні зниження.

Горбисто-увалисті підвищення чергуються з річковими долинами. Ували — це плосковерхі межиріччя з похилими, рідше крутими, схилами. Вони простягаються переважно з північного заходу на південний схід, чим підтверджують свій зв'язок з тектонічною структурою, яка має аналогічне простягання.

За Зденюком М. В., у межах району можна виділити декілька найхарактерніших увалів і міжувальних знижень. Зокрема, ували Мужиловицько-Городоцький, Добрянсько-Завидовицький, Коропузький та міжувальні зниження Милятинсько-Зашковецьке, Незабитківське і Віжомлянсько-Черлянське.

Річкові долини мають багато озероподібних розширень.

Точних розрахунків середньої висоти рельєфу Городоччини немає. За припущеннями вона знаходиться в межах 280-290 м. Це приблизно на 100 м нижче середньої висоти рельєфу Львівщини (376 м) і більш як на 100 м вище середньої висоти рельєфу України (175 м).

Найвища відмітка рельєфу на території району знаходиться на північ с. Велика Калинка — 323 м, а найнижча в заплаві р. Раків на схід від с. Милятина — 235 м. Різниця між ними — 88 м.

Однією з особливостей рельєфу району є те, що через нього проходить Головний Європейський вододіл.

Просторові відмінності рельєфу в межах району

Рельєф окремих частин Городоччини має ряд особливостей. На півночі межа району впирається в горбисте пасмо Розточчя. Тут переважають абсолютні висоти 290 м і більше, а окремі ділянки піднімаються вище 300 м.

Південна частина району досить знижена і зайнята заплавою Дністра з абсолютними висотами 256-262 м.

Західна частина району більш хвиляста, глибше пересічена долинами річок і крутизна увальних схилів більша, ніж у східній частині району. Різниця відносних висот, окремих точок у західній частині району становить 70-80 м, а в східній — лише 30-40 м.

У західній частині району відмітки рельєфу понад 300 м знаходяться біля сіл Коропужа, Градівки, Дубаневич, Родатич, Тучап, а в східній частині до широти Великого Любіня висоту понад 300 м мають деякі місцевості біля м. Комарно, с. Грімне і с. Малий Любінь.

Північно-східна частина району піднята. Це окраїна Львівського плато. Тут відмітки рельєфу в багатьох місцях сягають вище 300 м.

Майже посередині району з півночі на південь та південний схід простягається пониження поверхні, утворене долиною р. Верещиці і нахилене до р. Дністра.

Формування рельєфу району

Значний вплив на становлення рельєфу району мали материкові зледеніння, особливо окське (краківське) зледеніння, яке з усіх трьох зледенінь на території Західної України охопило найбільші площі. Край льодовика вкривав західну частину нашого району. В окремих місцях він просунувся найдалі на схід по долинах річок, зокрема р. Вишні, досягнувши східних околиць с. Дубаневичі.

Проте, безпосередньо льодовикові відклади на території району мають невелике поширення. Біля сіл Дубаневичі і Шоломиничі, в руслі р. Вишні були виявлені валуни з кристалічних порід Скандинавії діаметром понад 1 м. Окремі валуни серед флювіогляціальних пісків знайдено біля сіл Великий Любінь і Дроздовичі. Натомість, у районі досить поширені флювіогляціальні (водно-льодовикові) відклади, особливо піски, галечники, суглинки і глини, які зустрічаються аж до його східної межі.

Багато науковців з діяльністю льодовикових вод пов'язують утворення широких річкових долин та їх озероподібних розширень.

Однак, точні межі поширення зледенінь, їх конкретний прояв у просторі і часі на території Львівської області залишаються серед вчених дискусійними.

Повсюдно на території району спостерігається вплив людини на рельєф і поява незліченної кількості антропогенних форм мікрорельєфу у вигляді дорожніх насипів, каналів, кар'єрів та ін. Вирубка лісів, розорювання земель спричинили посилення водної і вітрової ерозії поверхні.

Геоморфологічне районування

Територія Городоччини повністю або частково знаходиться в 5 геоморфологічних районах.

Львівське плато
Займає північно-східну частину району. Поверхня тут піднята, рівна або слабохвиляста, мало розчленована долинами рік.
Переважаючі висоти — 290-300 м. Зустрічаються ділянки поверхні з висотою понад 300 м.
Надсянська моренно-зандрово-алювіальна рівнина
Поширена в крайній північно-західній частині нашого району, в басейнах річок Раків, Глинець, Гноєнець. У рельєфі домінують висоти 270-290 м, а окремі місцевості піднімаються до 300 м і вище (біля сіл Галичани, Речичани). У період зледеніння вони повністю вкривалася льодовиком.
Сянсько-Дністровська вододільна увалиста височина
Вона охоплює західну частину району, де найбільше проявляється горбисто-увалистий рельєф з окремими відмітками понад 300 м. Дуже розчленована річковими долинами та їх притоками. По найвищих ділянках височини простягається лінія Головного Європейського вододілу. Північна межа височини чітко окреслена її уступом до Надсянської рівнини по лінії Судова Вишня — Городок. Західна частина вододільної височини безпосередньо вкривалася льодовиком.
Городоцько-Комарнівська увалиста рівнина
Цей геоморфологічний район повністю розташований у межах Городоччини, займаючи південну і північно-східну частину Верещицько-Вишнянського межиріччя. Головний Європейський вододіл, який проходить тут, слабо виражений.
Верхньодністровська алювіальна рівнина
Займає крайню південну і найменшу за площею частину району (долина р. Дністра). Абсолютні висоти опускаються тут нижче 260 м. Рівнина слаборозчленована і заболочена.

Картосхема 4. Рельєф 1:300000 (при скачуванні доступні зображення у великому розмірі)

У географічній літературі немає єдиної думки відносно геоморфологічного районування Львівської області, що простежується при співставленні геоморфологічної карти авторів Кравчука Я. С. і Зінька Ю. В. (Атлас «Львівська область», Москва, 1989) та геоморфологічної схеми Цися П. М. (Природа Львівської області за редакцією Геренчука К. І., Вид-во ЛДУ, 1972).