Центральний соціально-економічний район України

§ 36. Центральний район (СЕР)

Питання для повторення

Що таке соціально-економічний район?
Скільки виділяється в Україні соціально-економічних районів?
Яке місто є ядром Центрального району?
Які області входять до його складу?

Загальні відомості й економіко-географічне положення

До складу Центрального району входять п'ять областей (Київська, Чернігівська, Житомирська, Вінницька, Черкаська) та місто Київ. Загальна площа району — 138 тис. км кв, а чисельність населення — понад 10,5 млн. осіб. Це район давнього заселення і формування першої Української держави. На його території роль консолідуючого ядра (політичного, економічного, урбаністичного, культурного і наукового центру) відіграє столиця України — Київ. Центральний соціально-економічний район посідає центральне (столичне) положення, і водночас з півночі він межує з Білоруссю і Російською Федерацією. Ці держави, хоч і переживають також економічну кризу, але є важливими торговими партнерами України. Це ж стосується й Молдови з якою район має кордон на південному сході. Межує Центральний район ще з чотирма соціально-економічними районами нашої країни, крім Східного, тобто відіграє роль зв'язуючої ланки у національному комплексі.

Центральне розміщення району зумовлює його рівновіддаленість від основних паливно-сировинних баз країни, якими можна вважати Донбас, Передкарпаття та Придніпров'я. Перетинають його важливі транспортні магістралі як міжнародного, так і загальнодержавного значення. Це залізничні, автомобільні, а також річка Дніпро, яка є своєрідною транспортною і господарською віссю Центрального соціально-економічного району.

Новий статус України, проголошення її незалежності, змінили становище як міста Києва, такі цілого соціально-економічного району, який став осередком політичного й економічного життя країни. Всі ці риси і зміни ЕГП сприятливо позначаються на подальшому його розвитку.

Населення і трудові ресурси

Район впродовж останніх 15 років характеризується дуже складною демографічною ситуацією (особливо Чернігівська область). Вона суттєво погіршилася у перші роки після Чорнобильської катастрофи. За підсумками 1999 року у Чернігівській області найменша народжуваність (6,9 на 1000 осіб) і найбільший рівень депопуляції (-12,1 на 1000 осіб). Пересічна густота населення у Центральному соціально-економічному районі становить понад 76 осіб на км кв. Вона не набагато нижча від середньої в Україні за рахунок міста-мільйонера Києва, але має значні відмінності на території. У поліських Житомирській і Чернігівській областях щільність населення нижча 50 осіб на км кв, у Київській, Черкаській та Вінницькій — близька до 70 осіб на км кв.

Рівень урбанізації у трьох областях ледве перевищує 50%, а у Вінницькій і Чернігівській — 48%. Однак середній, разом з містом Києвом, становить понад 60%. Район характеризується великою кількістю малих міст і селищ міського типу (понад 240), які часто входять до складу агломерацій, що сформувалися навколо великих і середніх міст. У сільській місцевості продовжується процес обезлюднення і зменшення чисельності населених пунктів, який викликаний відтоком населення у великі й середні міста, де концентруються промислові підприємства.

Українці у районі становлять близько 80% від усього населення. Крім них у прилеглих до сусідніх країн районах і великих містах проживають росіяни, білоруси, а також поляки, євреї, німці та ін. Частка населення працездатного віку, порівняно із середніми даними для України, тут дещо занижена. Найбільший дефіцит трудових ресурсів сформувався у великих містах.

Природні умови і ресурси

Центральний район не характеризується великими запасами мінеральних ресурсів. З паливних викопних ресурсів тут є поклади нафти і газу у Чернігівській області, Коростишівське (Житомирська область) та Ватутінське (Черкаська область) родовища бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну, а також поклади торфу у поліській частині.

До рудних корисних копалин належать ільменіти, які знаходяться в Іршанському і Самотканському родовищах, а також боксити — у Смілянському. Найбагатший серед інших Центральний район на нерудні корисні копалини, особливо будівельну сировину. Серед них Овруцьке родовище кварцитів, поклади каолінів у Вінницькій і Черкаській областях, бентонітових глин (використовуються у нафтопереробці) на Черкащині, а також цементної сировини, будівельного каміння тощо. Крім того, разом з ільменітами у Стремигородському родовищі є апатити, використання яких дасть можливість створити власну базу фосфорної сировини у країні.

У поліській частині є значні лісові ресурси, які мають промислове значення. Добре забезпечений район водними ресурсами. Передусім, це річка Дніпро з Прип'яттю, Десною та іншими притоками, а також Південний Буг. Є значні запаси підземних вод, які значною мірою забруднені внаслідок Чорнобильської катастрофи. Гідроресурси річок обмежені.

Рельєф району рівнинний, оскільки він охоплює території Поліської та Придніпровської низовин, Подільської та Придніпровської височин. Північна частина знаходиться в межах лісової зони з достатнім, подекуди надмірним зволоженням, а південна — у Лісостепу, де літо тепліше й менш вологе. Дерново-підзолисті грунти Полісся сприятливі для вирощування льону-довгунця, картоплі тощо, а чорнозем Лісостепу — для цукрових буряків, пшениці.

З природних рекреаційних ресурсів найбільше значення мають запаси мінеральних вод у Вінницькій (Хмільник), Київській (Миронівка, Біла Церква) областях. Крім того, район має різноманітні історичні та архітектурні пам'ятки (Київ, Чернігів, Канів, Чигирин).

Господарський комплекс

Провідними міжгалузевими комплексами у Центральному соціально-економічному районі є паливно-енергетичний, машинобудівний, хіміко-індустріальний, лісовиробничий, агропромисловий, будівельний, транспортний, рекреаційний. Паливно-енергетичний комплекс спеціалізується на видобутку палива та виробництві електроенергії на атомних (Чорнобильська), теплових (Трипільська, Лади-жинська та ін.) і гідро- (Київська, Канівська) електростанціях. Власних паливно-енергетичних ресурсів у районі не вистачає, а тому їх завозять з інших регіонів.

Металургійний комплекс спеціалізується на видобутку титанових руд та їх збагаченні на Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті. Виділяється район виробництвом різноманітної продукції машинобудівного комплексу. Особливого розвитку набули транспортне машинобудування (літакобудування, суднобудування), верстато- і приладобудування, радіоелектронне та електротехнічне машинобудування. Найбільшими центрами галузі є Київ, обласні центри, а також Біла Церква, Бердичів, Умань, Сміла та інші міста, де зосереджена значна кількість кваліфікованих трудових ресурсів.

До хіміко-індустріального комплексу входить основна хімія (Черкаський завод азотних добрив, Вінницький суперфосфатний завод) і хімія органічного синтезу — виробництво полімерних матеріалів (Київ, Чернігів, Житомир, Прилуки, Черкаси), гумотехнічних виробів (Київ, Біла Церква), ліків (Київ).

Лісовиробничий комплекс набув найбільшого розвитку в поліських областях, де він орієнтується на власну сировинну базу. Деревообробна промисловість зосереджена також у великих містах Лісостепу, враховуючи наявність значної кількості споживачів продукції. Основні центри ЛВК Чернігів, Малин, Київ, Бровари, Коростень і т. ін.

На місцеву сировину і споживача зорієнтований потужний будівельно-індустріальний комплекс.

Сировинна сфера АПК у Центральному СЕР (сільське господарство) має добре виражені дві зони спеціалізації: поліську (зернові культури, льон-довгунець, картопля, хміль, молочно-м'ясне тваринництво) і лісостепову (зернові, цукровий буряк, картопля, овочі, фрукти, молочно-м'ясне тваринництво і свинарство).

Харчова промисловість у районі охоплює цукрову, спирто-горілчану, плодоовоче-консервну, м'ясну, молочну, олійно-жирову галузі. Обслуговують потреби населення борошномельна, хлібопекарська, кондитерська, макаронна та ін. галузі. Легка промисловість тільки частково працює на власній сировині (лляна, вовняна, шкіряно-взуттєва). Решту тканин виробляється із привізної бавовняної та хімічної сировини. Найважливіші підприємства галузі розміщені у Києві, обласних центрах, а також Бердичеві, Білій Церкві, Прилуках.

Центральне економіко-географічне положення району зумовило формування транспортної системи з густою мережею шляхів сполучення. Найбільший вантажо-і пасажирообіг здійснює залізничний транспорт, на другому місці — автомобільний. Важливу роль відіграють авіаційний, річковий, трубопровідний.

Загальнодержавне значення мають науковий і культурно-освітній комплекси, які зосереджені у Києві та обласних центрах. Рекреаційний комплекс району знаходиться. у стадії формування й у перспективі матиме міжнародне значення. Основні райони оздоровлення сьогодні — Дніпро з прилеглими територіями, окремі об'єкти Поділля, а туризму — міста Київ, Чернігів, Коростень, Умань, Переяслав, Канів і т. ін.

Міста

Найбільшим (2624 тис. жителів) і найдавнішим (існує з середини V ст.) містом Центрального соціально-економічного району є столиця України — Київ. Це промисловий вузол з розвинутим машинобудуванням (переважно трудо- і наукомістким, точним), хімічною, будівельною індустрією, харчовою та легкою промисловістю. Київ — важливий центр наукових досліджень, освіти і культури. Серед установ наукового та культурно-освітнього комплексів — Національна академія наук України, велика кількість науково-дослідних інститутів, Національний університет ім. Т. Шевченка, університет «Києво-Могилянська академія», десятки інших вузів різного профілю, Національна опера та ін.

Житомир (298 тис. жителів) — адміністративний, економічний та культурно-науковий центр області. Місто відоме з часів Київської Русі. Провідними галузями виробничої сфери є легка промисловість (льонотекстильна, трикотажна тощо), машинобудування, лісова, харчова промисловість, будівельно-індустріальний комплекс. У місті є педагогічний та сільськогосподарський вузи, театри, філармонія, музеї.

Чернігів (310 тис. жителів) — обласний центр однойменної області також належить до найдавніших міст (IX ст.). До промислового комплексу міста належать хімічна, легка, лісова, харчова промисловості та машинобудування. У Чернігові працюють педагогічний, технологічний інститути, художній, літературно-меморіальний музеї М. Коцюбинського, музично-драматичний театр, філармонія.

Місто Черкаси (309 тис. жителів) є найбільшим економічним і культурним центром області. У його промисловому комплексі виділяються хімічна індустрія, машинобудування, легка та харчова промисловість. У місті є два вузи, філіали науково-дослідних інститутів, музично-драматичний театр, краєзнавчий музей.

Вінниця (понад 390 тис. жителів) — друге за величиною місто Центрального району. Тут виробляється понад 50% промислової продукції області. Найважливіше значення мають машинобудування, хімічна, будівельна індустрія, галузі легкої та харчової промисловості. У Вінниці є педагогічний, медичний, політехнічний, сільськогосподарський та торгово-економічний вузи, музеї, театри тощо.

Питання для закріплення знань

Які особливості ЕГП Центрального району?
Які основні риси населення СЕР?
Якими видами представлений ресурсний потенціал району?
Які міжгалузеві комплекси мають найбільше значення у СЕР?
Які специфічні риси найбільших міст району.

Практичні завдання

Позначте на контурній карті основні транспортні магістралі й найбільші транспортні вузли району.
Зобразіть схематично галузі спеціалізації СЕР.